В Україні розпочав роботу "реєстр педофілів". Поки що система функціонує в тестовому режимі, але в ній вже містяться дані про 171 засудженого. Кожен з них був притягнутий до відповідальності за сексуальні злочини проти неповнолітніх.
За словами заступника міністра юстиції Олени Висоцької, при створенні реєстру вивчався досвід інших держав – США, Канади, більшості європейських країн, зокрема Норвегії, де функціонує одна з найкращих "тюремних систем".
Realist.online розбирався, як працюватиме реєстр і чи допоможе він зменшити кількість злочинів щодо дітей.
Читайте також: 11-річна завагітніла після поїздки до Києва: поліція порушила справу
Як приймався закон
Згідно зі статистикою Ради Європи, кожна п'ята дитина стає жертвою сексуального насильства. У 2021 році в Україні кількість постраждалих від зґвалтування дітей збільшилася майже на 25%. Крім того, за даними незалежної організації Internet Watch Foundation, наша країна знаходиться у трійці світових лідерів із постачання дитячої порнографії.
Жахлива статистика породила соціальний запит на посилення відповідальності за злочини проти сексуальної недоторканності малолітніх. У травні 2019 року на сайті парламенту з'явилася петиція щодо захисту дітей від сексуального насильства. Менш як за місяць вона набрала 28 тисяч підписів.
В результаті було розроблено законопроект №6607. Автори пропонували створити "реєстр педофілів", доступ до якого був би відкритий лише для певного кола осіб та у службових цілях. Крім того, засуджені за сексуальні злочини проти дітей могли пройти процедуру добровільної хімічної кастрації, але лише через певний термін відбування покарання.
Читайте також: У Києві вітчим п'ять років ґвалтував 14-річну падчерку
В останній момент одночасно з першим документом на голосування несподівано висунули альтернативний законопроект №6449, запропонований лідером Радикальної партії Олегом Ляшком. Проект передбачав створення відкритого для всіх громадян "реєстру педофілів" та проведення примусової хімічної кастрації.
Тоді депутати віддали перевагу "радикальному" підходу. Підписаний головою Верховної Ради Андрієм Парубієм документ ліг на стіл президенту Володимиру Зеленському, але був заветований. Через чотири місяці парламентарям вдалося домовитися і закон №0887, який вийшов "з-під пера" авторів першого законопроекту, все ж таки був підписаний главою держави.
Що змінилося:
- Посилення відповідальності за злочини, передбачені ст.152, 153 КК, проти особи віком до 14 років, незалежно від її добровільної згоди. Згвалтування карається 10-15 роками в'язниці. Якщо злочин скоєно повторно, особу засуджують до 15 років в'язниці або до довічного позбавлення волі.
- Створення єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітньої особи. Користувачами бази даних зазначаються співробітники Прокуратури, уповноважені особи Національної поліції України та Державного бюро розслідувань.
Читайте також: Суд виніс вирок педофілу: 17 років ґвалтував дітей дошкільного віку
Що таке "реєстр педофілів" і хто туди потрапить
Важливо розуміти, що згадування педофілів у неформальній "народній" назві бази даних несе узагальнюючий характер. Педофілія – це психіатричний діагноз. Встановити його після проведеного медичного обстеження може лише лікар. Далеко не всі ґвалтівники дітей мають дане "відхилення" в анамнезі. Більше того, за статистикою, педофілія підтверджується лише у 1% злочинців.
Відповідно до закону, в електронній базі зберігатимуться дані громадян, засуджених за злочини проти сексуальної недоторканності осіб, які не досягли 14 років. У систему потраплять усі ті, до кого було винесено відповідний вирок, у тому числі особи з погашеною або знятою судимістю.
У разі якщо громадянин вчинив злочин до створення реєстру, інформація про нього вноситься до бази на підставі ухвали суду за місцем проживання або місцем відбування ним покарання за клопотанням прокурора.
Читайте також: З цих українців зроблять базу ДНК: кого це торкнеться
До реєстру вноситься така інформація:
- ПІБ
- Дата народження
- Місце проживання чи перебування
- Злочин, за який особа була засуджена
- Вид застосованого кримінального покарання
- Дані про відбуте покарання, а також порушення правил адміністративного нагляду
У разі скасування обвинувального вироку або ухвали суду, інформація про особу виключається з реєстру.
Хто матиме доступ до реєстру
Педофілія – одна з найбільш табуйованих і засуджених суспільством тем. Не дивно, що обговорення відкритості доступу до бази даних ґвалтівників викликало такий потужний резонанс серед українців.
Так звані "внутрішні" реєстри злочинців існували завжди. У них містилася інформація не тільки про ґвалтівників, а й про шахраїв, кишенькових злодіїв та інших рецидивістів. Службовий доступ до таких баз мали правоохоронці. Це дозволяло їм кваліфікувати кримінальну справу чи складати адміністративний протокол залежно від "послужного списку" злочинця.
Читайте також: Завдав 47 ударів ножем: у Києві колишній СБУшник убив товариша за вербування (фото)
Коли ж мова зайшла про можливий громадський доступ до такого реєстру, українці розділилися на два табори. Більшість заявляли про своє право знати, де мешкають педофіли, щоб захистити від них дітей. Ось тільки експерти побоюються, що за такого підходу злочинів стане ще більше.
Як розповів у коментарі Realist.online віце-президент Всеукраїнської фундації "Захист прав дітей" Олексій Лазаренко, відкритість бази даних не допоможе знизити кількість злочинів через неготовність громадян до цього.
"У суспільстві спостерігається жахливо низький рівень культури та законослухняності. У нас багатодітні мами не тільки не вивчають біографію своїх співмешканців, вони свідомо знайомляться із засудженими за насильницькі дії і чекають на них із в'язниці, щоб потім привести в будинок! Думаєте, вони заходитимуть до цього реєстру, щоб перевіряти своїх обранців? Сумніваюся. Зате туди підуть молодики, які думають, що можуть вершити "правосуддя". Накшталт тих, що вистежують і вбивають гомосексуалістів. Або ж убиті горем батьки, у яких зникла дитина. У стані афекту вони знайдуть у реєстрі найближчого до них педофіла та влаштують самосуд", - каже експерт.
Читайте також: У Києві священнослужитель побив жінку через собаку (відео)
Більше того, відкритість подібних реєстрів підвищує ризик замовчування злочинів родичами ґвалтівника. Люди бояться, що їхні дані та зв'язок із злочинцем стануть надбанням громадськості.
Закон №0887 пропонує своєрідне соломонове рішення.
Право на отримання інформації про знаходження громадянина у реєстрі мають:
- Керівники органів державної влади та місцевого самоврядування – при рішенні про прийом на роботу керівника (заступника керівника) дитячого садка, школи, позашкільного навчального закладу, закладу охорони здоров'я або іншої установи, яка зобов'язана здійснювати нагляд за дітьми
- Керівники дитячих садків, шкіл, позашкільних навчальних закладів, закладів охорони здоров'я або іншої установи, яка зобов'язана здійснювати нагляд за дітьми, у зв'язку з вирішенням питання прийняття особи на роботу
- Будь-яка фізична особа щодо інформації про себе
- Будь-яка фізична особа щодо інформації про іншу, якщо вона надасть нотаріально завірену згоду на це
"Права педофілів" під захистом держави
Виходячи з вищевикладеного, можна дійти висновку, що головна ідея реєстру – не допустити насильників до роботи з дітьми. От тільки проблема полягає в тому, що українське законодавство не обмежує таких людей у працевлаштуванні.
Читайте також: В Україні хочуть змінити правила прийому на роботу: що нового
За словами юриста Арсенія Іщенка, таку "необґрунтовану" відмову у прийомі на роботу колишній ув'язнений може оскаржити в суді.
"Який би страшний злочин не скоїла людина, це не скасовує гарантованих їй Конституцією прав. Одне із них – право на працевлаштування. На сьогоднішній день довідка про несудимість не фігурує у переліку необхідних документів при прийнятті на роботу. Якщо немає рішення суду, що обмежує людину в праві займати конкретну посаду, то відмова в роботі буде порушенням", - розповів юрист у коментарі Realist.online.
Це недоопрацювання в законі відмітив і Олексій Лазаренко. За його словами, практика таких обмежень в Україні існує. Наприклад, обов'язковій перевірці на наявність судимості за насильницькі злочини щодо дітей чи домашнє насильство піддаються потенційні прийомні батьки та батьки-вихователі. У разі підтвердження кримінального минулого допуск цих осіб до дітей виключено.
Читайте також: В Україні почнуть діяти нові правила усиновлення дітей
"Ця норма затверджена постановою Кабміну і успішно застосовується. А з реєстром педофілів виходить, що закон є, але немає механізму його реалізації. Якщо в усіх нормативних документах щодо системи освіти буде закладено норму про таку перевірку кандидатів на працевлаштування, тоді цей закон працюватиме. А поки що говорити про це рано", - каже правозахисник.
Хімічна кастрація
Цікаво, що найобговорюваніша частина законопроектів № 6607 і 6449 була повністю виключена з прийнятого в результаті закону № 0887. Йдеться про хімічну кастрацію для педофілів.
Процедура, яка поки що "не світить" українським ґвалтівникам, полягає у введенні засудженому антиандрогенних препаратів, що призводять до зниження лібідо та сексуальної активності. Досвід європейських країн показав, що в результаті прийому даних медикаментів кількість злочинів, які скоюються педофілами, зменшується вчетверо.
Читайте також: Вбивство 19-річної студентки: обвинувачений визнаний неосудним
Але навіть такий, на перший погляд, радикальний метод не є панацеєю.
Недоліки системи хімічної кастрації:
- Її тимчасовість (дія зберігається лише на час прийому медикаментів)
- Відсутність стовідсоткового результату (у деяких педофілів дисфункція не настає)
- Її неоднозначність (втрачаючи здатність до статевого акту, ґвалтівники продовжують відчувати потяг до своїх жертв і здійснюють задумане іншим шляхом)
- Дорожнеча препаратів
- Побічні ефекти
За словами психіатра Павла Попандопуло, схильність до педофілії може бути вродженою, але вирішальним фактором є пережитий травмуючий досвід. Найчастіше педофіли – це люди, які у минулому самі були жертвами насильства, розповів лікар Realist.online.
"Теоретично, вони можуть себе контролювати. Але практика показує, що, навіть відсидівши у в'язницях 10-15 років, вони виходять і продовжують ґвалтувати дітей. Лікування у вигляді терапії для педофілів не існує. Тому моя відповідь – або довічне ув'язнення, або розстріл. Ніщо інше їх не вилікує та не зупинить", - резюмував експерт.
Читайте також: Що можна і не можна говорити дитині, коли їй страшно: поради Світлани Ройз
Якою має бути працююча система
У те, що "реєстр педофілів" допоможе боротися зі злочинами проти сексуальної недоторканності дітей, не вірить і екс-начальниця Управління ювенальної превенції Департаменту превентивної діяльності Лариса Зуб.
За її словами, сьогодні українські правоохоронці займаються фіксуванням та розслідуванням вже скоєних злочинів. Працювати "на випередження" нема кому.
"Раніше система надавала кримінальній поліції у справах дітей оперативні можливості. Отримавши інформацію від дитини, ми стежили за педофілом і, згідно із законом про оперативно-розшукову діяльність, доводили справу до суду. Після реформи нас позбавили цих можливостей, залишивши тільки проведення профілактичної роботи. Сьогодні в Україні немає підрозділу поліції, який би безпосередньо розкривав злочини сексуального характеру щодо дітей", - розповіла Realist.online полковник із 20-річним досвідом роботи.
Читайте також: Ексцес Омеляна: наскільки ефективними є антикорупційні органи в Україні
За словами Лариси Зуб, у питанні боротьби з дитячим насильством Україні варто було б брати приклад із Британії. Там на людину, яка відбула покарання за відповідною статтею, виписується так званий "ордер". Цей документ дозволяє правоохоронцям із спеціального департаменту брати педофіла під свій повний контроль.
"Бували випадки, коли колеги з Британії повідомляли нам, що в Україну прямує їхній громадянин, на якого виписаний такий ордер. У результаті з'ясовувалося, що злочинець справді планував відвідати Київ для зустрічі з двома дітьми. Завдяки цьому повідомленню ми просто не впустили його до країни", - розповідає Лариса Зуб.
Поки про окремий департамент боротьби з педофілами нам залишається лише мріяти, українці беруть справу до своїх рук. Так, у Запоріжжі діє громадська організація "Спадщина". Її учасники за допомогою підставних облікових записів у соцмережах ловлять збоченців "на живця".
Читайте також: В Інтернет "злили" особисті дані українців: 53 мільйони записів
Спочатку активісти листуються з педофілом від імені дитини, а коли він призначає своїй жертві зустріч, затримують його. Таким чином, за рік хлопці виводять на чисту воду від 10 до 30 потенційних ґвалтівників.
За словами керівника організації Артема Артем'єва, він підтримує створення реєстру, але для вирішення проблеми цього замало.
"Ще слід запровадити уроки сексуального виховання та безпеки у школах. Можливо, запустити роботу відділу, який виконуватиме роботу аналогічну до нашої. В американському ФБР такий відділ існує", - каже Артем'єв.
На запитання Realist.online про те, скільки спійманих ним педофілів зазнали реального покарання, активіст відповів: "Всі зазнали покарання. Так чи інакше".
Читайте також: У Дніпрі батько вбитого ґвалтівником хлопчика забив до смерті підозрюваного у педофілії
Якщо ваша дитина постраждала від сексуального насильства, ви стали свідком насильства над дитиною або підозрюєте насильство над дитиною, телефонуйте за цим номером: (093) 063 53 43 або заповнюйте форму за посиланням: https://www.savechild.com.ua/consultation.
