На початку поточного тижня курс національної валюти почало лихоманити. Щодня гривня втрачала свої позиції, а згодом вартість євро і долара перевищили 33 грн і 29 відповідно. Головною причиною виникнення певних перекосів між попитом та пропозицією валюти саме у січні, за даними Нацбанку, став психологічний чинник, пов’язаний із геополітичними подіями довкола України та реакції на них учасників ринку.
Чому насправді відбуваються валютні коливання, чи варто очікувати й надалі ослаблення гривні, а відтак — зростання цін на продукти харчування і не лише. Відповідь на ці та інші питання Realist.online шукав спільно з колишнім віце-прем’єр-міністром Павлом Розенком.
Читайте також: Розігрітий курс та заморожені зарплати: до весни ціни в Україні сильно качне
- Останніми днями ми спостерігаємо за досить суттєвим рухом валютних “качель”, що зумовлений, як запевняють у Національному банку, емоційною реакцією на геополітичні ігри, в центрі яких — Україна. Наскільки аргументованими є такі пояснення держрегулятора та чого власне слід очікувати надалі?
- Я вважаю, що існує ціла низка факторів, які впливають на ситуацію. По-перше, неабиякий вплив має доволі хитка економічна ситуація в країні. Ми бачимо, наскільки на сьогодні зріс інфляційний тиск на економіку. А сталося це, на мій погляд, через абсолютно непрофесійну і нефахову роботу уряду, яка призвела до фактичного провалу опалювального сезону і тим, що Кабінет міністрів не забезпечив українську економіку дешевими енергоносіями. Це, до речі, відчуває на собі кожна людина, дивлячись на цифри у платіжках. Навіть за даними Держкомстату, вартість комунальних послуг в порівнянні з минулим роком зросла на 40%.
По-друге, на нестабільність вітчизняної економіки впливає зовнішній тиск, а по-третє те, що суспільство, яке бачить шквал інформації західних розвідок про зростання напруги на українсько-російських кордонах не розуміє дій нашої влади, яка робить вигляд, що нічого не відбувається і у нас насправді все прекрасно. На мій погляд, саме криза довіри до української влади та її дій в критичних умовах і здійснює тиск на гривню, послаблюючи економіку в цілому. Тому, в цій проблемі присутні і політичні, і економічні чинники.
- Чи варто людям, у яких звісно є змога, сьогодні скуповувати валюту, бо попри заспокійливі меседжі влади у нас це викликає зворотну реакцію. Нещодавно, приміром, президент Зеленский закликав не бігти за гречкою і тут же соцмережі спалахнули фотографіями, як з полиць супермаркетів “змітають” цю крупу.
- Саме так і відбувається. Якщо до відеозвернення Зеленського курс гривні по відношенню до долара був 27,2, то сьогодні позначка перевалила вже за 29. Ось вам і реакція суспільства на сигнали вищого керівництва держави. Тому, скажімо так, легковажна позиція влади призводить до того, що люди, не довіряючи їй, вносять свій “внесок” у послаблення гривні. Хоча ще раз підкреслюю: основна причина полягає у суттєвих прорахунках уряду, а як він діятиме далі — прогнозувати складно.
Читайте також: "Новий рік – нові ціни: в Україні у 2022 році подорожчає майже все".
- Підприємства всіх секторів економіки прогнозують подальше зростання цін на власну продукцію. Про це повідомила пресслужба Національного банку України за результатами щомісячного розрахунку індексу очікувань ділової активності. Серед чинників, які зумовлюють подорожчання, названо стрімке зростання цін на енергоносії, дефіцит сировинних товарів, збільшення виробничих витрат, зростання загрози розвитку військового конфлікту та ускладнення світової епідемічної ситуації. Наскільки значним, з урахуванням усіх цих чинників, може бути подальше зростання цін?
- Багато хто каже, що я аж надто критично оцінюю ситуацію, але, даруйте, що я можу сказати позитивного, коли з різних куточків України “прилітають” новини про закриття підприємств через те, що уряд не забезпечив їх дешевими енергоресурсами? І попри те, що експерти говорять про цю проблему протягом двох-трьох останніх місяців, станом на сьогодні це питання так і не вирішено. Так, говорять про те, що окремі підприємства через біржі чи інші механізми мають доступ до дешевого газу. Втім, я дивлюся статистику і бачу, що мова йде не більше аніж про 500 підприємств, які отримали дешеве блакитне паливо. Але в українській економіці близько 700 тисяч активних підприємств, плюс два мільйона ФОПів, частина з яких теж є власниками чи орендаторами площ і торговельних майданчиків і яким потрібно платити захмарні тарифи за енергоносії.
Тобто із семисот тисяч економічно активних підприємств, доступ до дешевого газу мають одиниці, а це означає, що за дорогі енергоносії Україна заплатить скороченням робочих місць, а ми — споживачі більш дорогою платою за продукти харчування та товари першої необхідності. Очевидно, що це призведе до неминучого інфляційного стрибка, усі ознаки якого ми спостерігаємо вже зараз. Якщо ще три-чотири тижні тому яйця коштували 30-35 гривень за десяток, то зараз — 40-48 грн, в залежності від категорії. Теж саме стосується, олії, круп, молочної продукції... Такі тенденції триватимуть й надалі, але питання полягає в тому, яким чином уряд буде реагувати на всі ці речі? І тут точно недоречно “розкручувати” ідею про те, що якісь там продуктові картки начебто врятують українців. Ну, слухайте, про які картки може йти мова у XXI столітті в цивілізованій європейській державі? Це ж абсурд...
Читайте також: Продуктові картки в Україні: допомога бідним чи плацдарм для корупційних схем
- Що в ситуації, яка склалася не є абсурдом і яким чином мали б діяти чинні урядовці?
- Насправді все достатньо чітко і зрозуміло, тому жодних велосипедів вигадувати не варто. В бюджеті-2022 запланований рівень інфляції становить близько семи відсотків, тоді як прогнозований експертами показник становитиме 11-12%. І якщо реальний інфляційний рівень перевищує той, що закладений в бюджет Кабміном, уряд має запровадити додаткову індексацію доходів населення, в першу чергу пенсій, соціальних допомог і зарплат бюджетникам. Ось і все, не потрібні ніякі продуктові картки чи купони — у нас діють закони України, які передбачають подібний алгоритм дій. І, до речі, вже з 1 січня уряд був зобов’язаний провести індексацію, але він, на жаль, цього не робить.
- Провідне американське видання Politiko у своєму свіжому номері на першій шпальті розмістило зображення, де на задньому плані засніженого ялинкового поля у кольорах нашого національного стягу палає жовто-блакитний вогонь. В заголовку йдеться про те, що загострення ситуації на українських кордонах призведе, серед іншого, до суттєвих бізнес-втрат. Скільки за вашими спостереженнями дискусії про загрозу російського вторгнення можуть коштувати українській економіці?
- Інвестиційний клімат нашої країни став погіршуватися не сьогодні і не вчора, а останні два роки. Перші шість місяців правління нової влади ще покладалися якісь сподівання на якісні зміни та прориви, але потім очікування інвесторів, з якими я, до речі, періодично спілкуюся, значно послабилися. І це пов’язано не тільки і не стільки з ситуацією на українських кордонах, а передусім з внутрішньополітичним і економічним станом речей.
Про це непопулярно говорити, але наведу один фактор. Вибачте, але ніхто з інвесторів не хоче, прокинувшись одного ранку побачити, що на нього з невідомих причин Рада нацбезпеки та оборони наклала санкції, заблокувала рахунки і, таким чином, вказала на вихід з України. А таких рішень РНБО у нас вистачає, коли без жодних аргументованих пояснень фактично “хоронять” бізнес. Тобто, в ситуації, коли в Україні приймаються не правові, а політичні рішення з втручанням держави в економічні процеси, коли без суду і слідства можна втратити бізнес, жоден притомний інвестор сюди не піде однозначно. Це - перший момент.
Другий, не менш важливий нюанс, полягає в тому, як реагує бізнес-середовище на дії нашого уряду в пікових граничних ситуаціях. Що в результаті? Днями Міністерство фінансів вже не змогло розмістити довгострокові облігації на 1-3 роки. Їх просто ніхто не купив. Вони змогли розмістити лише трьохмісячні облігації, та й то — під шалені 11,5 відсотки. Я нагадаю, що ще декілька років тому держоблігації розміщувалися під 7-8%. А те, що український Мінфін сьогодні не може знайти покупців на свої цінні папери теж є вагомим пазлом негативної для нашої держави загальної картини. І попри колосальний піар на якихось антикорупційних речах, усі чудово бачать, що насправді корупційні ризики за останні два роки лише зростають. Тому особисто я не можу знайти вагомих аргументів з тим, аби переконати інвесторів вкладати серйозні кошти саме в Україну.
- А чи не поліпшує інвестиційний клімат співпраця офіційного Києва з Міжнародним валютним фондом, а також фінансове “донорство” ззовні? Ось буквально днями голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн анонсувала нову програму фінансової допомоги Україні обсягом 1 млрд 200 тис. євро. За її словами, новий пакет допоможе дещо закрити фінансові потреби, спричинені конфліктом з РФ та інші виклики, а також підтримати стійкість економіки раїни. Крім того, Євросоюз подвоює суму виділених Україні грантів на 120 млн євро цього року. То хіба ж все насправді виглядає так аж надто песимістично?
- Перераховані вами факти свідчать про те, що наші міжнародні партнери, бачачи загострення ситуації, розуміють, що Україні (не український владі, а нам, як державі) потрібно допомагати тут і зараз. Але коли Зеленський, Шмигаль та глава Нацбанку підписують з МВФ угоди, а потім виходять якісь “слуги народу” і заявляють, покручуючи носом, що ми, мовляв, ще подумаємо, чи потрібна нам ця програма з Міжнародним валютним фондом, чи обійдемося без неї, то про яку довіру до влади з боку іноземних партнерів може йти мова?
Свого часу я був одним із тих членів уряду, який проводив переговори з МВФ, тому контакти, як то кажуть, залишилися. Так ось можу сказати, що наші міжнародні партнери іноді шоковані тим, що вони чують від представників чинної української влади. Ну, а кошти європейських структур, про які ви згадали, теж будуть “підв’язані” під критерії виконання програми МВФ. І якщо перші 600 млн євро ми отримали, скажімо так, авансом, то далі все буде залежати від того, наскільки ми успішно будемо реалізовувати ті реформи, які пообіцяли, скріпивши це підписами вищого керівництва держави.
- Цими днями під стінами Верховної Ради збирався мітинг фізичних осіб-підприємців, які вимагали скасування касових апаратів РРО, які з 1 січня є обов'язковими для 2 та 3 груп ФОПів, що працюють з готівкою. В результаті спікер Руслан Стефанчук заявив, що парламент скасує штрафи для ФОПів через відсутність касових апаратів до кінця поточного року, але внесений по гарячим слідам законопроект не скасовує покарання гривнею, а лише знижує штрафи удесятеро для тих, хто встановить РРО до 1 квітня. Тим часом представники монобільшості Данило Гетманцев та Олена Шуляк, запевняють, що введення заявленого плану фіскалізації є незворотнім, оскільки воно виводить економіку з тіні. Чиї аргументи є більш вагомими — підприємців чи представників влади?
- Знаєте, я дуже не люблю, коментуючи ту чи іншу проблему, переходити на особистості, але моралізувати на тему сплати податків і легалізації напевно мають люди, які самі є чистими і відкритими перед законом. А що ми бачимо, коли відкриваємо декларації тієї ж пані Шуляк чи очільника фракції “слуг” пана Арахамії і навіть президента України? А бачимо ми те, що на них до цього часу зареєстровані офшорні компанії. В такій ситуації з їхнього боку розповідати суспільству про те, як добре, що вводиться РРО і ви всі маєте сплачувати податки, як мінімум аморально і цинічно. Тому оголошувати війну людям, які своєю підприємницькою діяльністю забезпечують якість життя себе і своїх родин самостійно, без допомоги держави, на мій погляд, неправильно. Крім того, коронавірусний період, який боляче вдарив по всім економікам світу — це точно не той час, коли потрібно вести наступ на бізнес в будь-якій сфері. Дайте людям можливість спокійно працювати і в цей непростий для України час забезпечувати своє життя. Наша держава, на жаль, не допомагає підприємцям під час коронакризи, тому прохання до влади просте і очевидне: хоч не заважайте бізнесу “випливати” самотужки.
Разом з тим потрібно усвідомлювати, що цілком справедливі претензії до влади — це питання до всіх нас і в тому числі до ФОПів, які повинні і відстоювати свої права, і робити політичні висновки з того, що їм обіцяли ці люди, коли йшли до влади і що реально роблять. А роблять вони відверто антипідприємницькі і антинародні речі, не бажаючи йти на відкритий діалог з тими ж ФОПами, ламаючи їх через коліно та ще й пишаючись цим.
- Що може кардинально змінити тактику влади і змусити її прислухатися до чутливих для суспільства питань?
- Думаю, обвал рейтингів президента і “Слуги народу”, який ми сьогодні бачимо, можливо, дасть сигнал владі задуматися над тим, що вони щось не те роблять. Не виключаю, що цей чинник їх протверезить і змусить зупинитися. Тобто, позитив я бачу в тому, що суспільство прозріває, розуміє все, що відбувається і дає свою оцінку під час соцопитувань. Сподіваюся, що ця негативна для чинної влади оцінка дійде до найвищих керівних кабінетів, де зроблять переоцінку власних дій і будуть намагатися корелювати свою політику з потребами людей, бо інакше ситуація в країні буде напружуватися і далі, а критично-протестні настрої зростати. І саме в цьому негативі для влади в плані її рейтингових позицій я вбачаю якийсь позитив для майбутнього України в тому числі.
Читайте також: Ситуація з тарифами стане критичною влітку 2022 року – інтерв'ю з екс-міністром ЖКГ Олексієм Кучеренко
