Причиною російського не спровокованого нападу на Україну був російський шовінізм, який пізніше переріс у рашизм - російський фашизм, що мав на меті створення великої Росії, як колись Гітлер створював свій Третій Рейх. Треба розуміти, що шовінізм - це відгалуджена ланка, що бере початок у нацизмі, який трансформується з націоналізму, а той своєю чергою бере витоки із патріотизму. Але у випадку з шовінізмом всі ці підгрунтя збочено-гіпертрофовані, доведені до абсурду. Це і є той ланцюг, коли позитивний термін патріотизм переростає у не зовсім хорошу форму радикального націоналізму, а зрештою нацизму, що далі може трансформуватися у гірше вчення - шовінізм, а при його подальшій негативній трансформації він переходить у фашизм як небезпеку для людської цивілізації.
Читайте також: Україні потрібен День перемоги над брехнею "болотної цивілізації" московитів
Росія увійшла у найнебезпечнішу фазу свого суспільного розвитку - у рашизм, який став небезпекою для багатьох народів, міжнародному порядку, суспільним відносинам у цілій Європі. Це як суспільне ракове захворювання, коли позитивні і здорові клітки патріотизму трансформуються у негативні - націоналізм і якщо не запобігти подальшій негативній трансформації то вони переходять у шовінізм. І якщо тут не відбудеться хірургічне суспільне втручання, тоді хвороба переходить у заключну смертельну фазу як суспільний рак - фашизм, який вбиває усе живе в громадських відносинах, пропагує насилля щодо інших народів і своїх людей, які не бажали прийняти великодержавну ідеологію.
Росія вісім років тому увійшла у фазу трансформації шовінізму у фашизм і зараз постала загрозою усьому цивілізованому світові. Слободан Мілошевич перетворив сербський націоналізм у шовінізм та пішов шляхом ведення війн. Після демократичних змін у Сербії шовінізм як державна ідеологія був витіснений. Хоча націоналізм і залишався, проте його можна було лікувати не радикальними політичними втручаннями. Але переростання націоналізму у шовінізм або великодержавний націоналізм, це вже загроза громадським відносинам всередині країни та державам у сусідстві. Перейти цю лінію означає підготовку до війни, перехід цієї лінії матиме результатом кров, страждання, величезні людські та матеріальні жертви. Це шлях в нікуди. Добре, що Белград з одного боку розуміє, куди веде цей шлях, і хоче убезпечити себе інтеграцією до Європейського союзу, з іншого боку місцеві націоналісти хочуть направити країну на шлях щовінізму, тісних зв’язків з суспільно фашистською Росією, яка окрім нещирої дружби (про що свідчить порівняння Косово з украінським Донбасом) і бажанням запалити ситуацію на західних Балканах, підкупу частини сербської політичної еліти, нічого не робить.
Правда, є інвестиціі у енергетичний сектор, але виключно з метою встановлення через економіку контролю над політичним розвитком країни, а це не дасть Сербії нічого хорошого. Усі мають нарешті зрозуміти, що Росія стала найбільшим європейським експортером не стільки нафти і газу, скільки воєн та конфліктів. При цьому продаж нафти та газу завжди йде поруч із другою опцією. Якщо бажаєте нафту, окроплену людською кров’ю, тоді вас щиро привітають на переговорах у Москві.
Зараз офіційному Белграду треба визначитися : чи йде він магістральним шляхом європейської інтеграції з перспективами всебічного розвитку усіх граней економіки, чи звертає на стежку великодержавного шовінізму, який уже доводив країну до бідності та політичного провалля. Якщо йдете шляхом шовінізму, то ви стаєте сердечним другом Москви, а якщо напрямком євроінтеграції, то вас радо приймуть в усіх європейських столицях. Війна та європейські цінності не йдуть разом в одному шляху розвитку.
Читайте також: Перемогти неонацизм: коло історії боротьби з фашизмом знову замкнулося на Україні
Тут показником суспільної ситуаціі у Сербії став Душан Савич, який з’явився на прес-конференції футбольного клубу Црвена Звезда у майці з великим символом Z, що в Україні та демократичному світі розшифровується як Zло. Він привітав присутніх з Днем перемоги, зазначивши, що в ній найбільш заслужені росіяни, білоруси, серби та православна частина України. Такий собі футбольний розклад як начебто православні перемогли фашизм. Це з історичноі точки зору щось нове. Знаю, що знання історіі та суспільних дисциплін не є його сильною стороною, але коли входиш у суспільно-політичні питання, а не маєш у цьому жодного розуміння, тоді маєш отримати кваліфіковану відповідь.
Перш за все, найбільший вклад у перемогу над фашизмом внесли якраз українці, яких Савич у лінії найзаслуженіших націй поставив на останнє місце. З офіційних даних загиблих у Другій світовій війні було 26,5 млн. радянських людей, 14,3 млн. з яких припадає на українців. Це більше половини від усіх загиблих та більше чим загиблих росіян та білорусів разом. Друге, дуже сумнівно, що в партизанських загонах Тіто найбільше було сербів. Так, їх було досить багато, але більшість сербів воювала на боці загонів четників Дражи Михайловича.
Читайте також: Кінець режиму "в кольорі": що показав "парад ганьби" на Красній площі
На Тегеранській конференцій глав держав СРСР, США та Великобританії у 1943 році четники були визнані не антифашистами, а колаборантами. По-третє, у роки Другоі світовоі війни СРСР офіційно був країною атеїзму. Віра в Бога та Церкву, на жаль, тоді не віталася. Абсолютна більшість радянських людей повинна була йти у бій саме з радянськими лозунгами. Але, що саме найгірше, так те, що Душан Савич пропагував символ російського фашизму Zло і поділ України на православну та іншу частину.
Це все наративи московської пропаганди. При тому, що російська армія вбила у Маріуполі 30 тисяч наших громадян, які у більшості були прибічниками Російської православної церкви, а Московський патріарх Кирило навіть не сказав ні слова своєму босу Путіну, щоб той дозволив відкрити гуманітарні коридори для евакуації цивільного населення міста. І тут не треба бути істориком, просто треба бути цивілізованою людиною. Як то кажуть або ти людина, або ні.
Читайте також: Можливо, навіть не буде потрібен трибунал: Путін сповна відповість за злочини