Чергове загострення на кордоні з Росією поставило питання про те, чи Україна готова до великомасштабної війни з таким серйозним противником. Влада стала педалювати питання територіальної оборони, але вкотре продемонструвала лише тотальний непрофесіоналізм на всіх рівнях, хтось із журналістів взявся порівнювати армію зразка 2014 року та 2021 року та доводити, що ми ось-ось переможемо Росію, якщо вона посміє напасти. Проте, на порядку денному постало питання тотальної війни з використанням усіх доступних ресурсів – як матеріальних, так і людських.
Проте можна сміливо стверджувати, що війна з Росією йде вже сім років і Україна як держава та українці як нація ще навіть не зрозуміли з яким ворогом воюють, мало того далеко не всі ресурси були використані, і питання тут не лише в тотальній корупції та відсутності державного підходу..
Читайте також: Американські вертольоти з одеського "Привозу": новий корупційний скандал в "Укроборонпромі"
Віртуальні вертольоти
Досить коротка весняно – літня військова кампанія 2014 року на Донбасі показала, що армія, як і раніше, потребує підтримки з повітря і особливо це стосується вертолітного компонента. Ті ж військово-транспортні Мі-8 були максимально задіяні і часто екіпажі цілодобово не вилазили з кабін – настільки не вистачало вертольотів для всіх цілей, їх було буквально лічені одиниці. Проте при цьому 28 (!) вертольотів перебували в лізингу у приватної компанії і не були повернені ні до Міністерства оборони України, ні до Міністерства Внутрішніх справ навіть на тлі війни – хоча, здавалося б, якого форс-мажору ще треба? Мало того, ці гелікоптери не повернуті досі.
Після розпаду СРСР Україна успадкувала величезний парк гелікоптерів – близько 900 машин (переважно універсальні Мі-8, проте були й бойові Мі-24). Однак практично відразу виявилося відверто варварське ставлення до техніки, яку масово продавали за кордон та відправляли на зберігання. І ось у 2003 році Міністерство оборони України вирішує укласти договір із нікому невідомою приватною компанією "Українські вертольоти", яка захотіла взяти в оренду 16 вертольотів Мі-8МТВ-1. Тоді за користування вертольотами військові захотіли невелику суму, але при цьому компанія-орендар мала зробити капітальний ремонт "бортів". Ця символічна плата становила за один борт – 30 тисяч гривень на місяць, що на той час було ніби й не погано. Новостворена компанія досить швидко взяла в оренду ще 12 гелікоптерів у Міністерства внутрішніх справ.
Звичайно, комерсанти планували заробляти на вертольотах гроші і явно не в Україні. Вже у 2006 році "Українські вертольоти" набули статусу офіційного перевізника Організації Об'єднаних Націй, Всесвітньої продовольчої програми та Міжнародного комітету Червоного хреста.
Війна – не форс-мажор
Перший контракт на оренду гелікоптерів з Міністерством оборони був розрахований на чотири роки і мав завершитися у 2007 році. Але гроші компанія почала отримувати непогані, тож і контракт вирішили продовжити. Далі була ціла історія за участю Міністерства оборони, Вищого господарського суду, Інтерполу. Деталі не так цікаві за давністю років, а ось результат відомий - договір оренди постійно продовжували.
Далі ще гірше – у 2014 почалася війна. Згідно з договором, компанія мала повернути гелікоптери Збройним силам України, якщо буде форс-мажорна ситуація протягом 15 днів. Тому у ЗСУ чесно попросили свою техніку назад. Але авіакомпанію війна особливо не хвилювала.
У відповідь на заяву "Українські гелікоптери" оприлюднили прес-реліз, у якому заявили, що на їхню думку форс-мажорні обставини для дострокового повернення гелікоптерів не настали. Мало того, зажадали у Міноборони надати їй інші борти на заміну орендованих на підставі того, що доведеться заплатити ООН штраф у розмірі $40 мільйонів, якщо вони перестануть працювати і типу цей борг "повісять" на державу. І в результаті - гелікоптери не повернули і мало того у 2015 році договір оренди пролонгували! Причому за ті ж гроші, що й у 2003 році – і це при тому, що долар по відношенню до гривні скаканув у раз (причому вона була нижчою за ринкову у 7 разів ще у 2008 році).
І це ще не все – у січні 2018 року один Мі-8МТВ-1 (з громадянською реєстрацією UR-CCM) був втрачений у катастрофі – та й не під час бойових дій. При поверненні з навчального вильоту на аеродром Кременчук вертоліт зіткнувся з елементами телевізійної вежі, впав на землю і спалахнув. Внаслідок пригоди загинули чотири члени екіпажу.
Читайте також: Стратегія цивільного захисту МВС: що відомо і навіщо там авіація
Історія без продовження
Підбиваючи попередні підсумки, можна говорити, що 31 грудня 2021 року договір про оренду армійських вертольотів закінчився, однак жодних повідомлень про те, що гелікоптери повернуті до армії немає. І щось мені нагадує, що навряд чи буде.
А те, що такі гелікоптери потрібні армії, питання навіть не обговорюється. Коли восени 2021 року мова зайшла про конкретну військову допомогу з боку США, наші офіційні особи заговорили про передачу вертольотів Мі-17, які спочатку призначалися для афганської армії, і нині перебувають на ремонті на "Авіоконі" в Конотопі. Варто додати, що Мі-17 - це всього лише модернізований в Росії варіант всього того ж радянського Мі-8. Мало того, саме брак вертольотів Мі-8 називався однією з причин закупівлі за позикові гроші французьких гелікоптерів для авіації Міністерства внутрішніх справ!
Таким чином, можна сміливо говорити, що війна з Росією досі не є основним завданням для всіх державних та недержавних структур України. Саме тому при формуванні батальйонів територіальної оборони навесні 2014 року фермери та бізнесмени передавали найгіршу в технічному відношенні автомобільну техніку (бо не могли не передавати зовсім, не зазнавши кримінального переслідування). Саме тому зараз при формуванні структури територіальної оборони громади передають військовим найгірші, занедбані десятки років будівлі, а в деяких селах західної України місцеві жителі ще й влаштовують мітинги проти базування частин ТРО.
Тобто поки що оборона країни не стане державною та громадською справою навряд чи варто говорити, що Україна як держава відбулася.
Читайте також: Металобрухт за ціною золота: чому Україна має витрачати мільйони на старі вертольоти від "Мотор Січ"
