Недолік виробництва основних видів озброєння і величезні корупційні ризики призвели до того, що українську військову промисловість за останні кілька років струсонули відразу кілька скандалів, які вкрай негативно позначилися на іміджі України у світі. Багато проектів, які були розроблені та реалізовані для переозброєння ЗСУ і знаходилися на стадії поставки новітньої техніки у війська, різко завмерли. «Укроборонпром» фактично ліквідують, а замість нього повинні створити холдинги. Чи то два, чи то шість, чи то дев'ять. Але "заморозка" нових військових проектів в умовах фактичної війни - це ще квіточки. Найстрашніше те, що керівництво «Укроборонпрому» втягнуло країну в новий міжнародний скандал, намагаючись "нагріти руки" на грошах, призначених для української армії.
Пов'язані вони з діяльністю генерального директора «Укроборонпрому» Юрія Гусєва, який під час візиту 26 лютого на Одеський авіаційний завод заявив про те, що тут «планується запуск ліцензованого виробництва американських багатоцільових вертольотів Bell UH-1«Iroquois».
Більш того, високопоставлений чиновник стверджував, що це пряме залучення інвестицій і що «організація виробництва сьогодні знаходиться на завершальній стадії. Перший борт повинен бути виготовлений вже до 30-річчя незалежності України».
Це саме ті вертольоти, які відомі всьому світу, завдяки кадрам кінохроніки США з війни у В'єтнамі та фільмів про ту війну.
Мотлох з лопостями
Ці заяви викликали бурхливу реакцію у військовій і навколовійськовій пресі. Чому? По-перше, виробництво вертольотів цієї моделі було завершено в 1987 році. Тобто на сьогоднішній день ці вертольоти застаріли в усіх відношеннях як мінімум на півстоліття. По-друге, компанія-виробник Bell в своїх заявах для преси різко заперечувала наявність будь-яких домовленостей щодо спільного виробництва будь-яких своїх вертольотів в Україні.
Скандал дуже швидко вийшов на рівень Верховної Ради і 11 березня було зібрано засідання Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Перед депутатами виступив такий собі віце-президент «американської корпорації» Aviastar Invest Corporation Григорій Шімшірьян, який за випадковим збігом обставин є ще й «помічником-консультантом на громадських засадах» народного депутата України Федора Веніславський від пропрезидентської партії «Слуга народу», котрий знову ж таки «завдяки щасливому випадку» є членом цього комітету.
Саме на цьому засіданні стали зрозумілі обставини цієї без сумніву геніальної афери.
Перш за все вперше прозвучала назва компанії, яка планує в Одесі почати крупновузлову збірку вертольотів - це американська Southwest Florida Aviation International. Після чого стала приблизно зрозуміла схема, по якій військовим намагаються протягнути неліквід.
Справа в тому, що SFAI - це невелика авіаремонтна компанія, заснована в 1982 році, яка займалася ремонтом вертольотів фірми Bell, а також «виробництвом» «власних» вертольотів під марками SW204/HP, SW205/A-1 і T. Однак при найближчому розгляді виявляється, що по суті це викуплені після зняття з озброєння у держави і приватних осіб і «откапіталені» UH-1, Bell 204, Bell 205 і Bell 212.
Бізнес дуже неприбутковий і «заточений» перш за все на ринок Латинської Америки - як цивільний, так і парамілітарний. За останні роки Southwest Florida Aviation International вдалося продати всього лише дев'ять «бортів».
У тому чи іншому вигляді ці вертольоти сьогодні служать на різного роду авіашоу в розважальних цілях для тих, хто хоче покататися на легендарному "Хьюі" часів війни у В'єтнамі.
Кому це вигідно
У чому ж полягає суть цього анонсованого виробництва в Україні?
А в тому, що для «крупновузлової» збірки американська компанія буде поставляти апарати, знайдені на задвірках цивільних аеропортів і військових баз, самих різних країн. При цьому дуже дивним звучить заяви «інвесторів» про створення конструкторського бюро, яке нібито під замовлення збройних сил України або Національної гвардії буде працювати над військовою версією вертольота.
У підсумку ми маємо цілком очевидну аферистську схему, основне завдання якої полягає в тому, щоб під маркою збірки національного вертольота (а «інвестори» заявляють про майбутню вітчизняну локалізацію їхніх вертольотів) отримати державне фінансування за програмою розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 рр. А це дуже серйозні гроші - в цілому програма оцінюється в 2 млрд грн.
Причому це вже не перша спроба прокрутити такі ось схеми для нібито покупки західних зразків озброєння. Так, попереднє керівництво «Укроборонсервісу» в 2017 році вже підписувало меморандум з американською компанією Aeroscraft (засновану українським емігрантом розливу 1990-х років Ігорем Пастернаком) про спільне виробництво модульного автоматичного карабіна M4 - WAC-47. Рекламні ролики та проспекти говорили про те, що з автомата можна буде стріляти як патронами калібру НАТО, так і радянського.
Але тут навіть дійшло до чотирьох зразків, які продемонстрували вищому військовому керівництву і навіть відправили на «дослідну експлуатацію» в 3-й полк Сил Спеціальних Операцій. Тоді на якомусь етапі цю відверту аферу призупинили, хоча Пастернаку і вдалося таки продати Держприкордонслужбі систему раннього виявлення та ідентифікації морських цілей для охорони узбережжя Азовського моря. Про їх ефективність, як і про те, чи функціонують вони сьогодні, у відкритому доступі інформації знайти не вдалося.
Відзначимо, що у тих же прикордонників є і позитивний досвід співпраці з такими ось невеликими фірмами, заснованими емігрантами з пострадянського простору. Мова йде про покупку спеціальних машин на шасі вантажівки MAN з дизельним двигуном MAN D0836LFL40 потужністю 240 к.с., які йдуть під маркою Torsus Praetorian. Так, в 2019 році були куплені дев'ять мобільних тепловізійних комплексів спеціального призначення, а трохи раніше Національна Гвардія України купила три медичних евакуаційних автобуса на цій базі.
Цілком очевидно, що такі схеми, як "виробництво американських вертольотів на Одеському заводі" мають абсолютно незрозумілий сенс з точки зору посилення обороноздатності держави. Адже те ж таки Міністерство внутрішніх справ змогло знайти можливості для закупівлі вертольотів європейського виробництва - нехай навіть цивільних модифікацій і частина з них із вторинного ринку.
Але ж і у випадку з «одеськими ірокезами» мова про військові машини відпочатку навіть не йде.
Таким чином, варто сказати, що чергова спроба якимось чином почати переозброєння вертолітного компонента Повітряних Сил виглядає вельми провальною. Адже навіть якщо військові якимось невідомим способом зможуть прийняти на озброєння такі «ремануфактуризовані» американські машини 1960-1970-х років, то їх обслуговування та експлуатація вийде не те, що дорогою, а просто золотою з огляду на те, що запасних частин фірма Bell вже не виробляє і їх доведеться купувати на цивільному ринку за шалені гроші.
