У Києві розпочалася ініціатива, якої насправді давно бракувало: підтримка працівників дитячих та шкільних їдалень — тих, хто щодня створює для дітей відчуття стабільності, тепла та спокою.
Проєкт виник за ініціативи мешканців Оболоні та реалізується за підтримки засновників Соціального Центру «Перспектива-Оболонь» — Володимира та Ольги Старовойт.
Ми поговорили з ними про те, як народилася ця ініціатива, чому саме ця тема стала важливою для громади та що стоїть за роботою людей, які щодня годують тисячі дітей.
— Володимире, як з’явилася ідея підтримати працівників їдалень?
«Ініціатива виникла буквально від людей — до нас звернулися батьки школярів та вихованців садочків. Люди говорили: “Ми хочемо підтримати тих, хто щодня дбає про наших дітей”.
У час війни навіть найпростіші речі потребують великих зусиль. Щоб дитина отримала теплий суп о восьмій ранку, хтось приходить на роботу ще до світанку, хтось долає блекаути, шукає рішення в умовах форс-мажорів. І звичайно, ці люди заслуговують на вдячність та підтримку — від громади, від кожного з нас».
— Ольго, чому саме працівники їдалень? Багато хто навіть не замислюється над тим, як працює ця система.
«Ми з командою багато років співпрацюємо зі школами й садочками. І ми знаємо, скільки праці, турботи й людяності стоїть за роботою кухні. Під час блекаутів працівники їдалень приходять на роботу вдосвіта. Іноді навіть — залишаються в закладі на ніч, щоб вчасно запустити кухню. Вони тримають для дітей той “тил”, який ми не бачимо, але який відчувається щодня.
Їхня робота — це не про страви. Це про турботу, увагу, відчуття дому. І сьогодні, коли війна у багатьох дітей забрала відчуття безпеки, саме вони повертають частинку стабільності».
— Володимире, підкажіть, як саме ви реалізовуєте цю ініціативу?
Підтримка працівників їдалень це лише один із проєктів, який ми реалізуємо в партнерстві із закладами освіти Оболоні. Цій ініціативі, як і сотні інших реалізованих нашою командою за більш ніж 20 років діяльності Соціального Центру «Перспектива-Оболонь», ми завдячуємо небайдужим оболонцям. Ми спілкуємося з колективами шкіл, садочків, вислуховуємо їхні історії, їхні труднощі. Разом із нашими волонтерами дякуємо та підтримуємо. Робимо все від нас залежне, щоб люди відчули важливе значення своєї важкої праці. А це надихає їх продовжувати робити свою роботу з любов’ю».
— Ольго, чи були моменти або історії, які особливо вас вразили під час цих візитів?
«Так. У кожному закладі ми чуємо історії, які неможливо забути. Наприклад, коли під час масованих обстрілів колектив продовжував готувати їжу, бо “діти мають що поїсти”. Або коли працівниці ночували в садочку, бо тролейбуси не їхали, а кухня мала запуститися о шостій ранку.
Ці скромні жінки — справжні героїні. Вони не носять форму, не говорять про свій внесок, але без них неможливо уявити будні наших дітей».
— Ви вже багато років підтримуєте соціальні ініціативи на Оболоні. Розкажіть трохи про вашу роботу.
Володимир Старовойт:
«Ми з Ольгою живемо на Оболоні багато років. Тут ростуть наші діти. Ми завжди хотіли, щоб район залишався місцем, де люди підтримують одне одного. Тому всі наші проєкти — дуже конкретні: допомогти школі, підтримати родину, людей з інвалідністю, дітей-сиріт і допомогти військовому підрозділу».
Ольга Старовойт:
«Для мене волонтерство — це продовження того, що я роблю у творчості: говорити про важливе й підтримувати людей. Я беру участь у благодійних концертах, беру участь у соціальних ініціативах, працюю з родинами переселенців і військових.
Але ця ініціатива — про тих, хто щодня поруч із нашими дітьми. І я дуже хочу, щоб ці люди знали: вони важливі».
— Володимире, які у вас плани щодо розширення проєкту?
«До нас продовжують надходити пропозиції від небайдужих оболонців щодо підтримки працівників їдалень. Тож у наших найближчих планах продовжувати цю ініціативу, яка знайшла позитивний відгук серед громади Оболоні».
— Ольго, що б ви хотіли сказати працівникам їдалень — тим, заради кого ця ініціатива і була створена?
«Ми хочемо, щоб ви знали: вас бачать, вас цінують. Ваша праця — надважлива. Ви даруєте дітям тепло і стабільність у час, коли це найбільша розкіш. Дякуємо вам за серце, витримку та любов до дітей».
— Володимире, а що б ви сказали мешканцям району, які долучаються до ініціативи?
«По-перше, дякуємо нашим захисникам, які дають нам можливість жити та реалізовувати подібні ініціативи. Я щиро бажаю всім нам перемоги та якнайшвидшого миру. І, звичайно, дякуємо кожному, хто підтримує нашу роботу. Оболонь вже неодноразово доводить, що вона — дім сильних, небайдужих людей. І разом ми можемо зробити більше, ніж будь-хто окремо».
