Економічна суб’єктність України
Політика

Економічна суб’єктність України

18 листопада 2022 | 15:30

Суб‘єктність України в контексті її світової ролі яскраво проявилась під час війни на міжнародному ринку продовольства. Якщо брати загальну частку української економіки у структурі світової економіки – вона не є значущою (менше 0,2%). В той же час, на міжнародному ринку продовольчих товарів та аграрної сировини, Україна відіграє у певних товарних нішах провідну роль.

Україна – №1 у світі за експортом соняшникової олії.

Україна входить у трійку країн експортерів зерна, передовсім кукурудзи.

Україна входить в п‘ятірку країн за обсягом експорту курячих яєць.

Україна входить у десятку провідних країн-експортерів м‘яса птиці, передовсім, курятини.

Саме суб‘єктністю України на світовому ринку продовольства пояснюється цінова криза аграрних "комодітіс" та загроза голоду у деяких країнах Азії та Африки.

Війна рф проти України та пов‘язана з цим блокада/окупація українських морських портів призвели до зростання міжнародних цін на пшеницю до $500/тонна.

Економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак зазначив:

"На пшеницю і кукурудзу припадає 27% усіх калорій, або, іншими словами, всієї їжі світу! Україна та рф разом експортують понад 25% усієї пшениці у світі. Це базовий продукт для продовольчої безпеки.

Пшениця вже за $500! Куди йде ця пшениця? Здебільшого це країни третього світу. І там вже зараз важко і є загроза голодних бунтів".

Читайте також: Економічний фронт: від чого залежить здатність України профінансувати перемогу

Загалом, роль України у розвитку світового ринку продовольства полягає у прямому та опосередкованому впливу на рівень харчування приблизно 800 млн людей у світі, у той час як власне населення країни складає трохи більше 40 млн.

Аналітики Deutsche Bank вказують:

"І Росія, і Україна є великими виробниками пшениці, на частку яких у сукупності припадає близько 30% світового експорту, тому це один із напрямів, де гостро відчувається прямий економічний вплив".

Загалом, Причорноморський регіон забезпечує приблизно 12% проданих світових харчовий калорій.

В цьому контексті, Стамбульська зернова ініціатива щодо розблокування одеських портів стала справжньою геополітичною перемогою стосовно намірів рф монополізувати транспортні коридори у північному Причорномор’ї.

Вказана ініціатива вперше продемонструвала ефективність геополітичної зв’язки "Україна – Туреччина" та "Зеленський – Ердоган", яка може ефективно працювати на мінімізації токсичного впливу рф на механізми чорноморського співробітництва.

Розблокування одеських портів дозволило збільшити експорт аграрної продукції з України з 2-3 млн тон до 5 млн тон щомісяця та принести додаткову експортну виручку на рівні 1 млрд дол на місяць.

У 2021 р. питома вага продовольства і сільськогосподарської сировини в структурі нашого експорту вперше в історії, перевищила 50% від загального експортного потоку.

Японський економіст Мацуяма визначив, що у разі наявності в національній економіці однієї галузі з високою рентабельністю, всі ресурси країни (і, насамперед, капітал) перетікатимуть саме до неї.

Ефект Мацуями – це вплив зростаючого аграрного сектора на закриту та відкриту економіки.

Відповідно до "ефекту Мацуями" в Україні відбулося перезавантаження внутрішньої системи приватних капітальних інвестицій.

З 2010-го до 2014-го ми бачимо "промислово-інфраструктурний інвестиційний горб", коли динаміка капвкладень в економіку загалом випереджала аналогічний показник у сільському господарстві.

2015-го відбулася точка перелому тренду – виник "аграрний інвестиційний горб", коли вже інвестиції в агросектор випереджали динаміку загальних капвкладень. Черговий розворот тренду намітився у 2019-му, але швидше за все це було спричинено "похибкою" аномального зміцнення курсу національної валюти на 15% та збільшенням інвестицій у соціальну сферу, оборону та адміністрування напередодні виборів.

Починаючи з 2016 року, аграрний сектор залучає від 50 до 65 млрд грн капітальних інвестицій. Їх пік спостерігався у 2018-му. Але цей аналіз буде неточним, якщо не врахувати чинника девальвації курсу національної валюти в останні роки.

При перерахунку на курс гривні до долара США, картина буде дещо інша: ми бачимо два періоди зростання.

Перший: з 2011 по 2013 з максимальним показником у $2,32 млрд.

Потім "інвестиційна яма" в 2014-2015 і поступальне зростання протягом другого періоду: з 2016 року капвкладення в аграрний сектор зросли до $2,4 млрд, практично повторивши екстремум першого періоду.

Читайте також: Суб’єктність України у військовій сфері

Інвестиційний потік (капітальні вкладення) у аграрну галузь щорічно складав до $2,5 млрд.

Інвестиції у аграрну галузь призвели до суттєвого зростання валового збору основних сільськогосподарських культур:

·                  урожай зерна збільшився до 75 млн т;

·                  в 1,5 рази підвищився урожай овочів.

·                  найбільше зростання зафіксовано в сегменті соняшнику — в 6,7 рази (з 2,3 млн до 15,3 млн т).

Такого результату було досягнуто за рахунок інвестицій і підвищення врожайності.

Так, врожайність зернових зросла з 26,5 до 49,1 ц/га, соняшнику — з 14,6 до 25,6, буряків — з 234 до 461, майже подвоїлася врожайність овочів, а в садівництві цей індикатор виріс майже в пʼять разів.

Якщо порівняти врожайність в 2019 р. і 1991-му, ми побачимо суттєвий інвестефект: показники зросли в середньому на 60–90%, тобто в півтора-два рази, а в садівництві на 370%.

За період з 2016 року, у аграрному секторі було освоєно майже $10 млрд капітальних інвестицій, а зростання врожайності, наприклад, у вирощуванні соняшнику, зросло на 14%.

Починаючи з 2000-х років суттєво зросли показники оброблюваних за допомогою міндобрив площ: зростання до 40% від загального обсягу орних земель в 42 млн га порівняно з 10% на початку нульових.

Україна може стати світовим лідером у сегменті "зеленої" аграрної моделі економіки, яка базується на органічних продуктах та сировині.

Сьогодні структура аграрного експорту в Україні в основному сировинна, з формуванням асиметричних ринків збуту, коли наша країна як формує цінову динаміку на сільськогосподарську сировину, так і задовольняє вузькосегментований попит на певні види цієї сировини.

За останні кілька десятків років простежується чітка кореляція між цінами на основні експортні аграрні культури і котируваннями на нафту і нафтопродукти.

Ці цінові перетоки сформувалися внаслідок активного застосування біоетанолу і біодизеля.

Простими словами — чим вища ціна на бензин, вироблений з нафти, тим більший попит на сировину для виробництва біопалива і, відповідно, на базові аграрні культури.

Таким чином, чим більше зростання цін на нафту і природний газ, тим динамічніше зростають і ціни на аграрну сировину, формуючи так звану "агфляцію" або "аграрну інфляцію" у світі, про яку уперше західні аналітики заговорили у 2008 році.

У цьому контексті, Україна стає ключовим економічним суб‘єктом, який забезпечує і певні ланки глобального "зеленого переходу", формуючи можливості світової економіки у сегменті біопалива, зокрема, таких країн як Китай та геополітичних союзів, таких як ЄС.

Можна стверджувати, що роль Бразилії або України на ринку сировини для біопалива у найближчі роки буде нагадувати аналог впливу країн Перської затоки на ринки класичних викопних видів палива у 70-80 роки минулого століття. 

У глобальному розрізі 40–45% нашого агроекспорту припадає на країни Азії, 30–35% — на ЄС, до 15% — на Африку і менше 10% — на країни колишньої СНД.

Продукти переробки української аграрної сировини чекають в Азії і Африці.

Серед значних покупців української аграрної сировини можна згадати: Алжир, Бангладеш, Індію, Китай, Єгипет, В‘єтнам, Ізраїль, Ефіопію, Індонезію, Ірак, Лівію, Саудівську Аравію, Туніс, Туреччину, Марокко, Південну Корею.

Аграрні ринки Індії та Китаю для України — це, в середньому, $4 млрд на рік.

Практично безлімітний і, при цьому, глибоко диверсифікований ринок як за видами товарів, так і за споживачами.

Слід зазначити, що використання біопалива у світі буде зростати, а отже, економічна суб‘єктність України буде посилюватись.

У США, наприклад, були прийняті "Енергетичний білль" (Energy Policy Act of 2005) і "Стандарт поновлюваних видів палива" (Renewable Fuels Standard), які передбачають виробництво етанолу із зернових і целюлози.

Війна обмежила доступ до українського аграрного експорту найбільших імпортерів.

За даними Refinitiv Agriculture: 

Єгипет – ціни на пшеницю можуть зрости на 23%, а на борошно – на 44%, що призведе до додаткової втрати 1 млрд дол.

Алжир – зростання цін на 40%.

Суттєві проблеми спостерігаються у Сирії, Лівані, Тунісі, Лівії. Стратегічні резерви цих країн скоротились до одного місяця споживання.

Вказані факти свідчать про суттєве зростання суб‘єктності України як ключового гравця на світовому ринку продовольства. При чому, мова йде про посилення ролі України як на регіональному рівні (продовольча безпека окремих країн), так і на загальносвітовому (динаміка світових цін на аграрну сировину). Значний вплив України і на реалізацію глобальних світових стратегій – зокрема, "Зеленого курсу" у контексті виробництва біопалива та відповідної сировини.

Читайте також: Ринок праці воєнного часу: кого шукають роботодавці в Україні та скільки готові платити

Угорщина ветує виділення Україні фінансової допомоги від ЄС на 2023 рік
18 листопада 2022
В Білому домі пообіцяли надати ще більше допомоги Україні
18 листопада 2022
Окупанти перекидають війська з півдня на Луганщину, а ЗСУ громлять логістику ворога - Генштаб
18 листопада 2022
Весь світ - Україна: консули за кордоном зможуть видавати дублікати свідоцтв про народження
18 листопада 2022
Це не миттєвий процес: політолог пояснив, що буде з росією після відставки путіна
18 листопада 2022
Українським дітям щомісячно виплачуватимуть 5 тисяч гривень: як оформити заявку
18 листопада 2022
Президенти Зеленський та Ердоган привітали продовження зернової угоди: Україна лишається гарантом продовольчої стабільності
18 листопада 2022
Битва демократів та республіканців за фінанси: чи може Україна залишитися без допомоги США
18 листопада 2022