Суб’єктність України у військовій сфері
Політика

Суб’єктність України у військовій сфері

18 листопада 2022 | 15:00

Зміна суб’єктності України у військовій сфері у світі, її зростання, відбувається у важких умовах війни з російською федерацією, коли під загрозою саме існування української держави та української ідентичності. Сили оборони України забезпечують їх збереження та національний суверенітет. І тут є певний дуалізм. Зростання рівня суб’єктності у військовій сфері обумовило загальне зростання суб’єктності України у світі, та, якщо точніше, обумовлює збереження суб’єктності  України взагалі, а також захищає українську ідентичність від знищення.

Українці усвідомлюють, що це не є перебільшенням, оскільки і російська пропаганда та офіційні особи рф на найвищому рівні озвучували та продовжують озвучувати позицію, згідно з якою Україна повинна припинити своє існування як окремий державний проєкт. Ідеологія ж "русского міра", яка панує у рф, взагалі заперечує існування українців як окремого народу чи нації. У політичному плані і російський офіціоз, і російська пропаганда заявляють про нелегітимність української влади, яка нібито існує у формі "антинародного режиму". Цей комплекс поглядів сприйняття України та українців росіянами як "неповноцінних та вторинних по відношенню до росії" спричиняє притаманне як російському політичному класу, так і всьому масиву російського "глибинного народу" переконання у праві росії втручатися у справи України аж до згортання державності та жорстокість методів зі встановлення контролю та винищення "невірної" ідентичності аж до геноциду та невибіркового ведення бойових дій. Це помітно на прикладах Бучі, Маріуполя, Попасної, Харкова, Миколаєва та багатьох інших українських міст, де побувала російська армія. У таких умовах організований опір української держави із використанням Сил оборони України як спеціально створеного інструменту є життєвою необхідністю.

Показово, що зростання рівня суб’єктності України у військовій сфері виявилося дещо несподіваним та непрогнозованим для світу. У першу чергу, для росії, розрахунок якої однозначно був на швидкий розгром українських Збройних Сил, руйнування державних інституцій, анексію великих територій та встановлення маріонеткового режиму на залишках території. Аналогічним чином дещо подібні оцінки та прогнози надавалися і з боку союзників України. І якщо у випадку з рф зневага до України та її Сил оборони спричинили нездатність правильно спланувати війну проти України, то у випадку з союзниками це спричинило прийняття партнерами суперечливих рішень. Зокрема, рішення щодо зволікання з постачанням сучасних та важких озброєнь. Натомість в українському суспільстві була адекватна оцінка військової потужності України, впевненість у здатності Збройних Сил протистояти російському вторгненню, так само, як навіть і не поставало питання єдності суспільства, влади, державних інституцій, хоча і партнери, і вороги вважали по-іншому.

Політичні передумови зміни статусу та рівня суб’єктності України як військової потуги у світі

Як вже зазначалося вище, засліпленість зневагою до України не дозволила керівництву рф вірно розрахувати реакцію України на брутальне вторгнення. Розрахунок росії при підготовці вторгнення був на те, що українська влада не зможе організувати оборону, Президент Зеленський втече, пересічні українці не виявлятимуть патріотизму та не будуть брати участі у захисту держави, а українське військо буде деморалізоване, дезорганізоване та небоєздатне. Натомість Президент Зеленський та його команда залишилися у Києві, незважаючи на пропозиції союзників щодо виїзду із столиці та навіть України для гарантування безпеки. Публічне перебування Президента у столиці під час намагань росіян її захопити та ефективні рішення, спрямовані на організацію оборони, створення міжнародної коаліції на підтримку України разом з постійною комунікацією з українським суспільством та світом, високо підняли авторитет української влади в умовах війни.

Українці ж масово підтримали своє військо, вступаючи до його лав або воюючи у Територіальній обороні й у партизанських загонах, інформуючи Сили оборони про пересування російських окупантів, допомагаючи армії у масовому волонтерському русі. Як наслідок, в Україні в умовах війни повністю збережена керованість та субординація, ЗСУ зуміли стримати російську навалу, завдати росіянам низку поразок та відчутних ударів та звільнити частину захоплених росіянами територій і продовжують ефективно знищувати окупанта та готуватися до повного звільнення України, включно з Кримом та Донбасом. Зокрема, йдеться про визволення від російських окупаційних військ на Півночі у Київській, Житомирській, Чернігівській та Сумській областях, які були захоплені на самому початку вторгнення. При чому вторгнення на територію Житомирської, Київської та частково Чернігівської областей було б неможливим без використання росіянами території Білорусі та підтримки білоруського диктатора Лукашенка. Суттєво обмежено можливості російського угруповання на Півдні, у Миколаївській та Херсонській областях. Також йдеться про успішні дії України на Чорному морі, коли в умовах повного  панування російського флоту відбулося визволення острову Зміїний, а згодом керівництво рф змушено було вдатися до вимог убезпечити корабельний склад росії від ударів по ньому. Масований контрнаступ українських військ у вересні у Харківській області не лише зменшив загрозу безпосередньо Харкову, але й призвів до розгрому російського угруповання, числених втрат окупантів, практично повного визволення області з містами Куп’янськ, Балаклія, Ізюм та ще 500 населених пунктів. Визволення 11 листопада Херсону, єдиного обласного центру захопленого росіянами під час вторгнення, та повне вигнання загарбників з Правобережжя Дніпра, де тільки за останній тиждень активних дій ЗСУ було звільнено чотири з половиною тисячи квадратних кілометрів та 179 населених пунктів, не залишає сумнівів у бойових спроможностях українського війська.

Політичне керівництво України у постійному діалозі з партнерами та союзниками створило платформу для безпрецедентного розширення військово-технічної та методичної допомоги світу Силам оборони України. Робота Президента України Зеленського, міністрів закордонних справ та оборони, керівника Офісу Президента, інших відомств, спрямовувалася на організацію постачання озброєнь та гуманітарної оборони, а також прийняття українських біженців. Останнє також мало велике значення для організації оборони України, зокрема забезпечення безпеки жінкам, людям похилого віку та дітям. Гуманітарна операція є дотичною до операції оборони України, хоча і потребує свого окремого дослідження.

Слід зазначити, що співчуття та емпатія до України, готовність союзників та партнерів розширити допомогу, були обумовлені як активністю політичного керівництва, тим, що інформація про російське вторгнення та жорстокість окупаційних військ оперативно доносилася до відома політичних та експертних кіл, населення цих країн, так і швидким інформуванням про стійкість України та успішні дії Сил оборони України. Стійкі та успішні у нерівному двобою викликають повагу. Україна проявила себе саме так.

Також читайте: Зміна суб’єктності України в міжнародних відносинах

Попри умови війни і нестандартну ситуацію, в Україні є повна єдність між владою, Збройними Силами України та українським суспільством. Сили оборони України виконують завдання, які поставлені керівництвом держави, Президентом Зеленським як Верховним Головнокомандувачем, згідно Конституції. Будь-які конфлікти між військовим керівництвом та керівництвом держави є неможливими. У перші дні війни Путін звертався до військових України із закликом брати владу у руки, і це означає, що у рф абсолютно не орієнтуються у реаліях України, не розуміють як працює демократія, чим є цивільний контроль. У листівках російських окупантів та їхніх агітаційних матеріалах, як це було, наприклад, у листівках з агітаційних снарядів, якими росіяни обстрілювали Чернігів, і які тепер можна побачити в музеї цього міста, з самого початку вторгнення наголос робився на тому, що рф не воює з українцями, а лише з "поганою владою" і містився заклик підтримати окупацію. Цілком зрозуміло, що росіяни зацікавлені у внутрішніх конфліктах в Україні та всіляко провокують їх. Однак Україна є стійкою, суспільство об’єднане прагненням до перемоги над рф, що є життєво необхідним для України. Сили оборони України готуються до повного визволення усієї території держави. При цьому Україна залишає поза увагою заяви пропаганди та офіційних осіб країни-терориста, що рф нібито вдасться до найжорсткіших дій, аж до застосування ядерної зброї якщо у Кремлі вважатимуть, що ЗСУ перенесли бойові дії на її територію. До таких територій росіяни відносять захоплений у 2014 році Крим та спроби анексії після імітації референдумів 30 вересня 2022 року Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей. Українськими військами ведуться активні бойові дії з визволення усіх вказаних областей. В українському суспільстві є консенсус з позицією, висловленою президентом України Зеленським під час ІІ Саміту Кримської платформи, щодо того, що Україна не обмежена у виборі шляхів повернення Криму та не потребує консультацій з іншими державами щодо його повернення. Збройними Силами України розпочато на практиці реалізацію цього завдання, визначеного президентом, зокрема під час удару по російському військовому аеродрому біля кримського міста Саки, про що говорить Головнокомандувач ЗСУ генерал Залужний у програмній статті "Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд". Бойові спроможності Збройних Сил України не дозволяють росії застосувати якусь особливу жорстку методику протидії визволенню, застосування ж ядерної зброї росіянами, хоча і є можливим, але несе значну кількість ризиків та негативних чинників для рф, через що цей сценарій залишається на другому плані.

Комплексна допомога від партнерів та союзників як свідчення зміни суб’єктності України

За час війни відбулося зростання суб’єктності України саме як військового авторитету у світі. Велика кількість західних фахівців вважала, що Сили оборони України не зможуть протистояти росії, яка має "другу армію світу". Натомість фахова та ефективна боротьба з російською армією підняла авторитет Збройних Сил України та української держави. Відбулося зростання довіри з боку союзників, що сприяло розширенню надання озброєнь у геометричній прогресії та запровадженню масових програм навчання, а також створенню центрів з методичної допомоги.

Увагу на Заході привернула успішна активна оборона Києва та низки міст України на початку вторгнення, зокрема Чернігова, Сум, Харкова, Маріуполя, а також той факт, що росіянам не вдалося однозначно заплановане ними "стратегічне оточення" українських військ на Донбасі та Слобожанщині. Більше того значною мірою на Сході України тривалий час зберігалася та зберігається зараз лінія фронту, встановлена ще у 2015 році, зокрема на позиціях під Донецьком. Також повідомлення перших днів війни дозволили зробити висновок про те, що росіянам не вдалося придушити, незважаючи на заяви, ППО України, знищити українську авіацію, яка у свою чергу завдавала втрат ПКС рф, що свідчило про високий рівень професіоналізму Повітряних Сил України. Практично з перших днів з’явилися і свідчення високих втрат російських військ, особливо у бронетехніці, яка просувалася колонами. Так само було зірвано десант росіян до Одеси та знищено протягом двох місяців війни флагман ЧФ крейсер "Москва" та великий десантний корабель у Бердянську, що стало свідченням того, що навіть на морі Україна здатна до війни у несприятливих умовах, застосовуючи асиметричні дії. Так само Захід побачив, що ЗСУ змогли провести мобілізаційні заходи. Значна частина (кілька десятків тисяч) українських чоловіків повернулася з-за кордону для захисту України, біля військкоматів були черги, багато бажаючих для вступу до Тероборони та ДФТГ, на захоплених землях Півночі розгорнувся партизанський рух. Тобто з перших годин та днів війни стало очевидним, що Україна чинитиме ефективний опір рф, Збройні Сили України здатні наносити поразки "другій армії світу". Більше того, на цьому тлі став очевидним той факт, що можливості ЗС рф є дещо переоціненими, так само як недооціненими є ЗС України. Україна не втратить західну технологічну зброю, і вона не потрапить у руки супротивника подібно до того, як це сталося в Афганістані.

Україна вносить нові елементи у військову науку. Зокрема, у використання західних озброєнь, особливості застосування яких у масштабному конфлікті не були відомі і тепер використовуються союзниками. Тобто Україна стає важливим елементом системи безпеки вільного світу. Іноземні фахівці наголошують на тому, що ЗСУ є єдиною армією вільного світу, яка має успішний досвід масштабної повноцінної війни великої інтенсивності з сучасною, доволі технологічною (з певними застереженнями) і багаточисельною армією, яка, до того ж, володіє ядерною зброєю, що само по собі є величезним елементом психологічного тиску. Україною напрацьовано як низку тактичних та оперативних прийомів, так і нестандартних, але ефективних способів використання озброєнь, що їй передаються. Зокрема, використання далекобійної артилерії та РСЗВ для рішення завдань оперативного та стратегічного рівня. Іноземні фахівці, зокрема, відзначають фахове використання РСЗВ Хаймарс, гаубиць М777 та САУ Цезар (особливо Хаймарс).

За образною оцінкою, висловленою офіційною особою Пентагону на брифінгу, ефективність українських Збройних Сил оцінюється як 12 балів з 10, що є дуже показовим.

Напередодні російського вторгнення Україні були надані системи озброєнь, які хоча і посилили стійкість підрозділів ЗСУ проти танкових атак (у першу чергу, Джавелін та НЛОУ) та застосування росіянами фронтової авіації (Стінгер), все ж не могли змінити хід бойових дій. Завдяки ж успіхам українських військових, союзниками було зроблено висновок про необхідність якісного підсилення українців у багатьох сферах. У артилерії, танках, броньованих засобах пересування, РЛС, ПКР тощо. При чому цей процес триває. Якщо на початку перевага надавалася озброєнням радянського виробництва (наприклад, стрілецька зброя та боєприпаси, танки PT91, артилерійські системи Д-20, Д-30, снаряди, гелікоптери тощо), то вже дуже швидко перейшли до надання висококласної техніки західного виробництва.

Читайте також: Завдяки західним ППО Київ стає більш захищеним - інтерв’ю з керівником військової адміністрації столиці Сергієм Попком

Аналогічним чином відбулися й системні зміни. Зокрема, відбулося запровадження колективних програм підтримки від багатьох країн, об’єднаних у рамках процесу "Рамштайн". Названий так за базою ВПС США у ФРН, де 26 квітня 2022 року відбулися переговори міністрів оборони понад 40 країн світу, метою яких була синхронізація та прискорення надання військової зброї Україні для протистояння російському повномасштабному вторгненню та обговорення питань підтримки України після закінчення війни. Крім того, у США створені окремі програми в рамках прямої допомоги. Зокрема, допомога військовою технікою та спорядженням виділяється спеціальним розпорядженням Президента США зі складів Пентагону. 9 травня 2022 року Президент США підписав Закон про Ленд-ліз для України. Його запроваджено вдруге в історії після світової війни! Також нового змісту отримали програми навчання для українських військових на полігонах США у Європі (зокрема, артилеристи, які вчилися користуватися системами Хаймарс та М777) або на німецькій техніці у ФРН (PzH200), масове навчання для піхотних підрозділів у Британії (програма "Юніфаєр"), до якого залучаються фахівці з інших країн (Нова Зеландія, Фінляндія, Данія тощо) і у рамках якого заплановано навчання 10000 українських військових. Працюють центри, які надають, окрім матеріальної допомоги ЗСУ, ще і методичну підготовку, об’єднують український та західний досвід (західна преса писала про групу "Сірий вовк", що надає допомогу авіації України). Постачання такої кількості озброєнь, транспорту, боєприпасів та іншого військового майна потребувало розгортання особливої логістики, можливості узгодження дій України та союзників. В Україні частково запроваджено систему НАТО LOGFAS. Наразі в України озброєння західного виробництва займають відчутну частку в артилерії, до того ж з’явилися нові калібри натівського стандарту (155 мм) або навіть класи гармат, що раніше не були представлені у системі озброєнь (наприклад L119 та M119 105 мм), РСЗВ (М142 та М270, Марс), протикорабельні ракети (Гарпун), броньовані машини (М113), а також РЛС (ANTPQ), стрілецька зброя, згадувані раніше ПТРК та ПЗРК, багато інших зразків озброєнь.

Слід зазначити, що високий рівень суб’єктності України, довіра, яка є до українського військово-політичного керівництва та впевненість у професіоналізмі українських військових сприяють прийняттю оперативних та ефективних рішень на підтримку України з боку партнерів, коли з’являються відповідні виклики, спричинені агресивною війною росії проти України. Зокрема, посилення російського ракетного терору проти України при масовому застосуванні дронів-камікадзе іранської розробки викликало у рамках зустрічі Рамштайн – 6 рішення про створення інтегрованої системи протиповітряної оборони, яка призначена для контролю над пріоритетними об’єктами, які Україна хоче захистити та надання додаткових комплексів ППО (HAWK, SHORAD, IRIS-T).

Союзники, які надають Україні зброю, повністю покладаються на професійність українців у плані її використання та висловлюють довіру щодо тієї системи контролю, яка є в Україні, яка унеможливлює її продаж або передачу режимам, які є противниками світової демократії. Такий рівень довіри є також свідченням статусу, що виріс, зростання суб’єктності України. На початку російського вторгнення, коли йшлося про розширення номенклатури озброєнь, що передається Україні з боку Західних союзників, лунали побоювання, що українські фахівці є недостатньо підготовленими, щоб опанувати цю техніку, або їм буде потрібен надто великий проміжок часу для цього. Водночас ефективне використання західних систем озброєння українськими військовими призвели до великих втрат у російських окупантів та спричинили проведення ними низки операцій, спрямованих на зрив надання цієї зброї, шляхом поширення інформації про нібито торгівлю цими системами з боку українських військовослужбовців та неналежний контроль з боку України. Для просування тези росіяни підключали світові ЗМІ. Незалежно від рф цю тезу було використано у країнах-союзниках у внутрішньополітичній боротьбі. Зокрема, це й історія про конгресвумен українського походження В. Спартц. У реальності ж в Україні, власне, країнами-союзниками створено дієвий механізм контролю, посилений парламентським контролем з боку ВРУ.  Країни, що надають зброю, цілковито довіряють Україні щодо її використання. Крім того, відповідний Центр контролю створений в США, також прозорість логістичної системи дозволяє контролювати переміщення озброєнь в Україні.

Суб’єктність України та світовий ринок озброєнь

Україна стала провідним оператором багатьох сучасних систем озброєння, які перевершують радянські та російські, що одразу вивело Україну на новий рівень впливу та суб’єктності у військовій справі. Крім того, у світі помітили, що саме завдяки Україні відбулися значні зміни на ринку озброєнь, зменшилася роль рф і в України є перспективи покращити свої позиції на ньому.

Внаслідок масового постачання Україні озброєнь західного виробництва, Україна стала одним із провідних операторів ПТРК Джавелін. Україна має значну кількість гаубиць М777. Водночас ефективне знищення Силами оборони України російського озброєння, у тому числі того, що позиціонувалося як таке, що "не має аналогів у світі" (літаки Су-30, Су-34, комплекс ППО Панцир тощо), стало початком кризи для російського ВПК, який має широку географію постачань своїх озброєнь по світу, які тепер отримали антирекламу на полі бою.

Гарну рекламу отримали певні категорії українського озброєння, у першу чергу ПТРК Стугна та Корсар, ефективну роботу яких зі знищення російської броньованої техніки можна було спостерігати ледь не в прямому ефірі. Аналогічним чином йшлося і про те, що інструментом знищення крейсеру "Москва" був український протикорабельний ракетний комплекс "Нептун", а певну роль у визволенні острова Зміїний відіграла САУ "Богданна" українського виробництва.

Крім того, варто зазначити, що рф, яка є одним з найбільших гравців на ринку озброєнь, вже під час війни була вимушена відмовитися від постачання низки озброєнь, аби поповнити втрати, яких зазнала в Україні. Крім того, публікація Україною великої кількості фактів того, що рф для виробництва своїх озброєнь використовувала західні комплектуючі, які не могли бути поставлені до росії через застосований щодо неї санкційний режим (наприклад, французька фірма Thales, німецька Грюндіг), змусить захід більш жорстко контролювати надходження такої продукції. Через це якість російської продукції також значно впаде.

Отже, витіснення з ринку озброєнь росії відбувається завдяки впливу України.

Військова суб’єктність України та її вплив на популярність України й масову культуру у світі

Слід зазначити, що значною мірою надання протитанкових та переносних зенітно-ракетних комплексів перед безпосереднім вторгненням відбувалося за рахунок передачі запасів країн Балтії, що пояснюється не лише досягнутими дипломатичними домовленостями, але і традиційно негативним ставленням країн регіону до рф як постійної загрози. У подальшому, зі зростанням української військової суб’єктності, у світі з’явився саме образ України як військового табору, що прикриває світ, країни, яка є героєм у боротьбі з жорстокою навалою та воює проти ворога людяності та демократії. Позитивний образ українського воїна поширився на інші країни та спричинив захоплення українською мілітарною культурою та образами, народженими нею. У тому числі у вигляді мемів, як то "рускій воєнний корабель", або у мілітаризованому прояві мистецтва, зокрема, пісня "Червона калина" стала популярною у світі після виконання Андрієм Хливнюком саме у мілітарному образі, у момент виконання ним своїх завдань з охорони та оборони Києва. Стиль одягу Президента Зеленського та керівництва України дуже популярний у світі і сприймається позитивно, можна згадати, що його наслідують закордонні лідери, зокрема, Президент Франції Макрон. Мілітарний образ України теж позитивно впливає на рівень суб’єктності України.

Висновки

За вісім місяців війни рівень військової суб’єктності України підвищився. Завдяки цьому підвищився і загальний рівень суб’єктності України. Україна є високим авторитетом у військовій справі, оскільки успішно воює з країною, яка має ядерну зброю та вважалася найбільшою потугою у світі. Українські Збройні Сили з перших днів повномасштабної російсько-української війни знищили авторитет армії окупантів, який вибудовувався десятки років за великі гроші. Це тягне за собою перспективи великих змін у багатьох сферах. Можна стверджувати, що наразі посилилася інтеграція України на Захід.

Завдяки постійній співпраці з союзниками, використанню величезної кількості озброєнь, логістики, програм навчань, Україна прискореними темпами інтегрується з НАТО та політичним Заходом загалом. Крім того, стає очевидною користь України як реальної військової потуги вільного світу.

Читайте також: "Православна ПВК" Гундяєва це історичний маркер загарбницької політики московії

Угорщина ветує виділення Україні фінансової допомоги від ЄС на 2023 рік
18 листопада 2022
В Білому домі пообіцяли надати ще більше допомоги Україні
18 листопада 2022
Окупанти перекидають війська з півдня на Луганщину, а ЗСУ громлять логістику ворога - Генштаб
18 листопада 2022
Весь світ - Україна: консули за кордоном зможуть видавати дублікати свідоцтв про народження
18 листопада 2022
Це не миттєвий процес: політолог пояснив, що буде з росією після відставки путіна
18 листопада 2022
Українським дітям щомісячно виплачуватимуть 5 тисяч гривень: як оформити заявку
18 листопада 2022
Президенти Зеленський та Ердоган привітали продовження зернової угоди: Україна лишається гарантом продовольчої стабільності
18 листопада 2022
Битва демократів та республіканців за фінанси: чи може Україна залишитися без допомоги США
18 листопада 2022