Європейські санкції, запроваджені проти росії через повномасштабне вторгнення в Україну, вже мають серйозні наслідки й істотно впливають на воєнну спроможність “другої армії світу”. Про це заявив днями високий представник з питань безпекової та оборонної політики ЄС Жозеп Боррель під час години запитань та відповідей у Європарламенті.
Читайте також: Важкий, але посильний тягар: як Україні впоратись із зовнішніми боргами
При цьому, що надзвичайно важливо, головний дипломат ЄС закликав європейські країни в жодному разі не послаблювати колективної підтримки нашої з вами держави.
"Якщо ви зазирнете всередину розбитих на території України російських танків, то побачите там величезну кількість електронних компонентів від європейських високотехнологічних компаній. 45% російських технологій залежать від деталей, які надходили з Європи, і тепер цей імпорт припинився. Дві третини цивільних російських літаків вже не можуть здійматися в повітря, бо наші санкції не дають змоги отримувати запчастини, яких вони потребують”, - аргументував пан Боррель.
За його словами, санкції Євросоюзу призвели до того, що росія вже не здатна компенсувати величезні військові втрати. За інформацією Єврокомісії, нафтогазові доходи рф за перші вісім місяців 2022-го року знизилися на 18% порівняно з аналогічним періодом минулого року, оскільки країни ЄС почали купувати в росії вп’ятеро менше енергоносіїв, ніж до війни. Поряд з тим, обсяги постачання енергоносіїв з країни-агресорки у ЄС знизилися настільки, що навіть зростання цін на блакитне паливо більше не компенсує втрат російського бюджету, стверджує Жозеп Боррель.
"Ми й надалі знижуватимемо споживання російського газу та докладатимемо всіх зусиль для повної енергетичної незалежності від цієї країни", - запевнив він.
Відповідаючи на репліки євродепутатів про необхідність збільшити обсяги постачання зброї офіційному Києву, Боррель нагадав, що на базі Європейської служби зовнішньої діяльності було створено механізм обміну даними, за допомогою якого обробляють і координують запити щодо зброї, які надходять з України.
"Ми, разом із США та іншими партнерами намагаємося максимально виконувати ці запити", - резюмував дипломат.
Очевидно, що надважкі випробовування для України тривають не лише на полі бою, а й в економічній площині. Литовський євродепутат Андрюс Кубілюс, посилаючись на дані міжнародних фінансових інституцій, зазначає у себе в Twitter, що для підтримки української економіки необхідно від п’яти до дев’яти мільярдів євро щомісяця. Відштовхуючись від цього, він ставить питання про те, як Єврокомісія планує допомогти з розв’язанням цієї проблеми. Жозеп Боррель зауважив, що сума макрофінансової допомоги ЄС для України 2022 року становить 9 мільярдів євро. З них було вже надано понад мільярд, країни-члени погодилися надати найближчим часом ще п’ять мільярдів, решта надійде трохи пізніше.
Чи достатньо цих коштів задля підтримки більш-менш стабільного фінансового стану України, яка в протистоянні з агресором фактично відіграє роль безпекової парасольки для усієї Європи, і яким чином повномасштабна війна з путінською росією відобразиться на гаманцях пересічних українців? Відповіді на ці та інші актуальні питання економічного порядку денного Realist.online шукав спільно з інвестиційним банкіром та відомим фінансовим аналітиком Сергієм Фурсою.
- Неабиякий ажіотаж цими днями у вітчизняному сегменті Facebook спричинило часткове повернення мережі МакДональдс у поки що, на жаль, воюючу Україну. Про що може свідчити таке рішення керівництва загальновідомої мережі фаст-фудів?
- Насправді, яким би символічним наразі не видавався б крок МакДональдс, його не слід перебільшувати. Разом з тим, важливо, що вони його — цей крок — роблять. Я не знаю, чи попросили їх про це з Білого дому, чи це вони з власної ініціативи ухвалили таке рішення, але це рішення певною мірою є важливим. З іншого боку, це рішення нічого нового не показує, оскільки ми й так бачимо, що шок минув і певні зміни в економіці вже відбулися. Ризиків у Києві вже майже не має і, якщо говорити безпосередньо про людей, то сьогодні ймовірність бути ураженим російською ракетою набагато менше аніж ризик бути збитим п’яним мажором. Серйозний бізнес, ясна річ, теж відчуває ці зміни і попри, скажімо так, свідоме ходіння по лезу, згаданий МакДональдс таки зважився на це. І тут варто окремо зауважити, що попри те, що у нас війна і Україна для них насправді досить маленький ринок, вони таки зважилися і ухвалили рішення про повернення. Напевно, тепер вони, витрачаючи час та гроші на менеджмент, мають розробити спеціальні правила, оскільки за стандартами в наших умовах працювати не зможуть. Тобто, у цьому “великому поверненні” справді присутні і певні символічні моменти.
- Попри війну Кабмін вчасно затвердив і передав до парламенту проект бюджету на наступний рік. Виявляється, що скорочення української економіки та інфляція цього року будуть настільки суттєвими, що у порівнянні із цим навіть незначне покращення обернеться приростом. Тому у бюджет на 2023-й закладають ріст ВВП на 4,6% у реальному вираженні та на 3,7% у номінальному. При цьому середня зарплата орієнтовно складе 18,5 тисяч гривень, а інфляція може сягнути 30%. Згідно із розрахунками урядовців, державні доходи наступного року будуть майже удвічі меншими за видатки. Звідси - величезний бюджетний дефіцит, який, за словами прем’єра Дениса Шмигаля, загалом становитиме близько 37 млрд доларів, а щомісяця - близько $3 мільярдів. Величезний дефіцит бюджету на наступний рік передусім пояснюється величезними видатками на безпеку та оборону. Чи означає це все у сукупності, що без фінансової допомоги наших західних партнерів закрити цю дефіцитну “діру” апріорі неможливо?
- Передусім, не слід забувати, що і цьогоріч ми в бюджетному сенсі “виїжджаємо” за рахунок західної підтримки. Щоправда, у наступному році ми вже потребуватимемо не чотири мільярди доларів щомісяця, а три, але суть від цього не змінюється. Тобто в цьому плані в бюджеті фактично нічого не змінюється, а інакше й бути не може, оскільки держава під час війни фінансує передусім армію, тоді як соціалка покривається за рахунок допомоги наших західних партнерів. Переконаний, що речі потрібно називати своїми іменами, тому слід усвідомлювати, що допоки не завершиться війна ситуація докорінно не зміниться.
- Критики проекту бюджету, зокрема екс-віце-прем’єр Павло Розенко обурюються тим, що жодних індексацій, перерахунків, збільшень пенсій, зарплат та соціальних допомог уряд у 2023 році не робитиме. Це огульні обвинувачення чи насправді навіть у військовий час цілком реально проводити подібного роду фінансово-бюджетні операції?
- По-перше, обурюватися зараз тим, що бюджет не надто соціальний- це неначе забувати, що у нас за вікном триває війна. Тому особисто мене, м’яко кажучи, дивують люди, які озвучують подібного роду заяви. Дійсно, війна - це певний фінансовий стрес для будь-якого громадянина, але потрібно розуміти надскладну ситуацію в країні. До речі, питання про те, буде чи ні індексація пенсій, поки що відкрите. Наразі проект бюджету начебто консервативний і там цього справді не передбачено. Але оскільки це дуже непопулярна в суспільстві історія, то я не виключаю, що пункт про індексацію ми побачимо під час ухвалення у Верховній Раді фінальної версії бюджету-2023. Враховуючи чутливість теми, цілком ймовірно, що цю індексацію вирішать зробити за рахунок увімкнення друкарського верстату чи тих же коштів західних партнерів, яким, до речі, такий крок буде надзвичайно складно аргументовано пояснити. Чому, запитується, іноземні союзники мають фінансувати індексацію пенсій чи підвищення соцстандартів під час війни? Питання — риторичне.
- А чи реально достукатися до людей і пояснити, що залучення друкарського верстату, хоча це і дасть певну ситуативну вигоду, насправді матиме негативні наслідки у знаменнику?
- Вже цьогоріч ми всі спостерігали падіння гривні, а це також спровоковано дією друкарського верстату. Тому, хто хоче зрозуміти очевидні та завуальовані негативні наслідки — зробить це. А решта? Мені складно сказати, чи реально наразі достукатися до людей і пояснити їм, що під час війни важко підвищувати соціальні стандарти. У той же час величезна інфляція, яка передбачається цьогоріч, вже впливає на всіх, особливо на бідних. А бідні у нас якраз, на жаль, саме пенсіонери. Тому я буду розуміти логіку влади і в тому випадку, якщо вона вирішить тим чи іншим чином (не збільшуючи при цьому прожитковий мінімум та інші показники) провести, до речі, законом передбачену індексацію і збільшити таки пенсії.
- Днями долар в обмінниках перетнув позначку у понад 42 гривні. Що слід чекати від “зеленого” у подальшому?
- Причиною нинішніх курсових коливань насправді є суто технічні фактори, обумовлені тим, що останні два тижні спостерігається певний дефіцит готівкового долара. Чому? Тому що українці зараз дуже активно скуповують долари і ховають їх під свої матраци. Це- психологічний ефект війни. Люди невпевнені у завтрашньому дні і намагаються, в тому числі таким чином сховатися від війни. Але це не ефективний метод, оскільки навіть під подушкою чи під матрацом долар “з’їдає” інфляція. Тому, якщо ви вже купуєте долари, то краще їх або розміщувати в банку, або купувати доларові військові облігації, які бодай кілька відсотків доходу будуть приносити. Два, три чотири відсотки від доларових військових облігацій це, погодьтеся, краще аніж повний нуль.
А щодо ситуації, то саме в результаті певного ажіотажу зараз справді спостерігається певний дисбаланс, оскільки банки більше доларів продають аніж купують. Тому й виникає дефіцит. Перед війною питання цього дефіциту дуже швидко вирішувалося: невдовзі після того, як літак з відповідним багажем сідав у “Борисполі” у всіх, кому потрібно, був готівковий долар. Зараз літак приземлитися не може, тому чисто фізично складно доставляти ці мішки з доларами в Україну. І тому виник технічний дефіцит, який просто не встигли компенсувати. Цей технічний дефіцит власне викликав певний ажіотаж у покупців і у підсумку, без якихось фундаментальних факторів долар виріс до 42-х гривень. До речі, хочу принагідно зауважити, що рішення Національного банку про заборону виставляти біля входу до своїх установ таблички з курсом валют, з якого глузували у соцмережах, насправді є цілком вірним. Річ у тім, що психологія під час війни дуже агресивно впливає на валютний ринок, а коли ви ходите щодня вулицями і не шукаєте очима курс, керуючись підсвідомо правилом: “Всі побігли, і я побіг”, це не створює ажіотаж. Тому прибрати таблички з курсами валют — справді важливе рішення. Хочете дізнатися курс? Не проблема. Заходите на спеціальні сайти чи безпосередньо в сам обмінник і без проблем дізнаєтеся. Тобто, сам курс від вас ніхто не приховує, але разом з тим він вас повсякчас не переслідує і не тисне психологічно.
- У проекті бюджету на 2023 рік закладено показник у 42 гривні за долар. Наскільки реалістична така курсова “стеля”?
- Ми сьогодні усі маємо тверезо оцінювати ситуацію і розуміти, що все те, що записано в проекті бюджету за великим рахунком не має жодного значення. Кожного року, ще до початку повномасштабної війни уряд закладав якийсь курс, а в результаті він не справджувався. А він насправді і не мав справджуватися, оскільки це чисто арифметичний параметр, який необхідний для розрахунку бюджету. На 2023-й офіційний курс, який зараз становить 36 грн, передбачено у розмірі на початок-середину року 42 грн, а на кінець 50 гривень. Підкреслюю - це лише один з можливих сценаріїв. Так, теоретично він цілком можливий, але прогнозувати нині щось напевно неможливо, тому що все впирається у війну. Від дій Збройних сил України курс валют зараз залежить навіть більше ніж від банків. А оскільки ми не можемо заздалегідь прогнозувати хід військових дій, ми відповідно не можемо казати реалістичний чи ні закладений у бюджеті валютний курс.
- Хвилю критики в контексті бюджетного процесу викликала сума у розмірі близько півмільярда гривень на фінансування політичних партій. З огляду на війну ми не знаємо, коли у нас відбудуться вибори. Та й узагалі, наскільки ця видаткова частина бюджету на наступний рік є наразі доцільною?
- Ця сума, по відношенню до суми бюджету та інших витрат - смішна. Передбачено фінансування партій? Добре, нехай буде. Ми ж не хочемо, щоб Україна перетворилася на диктатуру? Звісно, що не хочемо. Тому, давайте будемо це вважати якимось елементом підтримки нашої демократії.
- Близько тижня тому Світовим банком було оприлюднено оцінку нинішніх потреб України на відновлення соціального, виробничого секторів та інфраструктури. 349 мільярдів доларів - саме ця сума, яка, до речі, в півтора рази перевищує ВВП України 2021 року необхідна на ці потреби. Очевидно, що найближчими місяцями ця цифра зросте, оскільки війна триває, а розрахунки робилися станом на перше червня. Поряд з тим наразі відсутній чіткий механізм репарацій від рф. Чи можемо ми взагалі сподіватися на певні компенсаційні внески країни-агресорки?
- Не буде ніяких оперативних репарацій. Більше того, репарацій взагалі, скоріше за все не буде. Так, дійсно, теоретично можна і напевно потрібно йти шляхом судових позовів проти росії. Але разом з тим, маємо чітко усвідомлювати, що це - дуже довга дорога і коли та як вона фіналізується, достеменно невідомо. Тому ніяких репарацій у найближчі роки ми не отримаємо, але допомога по відбудові України буде залежати від допомоги західного світу. Тобто, це будуть не російські гроші, а кошти платників податків зі США та переважно країн-членів Євросоюзу.
- А яким чином можна створити чіткий механізм контролю - прозорий та зрозумілий як українцям, так і іноземним громадянам, з податків яких підуть кошти на відновлення України?
- Я думаю, усі ми хочемо якомога швидшого відновлення України, тому будь-якого роду зловживань тут не буде і бути не повинно в принципі. Механізм відбудови має передбачати, що проекти, на які йтиме фінансування має визначати українська влада, але контролювати підконтрольна західним урядам структура. За аналогію тут можна взяти те, як ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку - ред.) фінансував будівництво доріг в Україні до повномасштабної війни. Як це відбувалося? Профільні представники нашої влади приходили і казали: “Нам потрібні кошти на ту і ту дорогу”. В ЄБРР це рішення схвалювали, але самостійно проводили тендери та інші підготовчо-організаційні процедури. Тобто, увесь процес тривав під їх контролем і вони самі оплачували всі роботи, прискіпливо спостерігаючи за ходом їх фактичного виконання. Ось так має бути і у випадку з фондом по відновленню України, щоб фінансування було безпосередньо прив’язане до плану реформ і до євроінтеграції також. Таким чином, з одного боку, це буде певним стимулом для реформ, що добре для нашої економіки. А з іншого боку, контроль західних урядів мінімізує усілякого роду корупційні ризики.
- Коли впроваджені проти росії санкції з боку усього цивілізованого світу дійдуть до гаманця пересічного власника паспорту з двоголовим орлом?
- Ми всі на початках сподівалися, що як тільки будуть введені санкції, на російському фінансовому ринку відбудеться паніка з усіма негативними наслідками, зокрема макроекономічним шоком. Такого, на превеликий жаль, не сталося, в тому числі через те, що в росії дуже професійне керівництво Центробанку. Тому зараз російська економіка йде на поступове занурення в кризу - кожного дня вони трішечки опускаються. Це, знаєте, як жабу варити на дуже слабенькому вогні. Вона звариться? Безперечно. Але це дуже поступовий процес. Власне тому сказати чітко, коли і що відчують на власній шкірі росіяни достатньо важко. Хтось з них вже зараз відчуває на собі дію санкцій, хтось - відчує післязавтра, а інші взагалі не відчують раптово, оскільки рівень життя падатиме впевнено, але поступово.
- Чи зможе пришвидшити санкційний ефект антиросійське нафтове ембарго, яке вже невдовзі запрацює де-факто?
- До речі, варто принагідно зауважити, що саме коли запрацює ембарго і цінова “стеля” на нафту, яку продає рф, ми зможемо констатувати, що майже усі можливі санкції по відношенню до росії вже ухвалені.
Читайте також: Бюджет на 2023 рік: в пріоритеті армія, усе інше – зачекає до перемоги
