Друга холодна війна, яка розгорнулася між Росією і колективним Заходом в останні кілька років, носить характер гібридного протистояння, в ході якого в хід йде буквально весь арсенал - від кібер-атак на критично важливу інфраструктуру противника, до відверто терористичних актів типу підриву військових складів в Чехії або використання отрути «Новачок». У цьому ряду окремо стоїть те, що американці називають «гаванським синдромом». У 2016 році раптово у американських дипломатів на Кубі почалися проблеми зі слухом, утриманням рівноваги, які супроводжувалися головними болями.
Уже тоді за симптомами лікарі ставили діагноз - застосування проти них ультразвукової зброї. І ось не так давно американське видання Politico повідомило з посиланням на трьох нинішніх і колишніх офіційних осіб США, що уряд США підозрює, що за передбачуваними атаками, які викликали проблеми зі здоров'ям у державних службовців США по всьому світу, може стояти Головне розвідувальне управління Росії.
Realist.online розбирався, чи є у Росії (і взагалі у кого-небудь) можливості такого роду і що таке взагалі ультразвукова зброя.
Зброя або вигадка?
Перш за все необхідно відзначити, що з моменту виявлення такого фізичного явища як супервисока частота (СВЧ) почалися і спроби його застосування у військовій сфері. Власне, кажучи поява СВЧ-печі або як ми звикли називати в побуті «мікрохвильовки» є лише побічним результатом таких досліджень.
На сьогодні очевидно, що як мінімум США, Китай і Росія має в своєму розпорядженні такий вид зброї як «СВЧ-гармата» - фактично генератори великої потужності, які здатні виводити з ладу компонентну базу, приводячи до функціонального ураження носіїв електронної апаратури.
При цьому варто відзначити, що така зброя на порядок ефективніше, наприклад, потужних лазерів, так як вплив лазера це фактично нагрів напівпровідникових елементів, а СВЧ - це фактично кульовий пробій. Таким чином, чим складніше і мініатюрніше компонентна база, тим нижче її стійкість до хвиль надвисокої частоти.
Однак, як і у випадку з лазерною зброєю, нині СВЧ-зброя вимагає використання просто колосальної кількості енергії, тому поки вона все-таки досить громіздка. Так, наприклад, наявна інформація про російську СВЧ-гармату, яка датується ще 2015 роком говорить про те, що вона встановлена на базі гусеничного шасі самохідного зенітно-ракетного комплексу «Бук». При цьому нібито це секретний виріб здатний виводити з ладу літальні апарати супротивника в радіусі понад 10 кілометрів.
Говорячи про габарити, варто відзначити, що розвиток технологій йде просто фантастичними темпами і поява тих же малогабаритних акумуляторів підвищеної ємності вже не за горами, а значить досить скоро ми можемо побачити набагато більш компактні зразки СВЧ-зброї.
Читайте також: "Кузькіна мать" Путіна: новітнє озброєння Кремля може виявитися черговим фейком
У чому реальна небезпека
Практично відразу після відкриття стало зрозуміло, що випромінювання супервисокої частоти небезпечно для людини. За ступенем негативного впливу на клітину організму його можна порівняти хіба, що з радіацією. При цьому вплив СВЧ-випромінювання на людину - окрема і досить велика тема, яка нині активно розробляється в науковому середовищі.
Причому в США такі дослідження спрямовані на визначення потужності СВЧ-гармати, при якій вона представляла б собою нелетальну зброю. Особливо ця тема стала актуальною на початку 1990-х років після серйозних проблем у американського контингенту в Сомалі, де противниками янкі були не стільки бойовики з автоматами, скільки цивільні, озброєні палицями і камінням. При цьому розсіювати такі натовпу за допомогою вогнепальної зброї було вкрай складно з етичної точки зору. Тому військові і видали замовлення на таку зброю, яка була б не смертельною, але досить болючою.
В результаті досить швидко на озброєнні з'явився такий зразок як Silent Guardian ( «Безшумний страж»), призначений для розгону саме агресивної маси неозброєних людей. Зрозуміло, що всі характеристики цього над-секретного збройового комплексу невідомі широкому загалу, але за деякими даними це генератор електромагнітних коливань в діапазоні міліметрових хвиль з частотою близько 94 ГГц з антеною системою, здатною формувати промінь діаметром два метри. При цьому ефективна дальність «безшумнї варти» становить 500 метрів.
За запевненнями вчених при попаданні СВЧ-променя в людину 83% енергії цього випромінювання поглинається верхнім шаром шкіри, при цьому інші 17% викликають ефект того, що називають «негайну і високо мотивовану поведінку порятунку». Якщо судити за науковими публікаціями було проведено близько 10 тисяч польових випробувань, в ході яких було визначено, що больовий поріг досягався протягом 3 секунд опромінення, а після 5 секунд - біль ставав нестерпним.
Про те, що така зброя є зовсім вже нешкідливою, годі й казати - навіть в лабораторних умовах були відзначені як мінімум шість випадків, коли випробовувані отримували слабкі опіки у вигляді почервоніння і здуття шкіри, а в одному випадку - навіть опік другого ступеня. І це при тому, що добровольці були підготовлені - проходили досить ретельне медичне обстеження, а перед дослідами з них знімали металеві предмети, контактні лінзи, захищали очі спеціальними окулярами. Складно уявити, що буде, якщо така зброя буде застосована проти натовпу обивателів з ланцюжками, каблучками, зубними протезами й імплантами або, наприклад, з кардіостимуляторами.
Читайте також: Гіперзвукові мрії Путіна: що відомо про ракетні комплекси "Кинджал" і "Циркон"
Збиток більше політичний
Можна говорити, що нелетальна СВЧ-зброя лише зводить до політично прийнятного мінімуму можливість ненавмисних жертв. Можливо, що цього достатньо для того, щоб назвати її «гуманною» з поліцейської точки зору. Але особливість такого роду зброї в тому, що її потужність може бути збільшена або зменшена в залежності від поставленого завдання - так, якщо збільшити час впливу, то шкіра отримає серйозні опіки, а очні яблука просто можуть закипіти і лопнути.
Таким чином, якщо мати на увазі бойові дії і пов'язані з ними ризики, то використання СВЧ-зброї дійсно серйозно підвищує шанси на перемогу і на сьогодні мова може йти про перехід від дослідних зразків до серійного виробництва.
І судячи з усього, така зброя вже як мінімум проходить польові випробування. Так, восени 2020 року з'явилися повідомлення про використання мікрохвильової зброї китайською армією в ході сутички з індійськими збройними силами в прикордонних районах Гималїв. Про це повідомляла та ж The Times з посиланням на професора Цзінь Цаньжона. За його словами, із застосуванням такої зброї в серпні 2020 року Китаю вдалося відбити дві стратегічно важливі вершини в області Ладакх.
Тобто мікрохвильова зброя з області фантастики поступово переходить в реальність і поки зовсім незрозуміло яким чином буде реалізована система для протидії.