Одним з елементів тиску режиму Путіна на західні демократії є спроби демонстрації якоїсь «суперзброї», яка нібито може кардинально змінити баланс сил в світі. Так, в 2018 році за короткий час особисто Путін продемонстрував мультфільми з ракетами, які можуть вражати Каліфорнію, проходячи всю систему протиракетної оборони США, ядерними торпедами, які можуть за раз затопити узбережжя (зрозуміло, що американське) і багато іншого. А не далі, ніж на останньому зверненні до Федеральних Зборів, буквально за день до того, як був відданий наказ про завершення так званих навчань і відведення військ від українських кордонів, Путін знову розповідав про якісь зразки "вундерваффе", які зараз нібито активно розробляють, але надійдуть на озброєння ЗС РФ через пару років.
Realist.online розбирався з деякими російськими військовими прожектами і на скільки вони "страшні" і головне - дієздатні.
Перш за все варто відзначити, що спроби розібратися в тому, які реальні дані всіх цих проектів, наштовхуються на вкрай обмежену кількість інформації, яка дозовано йде з Росії. При цьому дуже складно визначити, чи були мультики, які демонстрував Путін, що відбувся зброєю, діючим зразком, чи взагалі фейком.
Торпеда великої дальності з ядерною боєголовкою «Посейдон»
Вперше Путін заговорив про цю зброю в березні 2018 року і буквально через пару місяців російські державні новинні ЗМІ повідомили, що військово-морський флот вже запланував покупку 32 таких торпед - по 16 для Тихоокеанського і Північного флотів. Не приховували і цілі таких торпед - для «Посейдонів», які планували відправити на Північний флот, цілі були призначені в Європі, Канаді та на східному узбережжі США, а для торпед зі складу Тихоокеанського флоту - в Японії, Китаї, Канаді та на західному узбережжі США.
Однак при уважному розгляді, розповідаючи про закупівлі «Посейдонів», російські моряки видають бажане за дійсне. Перш за все варто сказати, що цей проект відомий західним військовим фахівцям досить давно - як Kanyon або Status 6 і в російських ЗМІ вперше засвічений в листопаді 2015 року. Вважається, що назву проекту було змінено в 2018 році, а повномасштабні випробування почалися тільки в 2019 році.
Тобто про серійне виробництво торпеди мови поки не йде, в реальності існує тільки прототип з абсолютно невідомими характеристиками.
Спробуємо трохи проаналізувати можливості цієї зброї, використовуючи фото і відео з відкритих джерел.
Отже, судячи з усього, «Посейдон» - це безпілотний апарат з гвинтовим або водометним рушієм з максимальною швидкістю в 70 вузлів, або 129,6 км/ч. Чому саме ця цифра? Тому що це максимум, що може «вичавити» торпеда в воді, з фізикою нічого не поробиш.
Далі. Судячи з усього, росіяни хочуть використовувати такі торпеди не за прямим призначенням - топити авіаносці або інші кораблі, а в якості доставщика ядерної зброї для її застосування проти наземних цілей в Сполучених Штатах - при цьому окремі журналісти-пропагандисти вже яскраво описали, як буде вибухати «Посейдон» в гавані Нью-Йорка. При цьому нібито виникне справжнє цунамі з фронтом хвилі в сотні кілометрів, яке і змиє мегаполіс.
Однак підводний вибух ядерного заряду утворює не "фронтальну» хвилю, а величезний сплеск - і хвилі, що розходяться концентричними колами. Причому енергія такої хвилі спадає пропорційно квадрату відстані від епіцентру вибуху. Тобто вибух 2-кілотонн торпеди місто навіть не помітить.
Далі ще смішніше. Скільки часу знадобиться такий торпеді, щоб досягти цілі? Якщо запускати її, наприклад, з Мурманська, то до Нью-Йорка - це більше двох діб ходу, з борту ядерного підводного човна ВМФ РФ де-небудть біля Рейк'явіка - це 32 години. Виходить, що в разі війни США вже встигнуть перемолоти Росію ударами своїх «Мінітменів» і «Томагавків», а відповідь їм буде ще добру добу (а то і більше) добиратися до цілі.
Тобто, якщо подивитися неупереджено, то виходить, що Путін показав світу абсолютно непотрібного в якості заміни ракет підводного монстра.
Бойова частина з планувальними бойовими елементами під назвою «Авангард»
1 березня 2018 року під час традиційного послання до Федеральних Зборів президент РФ Путін показав мультфільми з новим гіперзвуковим зброєю. Згодом з'явилася уточнююча інформація, з якої випливало, що мова йде про бойову частини для існуючої міжконтинентальної ракети.
Незабаром стало зрозуміло, що це старенька радянська УР-100Н УТТХ, яка прийнята на озброєння ще в 1980 році. Після чого стало зрозуміло і походження цієї «чудо-зброї». Справа в тому, що до розвалу Союзу в підмосковному Реутова на «НВО машинобудування» на фінальній стадії реалізації перебував проект під шифром «4202» - ні що інше, як бойова частина для ракети УР-100Н УТТХ. Тобто по суті російські інженери просто реанімували цей проект, навіть не спробувавши адаптувати його до більш сучасних РС-28 «Сармат», залишивши все як було 25 років тому.
Зате характеристики, які озвучив Путін і потім підхопили ЗМІ, скоріше за все, дуже далекі від реальності. Так, росіяни стверджують, що «Авангард» здатний здійснювати польоти в щільних шарах атмосфери на швидкостях понад 20 Махів, або близько 25 000 км/ч. Мало того, вважається, що крилатий блок може маневрувати і відхилятися від заданої траєкторії на тисячу кілометрів. При цьому точність попадання феноменальна для міжконтинентальної ракети і обчислюється буквально в метрах!
І це при тому, що проблему з нагріванням поверхні в щільних шарах атмосфери провідні світові фізики і хіміки так і не вирішили. І тому всі наявні на сьогодні зразки гіперзвукового зброї мають куди більш скромні характеристики. Так, наприклад, американська дослідна гіперзвукова крилата ракета X-51A Waverider може розвивати швидкість не більше 7500 км/год (тобто близько 6 Махів). І на заході це вважається межею для такої зброї.
Але звідки при катастрофічному відставанні в технологіях може взятися 20 Махів у «Авангарду», абсолютно незрозуміло. Адже основною проблемою є покриття, яке може витримувати позамежні температури досить довгий час і в той же час забезпечувати працездатність апаратури наведення.
Однак незабаром з'явилася інформація, що перші дивізіони РВСН вже отримали «Авангарди» і нібито серійне виробництво з кожним днем зростає.
Однак ефективність цієї боєголовки викликає великі сумніви, тому що міжконтинентальна балістична ракета УР-100Н УТТХ здатна доставляти до шести ядерних зарядів і використання замість них однієї боєголовки до шести разів скорочує кількість слабости цілей для враження. Що в умовах досі існуючих обмежень на кількість ракет означає тільки загальне погіршення позицій Кремля.
Таким чином, ті нові зразки озброєння, якими хвалився Путін нещодавно, можуть знову опинитися не більше, ніж "свіжопофарбованими" радянськими розробками, а їх впровадження розтягнеться на кілька років і не факт, що буде прийнято в повній мірі, як це сталося з вищезгаданими проектами.
Правда, судячи з усього, у путінської «чудо-зброї» є вже й реалізовані проекти - як-то «Кинджал» або «Циркон», але це вже тема для наступного матеріалу.
Нагадаємо, що ще в 2016 році Володимир Путін доручив Міністерству оборони зайнятися зміцненням бойового потенціалу стратегічних ядерних сил.
