Наприкінці XX ст. на глобальній арені відбулись невідворотні геополітичні зміни, пов’язані із завершенням Холодної війни, в ході якої одна із протиборствуючих сторін зазнала краху після довготривалого протистояння, а її представники відновили свою незалежність, усунувши прокомуністичні уряди, підпорядковані напряму із москви.
Здавалось б, що після досягнення блискучого тріумфу, пронизаного невідворотніми демократичними змінами, в ході яких нові політичні режими країн колишнього соцтабору, розпочавши внутрішні процеси з кінцевою метою європейської та євроатлантичної інтеграції - будь-які партійні елементи з проросійськими настроями, комбінованими із тяжінням до автократії, комунізму та зближенням до нинішньої “імперії зла” в усіх важливих сферах ніколи б не отримали необхідного показника електоральної підтримки для здобуття владних повноважень на державному рівні або хоча б подолати прохідний бар’єр до парламенту, озираючись зі згадками про криваве минуле (придушення Угорської революції в 1956 р., введення військ в Чехословаччину 1968 р., диктатура Чаушеску в Румунії).
Проте як досвід продемонстрував, навіть із плином певного періоду часу все забувається, а політичні зміни повертаються до початків, що не заважає право- та ліворадикальним угрупованням здобути реванш із подальшим поверненням державного керма до протилежного напряму.
УГОРЩИНА
Особисті погляди прем’єра Віктора Орбана та представників його партії “Фідес” всім добре відомо: провокативна ксенофобія та заперечення європейських цінностей, євроскептичні й антиамериканські заяви, та майже щоденні антиукраїнські висловлювання з боку представників уряду. Водночас саме Орбан став чи не головним адвокатом Путіна, допомагаючи Москві стримувати інтеграцію України в європейський простір, блокувати надання пакетів допомоги з боку ЄС та частково призупиняти вчасне введення санкційних обмежень проти кремлівського режиму та його груп підтримки.
Праворадикальна партія “Йоббік”, лідер якої Томаш Шнайдер до повномасштабного вторгнення 2022 р., активно порушував питання щодо надання статусу автономії для Закарпаття у 2019 р.
Один із членів партії Гергьо Тамаша Шаму брав участь в статусі “спостерігача” на т.о. території України в ході проведення т.зв. “виборів” на що навіть була рішуча реакція з боку українського посла в Угорщині з вимогою звернути увагу Будапешт. А представник партії в Європарламенті Бела Ковач був позбавлений недоторканності через участь в проведення “виборів” в т.о. Криму. Між іншим, президент партії Мартон Дьондьоші у розмові з "Європейською правдою" приніс вибачення за свій візит на окупований Донбас в ролі "спостерігача" на "виборах".
Праворадикальна партія Mi Hazank (Наша батьківщина), заснована колишнім віцепрезидентом партії «Йоббік» Ласло Тороцкаєм за сумісництва з частиною депутатів від «Йоббік» просуває меседж імперського наративу про відновлення територій Угорщини станом на 1914 р. До того ж, в офіційній заяві партії, опублікованій на партійному вебсайті від 16 грудня 2021 року, політична сила заявляє власні зазіхання на українське Закарпаття, тож у разі перекроювання кордонів України міжнародна спільнота мала б взяти до уваги вимоги Угорщини.
Зокрема в березні 2022 року лідер партії Ласло Тороцкаї на демонстрації в Будапешті фактично повторив путінські наративи псевдоісторичного гатунку про історію державності України та її цілісності, вчергове заявляючи про претензії на Закарпаття. А 27 січня 2024 року на щорічній партійній конференції в Будапешті Тороцкаї фактично повторив свою ж заяву щодо імперських амбіцій на закарпатський регіон.
СЛОВАЧЧИНА
Просування російських наративів чинним прем’єр-міністром країни Робертом Фіцо, очільником партії «Направлення – соціал-демократія» (Smer-SD) про “нацизм” в Україні як причину не надавати військову підтримку Україні й відповідна реакція від українського МЗС, його бажання відновити відносини з рф та прагнення здійснити візит до москви для участі у відзначенні російського “дня побєди”. Пропагування про вбивство російських громадян у 2014 році “українськими нацистами і фашистами” на Донбасі та в Луганську, при цьому нав’язуючи ідеї про здачу українських територій заради досягнення миру.
А представники партії Smer-SD організували у серпні 2022 р. святкування Словацького національного повстання (SNP) у Зволені, куди були запрошені російський посол в Словаччині та главу дипломатичного представництва Білорусі в Словаччині.
Між іншим, лідер політсили, яка перебуває в коаліційній більшості з партією Фіцо - «Словацька національна партія» (SNS), Андрей Данко, окрім своїх озвучених бажань відвідати росію завдяки запрошенню з кремля, намагався виправдовувати збройну агресію рф, характеризуючи дії москви як захист своїх інтересів.
А щодо ультраправої, неофашистської партії «Народна партія - Наша Словаччина (ĽSNS) можна зробити висновки з дій представників даного групування: затримання із винесенням вироку партійному очільнику Мар’яну Котлебі за поширення неонацистської символіки, зокрема підтримка Януковича у 2014 р., назвавши учасників революції “терористами”.
Спроба ініціювати легітимність анексії Криму однопартійцями Котлеби та зневажливі дії до українського прапора під час пленарних засідань.
ЧЕХІЯ
Беручи до уваги внутрішню політичну ситуацію в Чеській республіці, варто відзначити суттєву відмінність від попередньо згаданих європейських країн, адже при владі перебувають проєвропейські сили на чолі з президентом Петром Павлом.
Але варто врахувати рейтингові дослідження, проведені компанією NMS Market Research, де за показниками аналітиків цілком є шанси подолати парламентський бар’єр проросійським партіям як "Свобода і пряма демократія" (SPD) - 7% та KSČM (Комуністична партія Чехії і Моравії) з 5,8%.
До прикладу лідер SPD Томіо Окамура поширює зазвичай прокремлівські дезінформаційні наративи, називаючи українців нацистами у зв’язку з російським вторгненням в Україну розповідає про нібито навмисні обстріли мирних жителів українською армією, а в статті з The Parliament Papers (2016 р.), характеризує революційні події 2014 “державним переворотом”, ставлячи під сумнів існування української державності, називаючи її штучним проєктом радянського союзу. Нічим не відзначились його партійні заступники Окамури: Радім Фіала в ряді своїх російських заяв, охарактеризував (офіційний сайт SPD) революцію 2014-го як “переворот”, який спричинив війну в Україні таким чином легітимізуючи російську агресію, зокрема після відвідування російського парламенту в червні 2017 року навіть захистив незаконну анексію Криму Росією, звинувачував українську сторону в недотриманні Мінських угод. А однопартієць Зденек Кеттнер розповсюдив фейк, що батальйон «Азов» нібито використовував мирних жителів як живий щит під час оборони металургійного комбінату «Азовсталь».
Представники лівопопулістської партії KSČM (Комуністична партія Чехії і Моравії) пропагують антиукраїнські заяви про фашизм в Україні, виступаючи на різних акційних протестах: мітинг у Празі 2014 року та виступ проти “Азову” у 2024, відстоювання інтересів забороненої компартії петра симоненка. А лідер Войтєх Філіп в інтерв’ю британському щоденникові The Guardian викривлював історичні факти стосовно етнічної приналежності партійної номенклатури, яка була відповідальна за вторгнення до Чехословаччини у 1968 р., переносячи всю повноту відповідальності виключно на українців, виправдовуючи росіян - реакція від МЗС України не забарилася. Зокрема менш активний лівий Чеський рух за мир (СМН), які виступають проти постачання зброї в Україну та нав’язували антиукраїнські наративи, пов’язані з кривавими подіями в Одесі у травні 2014.
ПОЛЬЩА
Партія “Конфедерація”, яка посіла останнє місце в Сеймі (нижня палата парламенту), представники якої намагаються просувати проросійські меседжі, блокуючи кордон з Україною. До прикладу лідер Ґжеґож Браун прославився своїми антиукраїнськими заявами “зупинити бандеризацію Польщі”, “Україна — це фікція”, а в Twitter-акаунті розповсюджує негативні публікації про наших біженців.
Згадаймо й про блокування польсько-українського кордону та ліквідацію зернових об'ємів товару, організованим лідером люблінського осередку “Конфедерації” Рафалом Меклером, який серед іншого, виступає проти європейських цінностей, за вихід Польщі з ЄС та активну співпрацю з росією.
Зокрема лідер партії “Нова Надія-KORWiN”, яка є союзником представників Конфедерації у Сеймі - Януш Корвін-Мікке — відомий своїми українофобськими висловлюваннями, послідовно виступав проти конфронтації з росією та визнав анексію Криму, відвідавши півострів. Зокрема після повномасштабного вторгнення рф в Україну, намагався виправдовувати дії агресора в ході війни.
НІМЕЧЧИНА
Візьмемо до уваги східні регіони країни, що входили до складу колишньої НДР: популяризацію на цих землях якраз мають дві проросійські партії як ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (AfD) та лівопопулістська “Альянс Сари Вагенкнехт: за здоровий глузд і справедливість” (BSW).
останні показники земельних виборів в 2024р.:
Тюрингія (AfD) - 32,9% (1-е місце); (BSW) - 15,6% (3-е місце);
Саксонія (AfD) - 30,8% (2-е місце); (BSW) - 11,9% (3-е місце)
Бранденбург (AfD) - 29,2% (2-е місце); (BSW) - 13,4% (3-е місце)
(AfD): представники партії виступають за скоріше зняття санкційних обмежень проти рф через економічну невигідність для самої ФРН, закликають до відновлення дружніх відносин з Росією, попри її агресивну політику та відхиляють варіанти постачання зброї в Україну, адже це є загрозою ескалації війни, пропагуючи на зовнішньополітичному векторі про бажаність т.зв. “багатополярного курсу”. А своїми діями лише підкреслюють своє зближення з кремлем - поїздки політиків (AfD) до москви - навіть після російського повномасштабного вторгнення в Україну, співпрацюючи з агресором.
Ліві популісти з «Альянсу Сари Вагенкнехт»: мирні переговори з Москвою, закликаючи припинити військові поставки Києву, відмова Німеччини від планів розміщення на своїй території американських ракет середньої дальності через “ризик” можливого російського удару, антинатівські висловлювання стосовно розширення Альянсу, що призвело ніби до “конфронтації”, лобіювання російського газового постачання до ФРН та просування інтересів по відновленню Сирії, де діє політичний режим путінського союзника Асада.
РУМУНІЯ
Тамтешні проросійські сили набирають обертів, враховуючи результати першого туру президентських виборів.
У партії «Альянс за єдність румунів» (AUR), однією з декларованих цілей якої — «досягти єдності румунів” з поверненням т.зв. “історичних земель” (заяви на територіальні претензії до України), обвинувачення в порушення фундаментальних прав етнічних румунів в Україні, позитивне ставлення до путіна та румунського диктатора Антонеску (висловлювання від представника на пост президента Каліна Джорджеску).
Ультранаціоналістична євроскептична секція (AUR) - “S.O.S. Romania”, яку очолює одіозна Діана Шошоаке: пропозиція денонсувати договір про добросусідство й співпрацю з Україною, анексія “історичних територій”, заяви про фашизм в Україні. Через радикальні висловлювання антиєвропейського та антинатовського характеру Верховний суд Румунії позбавив права на балотування зняв Шошоаке до президентських перегонів через проросійські погляди.
БОЛГАРІЯ
На фоні політичних криз в боротьбі за владу в парламенті, діють такі право- та лівопопулістські партії з проросійськими нахилами як “Відродження”, Болгарська соціалістична партія (BSP), “Велич”, які не дивлячись на різний ідеологічний вектор, разом діють у зближенні Болгарії з рф, в тому числі підриваючи спроби виділення підтримки Україні.
Представники правопопулістської “Відродження” вороже пропагують євроскептицизм, виступаючи за вихід країни з НАТО, відстоюючи інтереси зближення з рф й скасування санкцій, та країнами БРІКС. Своїми діями намагаються блокувати виділення військової допомоги Україні, захищаючи збереження радянських пам'ятників в країні разом BSP. До речі спільниками “Відродження” у русофільському напрямі виступає правопопулістська партія “Велич”, лідер якої Ніколай Марков публічно заперечував щодо самостійного характеру розвитку болгарського народу, виступаючи при цьому проти військової підтримки для України.
Стосовно Болгарської соц.партії, раніше очолюваною Корнелією Ніновою, яка виступала проти російських санкцій та надання озброєння Україні, зберігаючи імідж дружньої до рф політичної сили. Але з приходом до керівництва партією Атанаса Зафірова соціалісти змінили риторику до питання боротьби з корупцією.
Підсумовуючи, можна зазначити, що, попри зусилля проєвропейських і євроатлантичних політичних сил щодо координації своїх дій для збереження прозахідного дипломатичного вектора, Москва намагається будь-якими способами відновити свій вплив у країнах, де вона панувала десятиліттями. Для цього вона підтримує партійні осередки як ультраправого, так і ультралівого спрямування, просуваючи свої ключові інтереси. Водночас Росія прагне дестабілізувати внутрішню ситуацію в цих країнах, адже стратегія створення “хаосу” ефективніше сприяє підкоренню ключових важелів управління у Центрально-Східній Європі.
Для політичної Європи як унії важливо зосередитися на збереженні своїх позицій, підтримуючи ключових гравців у країнах “Нової Європи”. Це дозволить консолідувати спільні зусилля в підтримці України у війні з російським агресором і протистояти його реваншистським спробам відновити вплив після завершення Холодної війни, що символізує прагнення до реставрації так званої “імперії зла”.
Микита Носік, асоційований експерт аналітичного центру «Обʼєднана Україна»