Чи варто чекати агресивніших дій російського режиму стосовно країн НАТО після виборів у РФ? Про це у своїй статті для The Gaze пише Ігор Петренко, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
Сьогодні зріла кремлівська диктатура Владіміра Путіна у розквіті. Вочевидь у березні 2024 він впʼяте стане президентом Росії й отримає легітимацію свого вічного правління. По суті мова навіть йде не стільки про легітимність самого Путіна, який сьогодні взагалі не має конкурентів, а про легітимацію росіянами війни, яку він розв’язав. Цю війну російський диктатор веде не лише проти України, а й проти Заходу, з яким він фактично перебуває на стадії глибокої Холодної війни. І можливо це лише питання часу, коли гібридна війна Путіна проти Заходу перейде на стадію конвенційної.
Сьогодні між Путіним та росіянами є негласна домовленість: підтримка влади в обмін на відносний спокій, коли більшість росіян не опиняться в окопах. Але насправді гарантій від Путіна росіяни не мають. Йому головне зараз зміцнити наратив про війну, яку він намагається представити широкому загалу як "національно-визвольну". Тобто, як не першопричину, а наслідок "зазіхань" Заходу. І Путін очевидно перемогу на виборах буде трактувати як безумовну підтримку своїх дій.
А далі "треба слідкувати за руками", коли за допомогою нового витка репресій, придушення і цензури негласна угода перетвориться на "священний обовʼязок" всіх росіян захищати країну, яка за висловом спікера Держдуми Вячеслава Володіна не може існувати без Путіна. Тобто росіяни будуть змушені воювати проти всіх, на кого вкаже вождь. І така логіка стане аксіомою вже в найближчій перспективі.
Back to USSR
На жаль, вибори для росіян є ритуалом, який, на їх думку, нічого особливо не вирішує. Вони споживають оманливу нормальність від Путіна, переконуючи себе, що так й буде надалі, повторюючи про себе: "аби не гірше". Кремлівському володарю саме це і треба, адже його режим ґрунтується на байдужості більшості, яка готова споживати все, що йде згори.
Він стрімко повертає Росію до свого ідеалу - Радянського союзу. Але росіянам не варто чекати величі. Спершу їх чекає епоха нового великого терору зразка 1937-1938, а потім нова війна, й цілком вірогідно що вже з країнами НАТО. Всім треба усвідомити, що війна стала способом існування системи володарювання Путіна. Ключовим тут є, чи вдасться росіянам намалювати своєму вождю червоні лінії, наприклад заборону на застосування ядерної зброї чи нападу на країни НАТО? Чи він, спʼянілий від років правління, отримає необмежений мандат?
Чого чекати країнам НАТО?
Західні аналітики вже не вперше замислюються, коли та за яких умов Росія, а точніше Путін, наважиться напасти на країни НАТО. І мова не про пропагандистський угар росЗМІ, а про реальний акт агресії. Зокрема дослідники аналітичного центру "Німецьке суспільство зовнішньої політики" (DGAP) вважають, що за умови заморожування війни в Україні, Росії вистачить шести-десяти років, щоб відновитися та підготувати війська до прямого конфлікту з Альянсом.
Це дослідження не просто продукт роботи теоретиків, воно базується на інформації від джерел у військових колах та розвідці Німеччини. Експерти впевнені, що Москва швидко нарощуватиме свої військові потужності, тож НАТО має 5-9 років, щоб також наростити свій потенціал і запобігти прямому чи опосередкованому конфлікту. Ймовірно, Росія зазіхне на країни Балтії. Наважиться на це Росія, як тільки буде впевнена в успіхові цієї атаки. А для цього їй потрібен ослаблений, розколотий Захід, який вона переможе в Україні... Тобто саме відсутність поразки Росії в Україні може стати тим негативним прецедентом, який розвʼяже руки Путіну для наступних кроків свого кривавого шляху.
Своєю чергою голова Бюро нацбезпеки Польщі Яцек Севєра переконаний, що на східному фланзі Альянсу за три роки має бути створено необхідний потенціал для стримування агресії Російської Федерації. Тобто прогноз німецьких дослідників він вважає занадто оптимістичним й закликає до дій, зокрема: збільшення кількості особового складу армії та створення нових армійських формувань. Він вважає, що Росії треба три роки, щоб відновитись від втрат, які вона зазнала в Україні. Тож заморожування війни в Україні, фактично на умовах Кремля, запускає зворотний відлік до нової агресії, але тепер вже безпосередньо проти якоїсь з країн НАТО. І, як бачимо, дехто з європейців це розуміє, але не всі. Такої ж думки й Президент США Джо Байден, який заявив, що російський диктатор нападе на країни-союзниці НАТО, якщо йому вдасться захопити Україну.
Російська пропаганда вже витратила багато зусиль для того, щоб поставити під сумнів дієвість принципу НАТО про колективну оборону. Вони створили багато провокативних матеріалів з гіпотетичною загрозою, наприклад для країн Балтії, де намагалися просунути наратив, що НАТО не буде захищати ці країни. Насправді в цьому була логіка, адже до повномасштабного вторгнення Росії в Україну стратегія НАТО полягала в тому, щоби стримувати потенційного супротивника, погрожуючи відплатою. Тобто Альянс допускав, що території держав-членів можуть бути окуповані доти, допоки союзні війська (передовсім Сполучених Штатів) не прийдуть на допомогу. Проте повномасштабне вторгнення російських військ в Україну та воєнні злочини росіян на окупованих територіях змусили Північноатлантичний Альянс змінити свою оборонну концепцію. Тепер НАТО готується захищати «кожний дюйм» своєї землі з першого дня нападу. Але тут варто розуміти, що для втілення нової стратегії необхідно ще багато чого зробити, фактично повністю перебудувати підхід до оборони, а це час, гроші та багато інших ресурсів. І росіяни про це знають. Цілком вірогідно, що час перебудови вони можуть розцінювати як вікно можливостей.
***
Таким чином, варто очікувати, що після виборів, оновивши внутрішню легітимність, Путін почне діяти ще агресивніше. Крім того, виборами він хоче зберегти й зовнішню легітимність, апелюючи до світу, що ви маєте зі мною спілкуватись, бо мене обрали. Тож Заходу треба діяти агресивніше. Наприклад, взяти на озброєння резолюцію ПАРЄ, якою Росія визнається диктатурою, а Путін - диктатором. Саме в ній міститься заклик не визнавати легітимність глави РФ після завершення його чинного терміну. Зрозуміло, що це складно й у світі на це не всі відгукнуться, але створити коаліцію “невизнання Путіна” варто. Треба памʼятати, що будь-які поступки він сприймає як слабкість, яка запрошує його до нової агресії. Ну й апетити його зростають, про це теж варто памʼятати.
Источник: Аналитический центр "Объединенная Украина"
Оригинал материала: "The Gaze"