У понеділок, 14 лютого, президент України Володимир Зеленський зустрівся у Києві з канцлером Німеччини Олафом Шольцем. Розмова політиків тривала понад дві години, після чого глава німецького уряду повідомив журналістам, що Володимир Зеленський пообіцяв надати йому законопроект про "особливий статус" для ОРДЛО та проведення там місцевих виборів. На тлі військової загрози з боку РФ такі домовленості між політиками викликали стурбованість у суспільстві.
Realist.online дізнавався, яка ймовірність того, що український уряд піде на суттєві поступки щодо окупованих територій, і до чого це призведе у довгостроковій перспективі.
Читайте також: Путін у відповідь на прохання визнати "ЛДНР" заговорив про геноцид
Загроза "особливого статусу"
Після зустрічі з Володимиром Зеленським німецький канцлер вирушив до Москви на переговори із російським президентом Володимиром Путіним. Основною темою розмови була Україна.
"Президент Зеленський учора твердо пообіцяв, що в рамках Тристоронньої контактної групи, де зустрічаються усі залучені до Мінського процесу сторони, дуже скоро (почнеться обговорення – прим.ред.) усіх передбачених законопроектів щодо статусу Східної України та щодо зміни Конституції та підготовки виборів", – заявив Олаф Шольц на спільній прес-конференції із російським президентом.
Таку позицію Офісу президента (ОП) Зеленського пан Шольц назвав гарним рухом вперед, який слід продовжити.
Володимир Зеленський та офіційні спікери Банкової не коментували слова канцлера ФРН. Відповідно, виникли побоювання щодо можливих "компромісів", на які міг погодитись Київ на тлі прогнозованого відкритого вторгнення військ РФ до нашої країни.
Публічна позиція Офісу президента, МЗС та української делегації в ТКГ до останнього часу зводилася до відмови від "прямих переговорів" з бойовиками ОРДЛО та надання їм "особливого статусу", вписаного до Конституції.
Читайте також: Пора згадати про Будапештський меморандум
Дві нещодавні зустрічі політичних радників глав держав "Нормандського формату" у Парижі та Берліні завершилися нічим. Як заявив представник РФ Дмитро Козак, позиція української сторони на чолі з керівником ВП Андрієм Єрмаком була непохитною. Київ відмовився узгоджувати підсумкові документи зустрічі із російськими формулюваннями.
Тепер виявилося, що позиція української влади не настільки категорична.
"Зрада" чи ще ні?
Ситуація змінилася після того, як у західних ЗМІ було опубліковано "приблизні дати" російського вторгнення в Україну – 15 та 16 лютого. Але вторгнення не відбулося, а РФ на тлі візиту до Москви Олафа Шольца заявила про відведення від кордонів України частини військ.
Незважаючи на таку "стабілізацію", влада США продовжує наполягати на високій ймовірності військової ескалації з боку Кремля. Градус військово-політичного протистояння залишається високим, що створює додатковий тиск на українське керівництво.
Читайте також: Зупинити Путіна за будь-яку ціну: прогнози вторгнення або тривожність США
Є обґрунтовані побоювання, що європейські лідери можуть схиляти Київ до поступок за Мінськими угодами, щоб розрядити відносини з Москвою. Політичні експерти, у тому числі в коментарях для Realist.online, наполягають, що колективному Заходу простіше обговорювати з Москвою реалізацію "Мінська-2", ніж питання європейської архітектури безпеки та розміщення інфраструктури НАТО.
У цьому контексті основною метою візиту Олафа Шольца було схилити Офіс президента Зеленського до поступок. Спроба, судячи з публічних заяв, виявилася успішною.
На цьому фоні керівництво Верховної Ради повідомило, що найближчим часом почне працювати система дистанційного голосування депутатів. Формальний привід для нововведення – можливість проголосувати парламентаріям, котрі заразилися коронавірусом. Хоча опозиція підозрює, що влада має намір протягнути скандальні законопроекти щодо Донбасу в дистанційному режимі, щоб противники "капітуляції" мали менше можливостей заблокувати їх прийняття.
"У монобільшості "Слуги народу" є голоси для прийняття таких законів. За них також голосуватиме ОПЗЖ. Інша справа, що подібні "компроміси" з Москвою можуть бути негативно сприйняті суспільством. Можливо, це не зовсім точна аналогія, але таку ситуацію можна порівняти з 2013 роком. Тоді команда Віктора Януковича розповідала про європейську інтеграцію, підписання Асоціації з ЄС, а потім різко розгорнула політичні оглоблі на 180 градусів. Зараз реакція суспільства може бути не такою стрімкою, але без відповіді такі дії не залишаться", - зазначив у розмові з Realist.online політтехнолог Олексій Голобуцький.
Читайте також: У Путіна залишилося три виходи зі сварки зі США, а Україна отримала "плюс" - інтерв'ю з Олексієм Голобуцьким
Втім, частина експертів наполягає, що поки жодної "зради" не сталося, і Банкова діє в логіці закону про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Документ був прийнятий ще восени 2014 року і з того часу щороку продовжувався. Фактично його реалізація заблокована Кремлем та бойовиками з ОРДЛО, які не дотримуються режиму припинення вогню.
"Справа не в тому, що Володимир Зеленський запропонує парламенту. На нещодавній зустрічі політичних радників у Берліні йшлося про те, що Україна готова надати у Тристоронню контактну групу проект чотирьох-п'яти проектів законів, які згадуються у Мінських угодах. Йдеться про умови, на які у 2014-2015 роках погодилася Україна. Київ готовий надати свої проекти. У тому числі, проект створення на Донбасі вільної економічної зони. Тут немає жодної "зради". Якщо говорити про закон про вибори, то базові норми цього закону вже зафіксовані в закон про особливий порядок місцевого самоврядування на Донбасі: вибори проводить ЦВК України, у них обов'язково мають брати участь українські політсили, голосування має відповідати критерію ОБСЄ", - зазначив у коментарі Realist.online голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Експерт нагадав, що на "особливий статус" Донбасу у Мінських угодах у 2015 році погодився тодішній президент Петро Порошенко. Нинішня влада, за словами Володимира Фесенка, замість "особливого статусу" має на меті розглянути проект закону про децентралізацію, закріплену в Конституції.
Читайте також: Росія може визнати "ЛДНР": як реагують США, НАТО та ЄС
Неприйняття "компромісів"
Поки що влада заперечує факт будь-яких компромісів із Кремлем, але варто нагадати, що заради нещодавньої зустрічі Андрія Єрмака з Дмитром Козаком Кабмін відкликав із парламенту проект закону про перехідний період на Донбасі. Проект не влаштовував Росію, оскільки містив норми ліквідації окупаційних органів влади у процесі відновлення державного контролю над ОРДЛО.
Тобто керівництво країни, щоб розблокувати переговорний процес у "Нормандському форматі", вже пішло на поступки росіянам, відкликавши важливий законопроект щодо Донбасу.
Кремль зацікавлений у тому, щоб вштовхнути "республіки" назад під формальний контроль Києва, не змінюючи їхньої організаційної структури. Такий сенс російські переговорники вкладають у тезу про "особливий статус", зафіксовану в українській Конституції. Саме з цієї причини росіян не влаштовував зазначений законопроект щодо Донбасу.
Інша річ, що українське суспільство навряд чи погодиться із суттєвими компромісами за рахунок інтересів Києва.
"Ситуація не змінюється з 2016 року – більша частина українців проти суттєвих політичних поступок Кремлю щодо Донбасу. За останні два роки істотно збільшилася кількість тих, хто категорично не сприймає вимоги російської влади. Наші дослідження показують, що більшість респондентів проти "особливого статусу" та проведення виборів на окупованих територіях. Близько 46% висловлюються проти відмови від членства в НАТО. Все це результат агресивної російської дипломатії та нинішніх загроз відкритої війни. Чим більше Москва загрожує, тим менше в нашому суспільстві прихильників політичних компромісів із нею", - сказав у коментарі Realist.online політичний аналітик фонду "Демократичні ініціативи" Петро Бурковський.
Наприклад, дослідження "Демократичних ініціатив", проведене наприкінці минулого року, свідчить, що на мир на Донбасі за будь-яку ціну згідно лише 15% українців. У регіональному розрізі прибічників будь-яких компромісів з РФ найбільше у східних областях (27%), а найменше – у західних (9%). На півдні та в центрі країни картина приблизно однакова – 12% та 13% відповідно.
Читайте також: Скільки російських військ залишається на кордоні: картка станом на 16 лютого