Латинська Америка під час війни в Україні: регіон розділився на прихильників Києва, нейтральних миротворців і союзників Москви. Про це пише Богдан Попов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Після початку повномасштабної війни в Україні країни Латинської Америки зайняли дуже різні позиції. У низці голосувань в ООН більшість лідерів регіону підтримували Україну, але були і запеклі противники Москви.
Наприклад, 143 країни ООН у жовтні 2022 р. засудили російську анексію, підтримавши резолюцію. Більшість Латинської Америки проголосували «за» – але Нікарагуа виявилася єдиною, що проголосувала проти, а Куба – утрималася. Водночас деякі лідери латиноамериканських країн, наприклад, Бразилії, говорили про необхідність перемовин чи навіть пропонували «мирні плани» без чіткого засудження агресії. Та в цілому регіон розпався на три групи: прихильників України, нейтрально налаштованих та союзників Москви.
Прихильники України: однозначно засудили російський напад, захищають суверенітет України і підтримують світове протистояння агресору. До них належать, зокрема, Колумбія, Чилі, Аргентина.
Нейтральні/миротворчі: закликають до переговорів і не хочуть різко конфронтувати з жодною стороною. Серед таких – Мексика (її президент Лопес Обрадор пропонував створити свій мирний план), а також Перу, Болівія, Парагвай тощо. Вони, як і голова Колумбії Ґуставо Петров, часто виступають за дипломатію, заявляючи, що війну мають вирішувати домовленості. Незважаючи на це, багато рекрутів з цих країн вступають до лав Збройних сил України.
Союзники Москви: Венесуела, Нікарагуа, Куба й інші авторитарні уряди. Ці режими утримуються від засудження Кремля або відкрито підтримують його агресію. Так, Нікарагуа проголосувала проти резолюції ООН (як і деякі антизахідні країни) і допомогла домогтися, щоб голосування за відеозвернення Зеленського відбулося лише після нетривалої дискусії. Куба утрималася під час голосування за засудження анексії. Лідери цих держав прямо співпрацюють із РФ: вони визнали «незалежність» так званих «ЛНР/ДНР» і отримують з Росії військову та економічну підтримку.
Політика Бразилії: миротворчі амбіції Лули
Президент Бразилії Луїс Іна́сіо (Лула) да Сілва взяв курс на більш незалежну від США зовнішню політику, позиціонуючи Бразилію посередником конфлікту. Замість безумовної підтримки України Лула наполягав на перемовинах. Він сказав: «Я не хочу вводити нас у цю війну. Я хочу її закінчити». У лютому 2023 року в інтерв’ю CNN Лула заявив, що потрібно «знайти людей, які можуть сісти з Путіним і показати йому помилку», а також «створити групу країн, щоб вивести Росію і Україну на переговори про мир».
Також новий уряд Бразилії виступив за реформу ООН і зміцнення глобального Півдня – наприклад, Бразилія ініціювала спільну із Китаєм шеститочкову мирну пропозицію, спрямовану на деескалацію конфлікту. Українська сторона відкинула цей план , адже він був відверто не вигідним. Бразилія також утримується від односторонніх санкцій проти Росії. Її міністр закордонних справ заявив, що країна визнає лише санкції, затверджені Радою Безпеки ООН, тому всі інші «вважає незаконними».
Ця позиція обумовлена передусім економічними чинниками: Бразилія є одним із найбільших у світі імпортерів мінеральних добрив, здебільшого з Росії та Білорусі. Ще навесні 2022 р. Бразилія разом з кількома сусідніми країнами закликала виключити добрива з санкцій проти РФ, щоб уникнути продовольчої кризи. Таким чином, офіційна риторика Бразилії – «мир через діалог» – поєднується з прагненням зберегти нейтралітет і не втягнути країну у зовнішньополітичний конфлікт.
Аргентина: риторична підтримка України та військові контракти
Аргентина традиційно декларувала підтримку суверенітету України, особливо на дипломатичному рівні. Ще у 2022 р. тодішній опозиційний політик і нинішній президент Хав’єр Мілеї демонстрував прапор України в парламенті і заявляв, що Аргентина не має наміру укладати союзи з Росією. Після обрання президентом у грудні 2023 року він відкрито підтримував Україну – на інавгурацію запросив президента Зеленського і публічно висловив готовність допомогти. Сам Зеленський назвав візит в Аргентину «дипломатичним проривом» і отримав від Мілеї потужний сигнал солідарності: наприклад, Мілеї підтримав ідею проведення саміту «Україна–Латинська Америка», а також пообіцяв навчатися у досвіді мирних переговорів.
Крім того, уряд Аргентини приєднався до більшості латиноамериканських країн у голосуванні за резолюції ООН, що засуджують агресію Росії. Разом з тим, реальні поставки зброї Україні з Аргентини відбувалися переважно на символічному рівні. У середині 2024 року офіційно схвалено ідею передачі Україні п’яти модернізованих штурмовиків Super Étendard (це були старі французькі літаки, що фактично вийшли з ладу). Угода носила скоріше політичний характер – адже через заборону на деякі запчастини ці літаки практично непридатні до бойового застосування.
У цілому Аргентина відмовлялася постачати Україні сучасну зброю сама, однак почала укладати масштабні контракти зі США та ЄС для власних збройних сил. Так, у квітні 2024 р. Аргентина домовилася придбати 24 винищувачі F-16 у Данії (пакет вартістю приблизно $320 млн), а уряд США погодився віддати пакет боєприпасів та технічної підтримки на $941 млн. Паралельно узгоджено закупівлю американських бронетранспортерів Stryker. Ці угоди є першими масштабними придбаннями Аргентини з часу довгого періоду військового занепаду і демонструють новий прозахідний курс Буенос-Айреса. За оцінками західних спостерігачів, Мілей зближує Аргентину з НАТО — фактично, країна стала кандидатом на статус союзника поза НАТО в регіоні.
Венесуела, Нікарагуа, Куба: союзники Москви
Навпаки, уряди Венесуели, Нікарагуа та Куби відкрито стали на бік Кремля. Лідери цих країн побудували з Росією міцний військово-політичний альянс. Уже в лютому 2022 р. Нікарагуа визнала незалежність окупованих бойовиками районів Донбасу – одні з перших у світі після Росії. У Венесуелі Мадуро давно веде антиамериканську риторику і отримує від Росії фінансову та військову допомогу. Під час візиту міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова до Каракасу у квітні 2023 р. було заявлено, що «Росія разом із Китаєм – беззастережний союзник» уряду Мадуро.
За офіційними даними, Росія вже поставила Венесуелі десятки вертольотів, винищувачів і бойової зброї. У 2023–24 роках російські військові кораблі (що не заходили в цей регіон десятиліттями) неодноразово відвідували порти Венесуели та Куби, підтверджуючи інтенсивну співпрацю. У столиці Куби Гавані 2024 року пришвартувався російський навчальний крейсер «Новоросійськ», а в Манагуа (Нікарагуа) також побували російські дипломати. Усі три країни відмовилися приєднатися до світової кампанії засудження агресії: в ООН вони бойкотують відповідні ініціативи (як зазначалося вище, Нікарагуа проголосувала «проти», а Куба утрималася).
Перспективи української дипломатії в регіоні
Київ усвідомлює важливість Латинської Америки, тому активізував дипломатичну роботу. МЗС України неодноразово заявляв, що Латинська Америка – пріоритетний напрямок української зовнішньої політики. У грудні 2023 року президент Зеленський здійснив візит до Аргентини – це був справжній дипломатичний прорив. Тоді ж Хав’єр Мілей особисто пообіцяв Зеленському всебічну підтримку та підтвердив намір організувати саміт «Україна – Латинська Америка», щоб безпосередньо презентувати позицію Києва перед усіма лідерами регіону.
Українська делегація обговорювала з аргентинським урядом співпрацю з питань безпеки, постачання продовольства та гуманітарної допомоги. Важливо також, що Аргентина має одну з найбільших українських діаспор у регіоні, яка сприяє встановленню довіри та взаєморозуміння між країнами. Разом з тим, Україна почала посилювати свою присутність і в інших столицях Латинської Америки.
Минулого року призначено спецпредставника МЗС у регіоні, ведеться розробка всеосяжної стратегії співпраці. Вельми символічно: раніше в Латинській Америці діяло лише кілька українських посольств (Аргентини, Бразилії, Куби, Мексики, Перу, Чилі), тоді як Росія має там понад сотню дипломатичних, торговельних і культурних представництв. Крім того, у США попереджають про потужну російську пропаганду в регіоні. За даними Держдепартаменту, Москва фінансує медіа та мережі інфлюенсерів у багатьох латиноамериканських країнах, щоб послабити підтримку України та посіяти недовіру до США.
Це означає, що Києву треба конкурувати з ними не тільки в дипломатії, а й на інформаційному полі. Попри ці виклики, перспективи у Києва є. Лідери декількох латиноамериканських держав уже засудили війну та закликали до деескалації, українська дипломатія налагоджує контакти з новим урядом Болівії, підтримує зв’язки з Мексикою після зміни влади, шукає співпрацю з біднішими країнами (наприклад, Гватемала стала першою у регіоні, що приєдналася до створення спеціального трибуналу за агресію). Основне завдання – перетворити декларативну «нейтральність» багатьох урядів на реальну підтримку України в ООН і практичне партнерство у різних сферах.