Мнение

"Резонансне рішення КСУ: некомпетентність за ціною Могилянки" - мнение

24 июня 2019 | 15:20

Геннадий Друзенко — украинский юрист, публицист, переводчик и общественный активист. Активный участник Революции достоинства.

Realist публикует его мнение о решении Конституционного суда Украины признать законным досрочный роспуск праламента.

Соответствующее решение было опубликовано 20 июня.

Материал публикуется на языке оригинала с сохранением орфографии автора.



Нарешті прочитав повний текст рішення Конституційного суду про визнання конституційним указу президента про розпуск ВР та дострокові вибори. Якщо зовсім коротко, то сумно. І сумно не так від самого рішення — сумно від по-радянськи формального підходу до права, рівня аргументації та непереконливості доводів.

Направду рішення могло бути як позитивним, так і негативним, але воно мало бути максимально переконливим, внутрішньо логічним, академічно глибоким, а отже задавати планку дискусії з конституційних питань на роки вперед.

Та на жаль, воно переконливо демонструє лише той факт, що КСУ навіть не намагається наслідувати традиції європейського конституційного судочинства. Попри постійні мантри про наш рух до ЄС і навіть закріплення цього курсу в основному законі.

В двох словах аргументація суду така: Конституція передбачає, що спосіб формування та припинення коаліції депутатських фракцій має регулюватися законом. Від 2010 року таке законодавче регулювання відсутнє. Відповідно встановити існувала коаліція на момент виходу з неї «Народного фронту» чи не існувала неможливо. З чого суд зробив геть непереконливий висновок — всі на вибори! Хоча з таким самим успіхом (і так само нелогічно) міг постановити: почекаємо до 31 жовтня.

Та вочевидь захмарні рейтинги підтримки президента та його партії, а також «нижчеплінтусний» рейтинг самого КСУ спонукали його не шукати пригод і - вже традиційно — підіграти Банковій. Але підіграти красиво та переконливо не вийшло — забракло компетенції.

Бо якщо ми справді зібрались до ЄС, то суддям КСУ належало б знати, що засадничі прнципи європейського права, а саме:
— пряма дія права ЄС
— верховенство права ЄС над національним правом
«винайшли» не отці-засновники Європейського Союзу, а саме Європейський Суд.

А судді Верховного суду США загалом «придумали» конституційне ревю (тобто перевірку законів на відповідність Конституції), про яке нема і ніколи не було жодного слова в Конституції Сполучених Штатів.

Можна було б продовжити цю розповідь про доленосні рішення конституційних судів Німеччини, Угорщини, Польщі, Чехії та інших західних держав, що розвивали конституційну доктрину та визначали її розвиток на десятиліття вперед.

Але вочевидь «жерцям конституційної Феміди» з вул. Жилянської ці рішення не цікаві. Бо схоже, вони навіть не чули про телеологічне тлумачення Конституції, яке дозволяє заповнювати прогалини правового регулювання, виходячи з цілей, які декларує Основний закон.

Тому, замість аналізу питання по суті, КСУ вирішив умити руки. Причому геть непереконливо і місцями навіть алогічно. І тому популярна стаття Сергій Різник, доцента Львівського університета, оприлюднена 10 червня на УП, звучить цікавіше, глибше, переконливіше за плід колективної праці 11 високооплачуваних членів «єдиного органу конституційної юрисдикції». Забезпечення діяльності кожного з яких обходиться українським платникам податків у бл. 10 млн. грн. на рік.

Не вірите — порівняйте:
— рішення КСУ: http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/6p.pdf
— стаття Різника: https://www.pravda.com.ua/articles/2019/06/10/7 217 635/

У мене в зв’язку з цим лише одне запитання: а чи варто щорічно витрачати 180 млн. грн. (бюджет КСУ) задля продукування від кількох до кількох десятків рішень на рівні студентських рефератів?

Нагадаю, що бюджет КСУ фактично дорівнює бюджету Могилянки. І чомусь мені здається, що користі від останньої для розвитку і демократії, і права в цілому і конституційного права зокрема набагато більше, аніж від помпезної установи на Жилянській 14. Бо Могилянка щороку навчає 3500 перспективних студентів, видає сотні книжок, проводить сотні наукових конференцій, а КСУ — лише обслуговує лише 18 не самих талановитих, але традиційно лояльних до Банкової правників…