Ось уже два місяці українці живуть у стані стресу, що не минає. Нескінченний моніторинг зведень та новин, невпевненість у завтрашньому дні та страх за життя близьких здатні підкосити ментальне здоров'я навіть психологічно стійких людей. У той же час моральний настрій громадян може відіграти вирішальну роль в опорі агресору.
Realist.online з'ясовував, у якому емоційному стані перебувають українці на 63-й день бойових дій, і як уберегти себе від вигоряння на фоні жахів війни.
Читайте також: Як захистити дитину під час переїзду: поради від доктора Комаровського
Життєстійкі українці
За даними соціологічної групи "Рейтинг", індекс емоційної напруги серед українців піднявся з 2.7 (до війни) до 3.5 (станом на 6 квітня). Кількість тих, хто оцінював свій емоційний стан як дуже напружений чи напружений, після півтора місяці війни становила майже 50%. У спокійному емоційному стані перебували лише 8% опитаних, тоді як до війни цей показник коливався не більше 22-26%.
Водночас, соціологічне опитування показало, що 50% громадян намагаються активно вирішувати свої проблеми. Це є показником гарної адаптації до ситуації та прийняття відповідальності за своє життя. Ще 35% українців намагаються перечекати і не поспішають із рішеннями, займаючи пасивну позицію. І лише 13% шукають підтримки в інших людей.
Читайте також: Синдром відкладеного життя: як діяти вже сьогодні
Крім того, на другому місяці війни громадяни України демонстрували гарний рівень життєстійкості (3.9 із 5). Психологічна життєстійкість визначається інтересом до життя, відчуттям себе корисним, здатністю приймати рішення, наявністю планів на майбутнє та відсутністю жалю за минулим.
"Українці в цьому досить сильні: цікавляться тим, що відбувається навколо (92%), і мають плани на майбутнє (82%). Проте втому не відчуває лише третина опитаних, а повноцінний сон мають тільки 40%", - повідомляє "Рейтинг".
Згідно з результатами опитування, моральне виснаження у більшості проявляється у сумному настрої, зниженні довіри до інших людей, думках про власну безпорадність та побоювання, що може статися щось погане.
У переживанні воєнного стану простежуються і гендерні відмінності: жінки почуваються вдвічі психологічно виснаженими, ніж чоловіки. Також вищий рівень вигоряння у молоді, у тих, хто залишився без роботи або вимушено змінив місце проживання.
Читайте також: Як поводитися у разі сексуального насильства під час війни: поради лікаря
Ілюзій більше немає
Два місяці запеклої війни не призвели до драматичних змін у масовій свідомості українців, каже психолог, директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха. За його словами, незважаючи на весь жах того, що відбувається, суспільство не поринуло в апатію і не втратило віру у власні сили.
"У перші тижні серед населення спостерігався величезний ентузіазм у частині активного опору, і до середини квітня істотно це не змінилося. Не можна сказати, що люди спустошені. Швидше, прийшло усвідомлення серйозності загрози: того, що боротьба буде складною, довгою і потребуватиме постійної мобілізації", - каже експерт.
За словами Євгена Головахи, це гарна тенденція. Адже бадьорі прогнози медійних політиків мають короткострокову дію, а для перемоги суспільству необхідне прийняття реальності та готовність діяти у цих умовах.
Читайте також: У Херсоні окупанти переслідують проукраїнських активістів: незважаючи на це, мітинги продовжуються
Високий рівень мобілізації суспільства відзначає і політичний експерт Сергій Гайдай. Незважаючи на хвилі емоційної втоми, що періодично накочують на кожного, українці потихеньку починають звикати до життя в умовах війни, каже політтехнолог.
"Це нормальне явище під час військового стану. Суспільство адаптувалося до нових реалій. Тепер ми менш схильні до стресу і готові до різних сценаріїв розвитку подій", - упевнений експерт.
За словами Сергія Гайдая, сьогодні українці як ніколи сповнені рішучості у своїх намірах. Адже, усвідомивши масштаби зазнаних втрат, стає зрозуміло, що їхньою ціною має стати перемога.
Посттравматичний синдром і комплекс вцілілого
Незважаючи на вельми оптимістичні дані соцопитувань, заперечувати психологічну шкоду, завдану нам війною, неможливо. Переважна більшість українців раніше не стикалася з реаліями воєнного часу і, що зрозуміло, були не готові до його викликів.
За словами практикуючого психолога Олени Лук'яненко, найпоширеніші проблеми, з якими звертаються до неї пацієнти – посттравматичний синдром (ПТСР) і так званий комплекс вцілілого. Останній виникає як реакція на уникнення небезпеки, коли іншим врятуватися не вдалося.
"Вину вцілілого найчастіше відчувають біженці закордоном. Вони не можуть радіти своїй безпеці, не бачать краси того місця, де опинилися, тому що поки вони там, у їхній країні йде війна і страждають люди", - пояснює експерт.
Читайте також: "Соромно бути в безпеці": що це за синдром "вини вцілілого" і як з ним впоратися
До посттравматичного синдрому схильні набагато більше категорій громадян. За словами психолога, аби зазнати такого потрясіння, деяким не обов'язково навіть перебувати в Україні - все залежить від психологічної стійкості людини.
"Стрес на тлі війни спостерігається і у дорослих, і у дітей. Причому навіть у тих, хто жодного разу не чув звук повітряної тривоги, не кажучи вже про реальні бойові дії. У деяких моїх знайомих траплялися панічні атаки під час перегляду кадрів із Бучі, вони не могли контролювати себе і перебували у стані сильного потрясіння", - розповідає експерт.
Під час війни багатьом українцям довелося тимчасово возз'єднатися з колишніми або проживати на одній території з родичами. За словами Олени Лук'яненко, на тлі загального стресу це також спричинило сімейні конфлікти. Але загалом війна здійснила скоріш згуртовуючу дію на сім'ї: люди, які не розмовляли між собою роками, забувають про колишні образи та об'єднуються у боротьбі за спільне майбутнє. Крім того, усвідомивши, яким крихким є людське життя, українці стали більше цінувати та берегти один одного, каже психолог.
Читайте також: Адреналін виснажує організм: як знизити його рівень і швидше заспокоїтися
Як не збожеволіти?
Протягом останніх двох місяців ми щодня відчуваємо широку гаму негативних емоцій: злість, страх, розпач, безпорадність. Читаючи новини з блокадного Маріуполя, бачачи кадри зі звільненої Бучі або Ірпеня, чуючи чергову повітряну тривогу за вікном, можна легко впасти в депресію та втратити здатність до опору.
Аби уникнути емоційного вигоряння, психолог Олена Лук'яненко радить обмежувати своє занурення в інформаційний потік. А ресурс, який ми витрачаємо на оплакування всього, що відбувається, направити на допомогу нужденним. У сьогоднішніх реаліях виживають та вистоюють ті, хто продовжує йти вперед маленькими кроками.
"Це психофізична екологія, спосіб самозбереження. Якщо ми всі сядемо перед телевізором і плакатимемо, впадемо в депресію, нікого це не врятує і краще від цього нікому не стане. Тому просто робіть те, що можете, там, де ви є. Займайтеся волонтерством, допомагайте на рівні своїх можливостей, забезпечте здорову та спокійну атмосферу своїм дітям, вони цього гостро потребують”, - каже психолог.
Читайте також: Росія згодна на гуманітарний коридор для цивільних з "Азовсталі" - ООН
