Ще років 5-6 тому, коли заходила мова про безпілотні пасажирські дрони, що мають курсувати великими містами замість звичних таксі, спільнота схвально «посміхалася», мовляв, ми ж не проти, але все це проекти, розробки, мрії… Що, мовляв, ще мине не один десяток років, доки хоч один такий апарат зможе безпечно перевозити людей, а тим більше знайдуться люди, котрі захочуть бодай піднятися в повітря на кілька метрів у такому апараті, не говорячи про те, щоб полетіти на ньому над містом. Але минули не десятки років, і навіть не десяток. І ось вже Hyundai Motors, Xpeng Motor, а паралельно EHang створили, і не просто створили, а й протестували свої безпілотні дрони-таксі. А ще декілька компаній заявили про завершення розробок.
Наразі важко визначити, до якого виду «міського транспорту» чи взагалі транспорту віднести ці транспортні засоби. До малої авіації? Чи все ж таки до автомобільної? Але суть не в цьому. Адже технічна чи номінальна класифікація в даному випадку не мають жодного значення. Головне, щоб це не було доведено до абсурду, як от, наприклад, була донедавна ситуація з електрокарами в Україні. Коли розмитнення електрокарів стикалося з великою проблемою, оскільки автомобілем за офіційною класифікацією в українському законодавстві визначався транспортний засіб виключно з двигуном внутрішнього згоряння. А як ввозити «Тесли» чи «Ліфи» та розмитнювати їх - ніхто не знав. Але це ліричний відступ. Повернемося до пасажирських дронів.
Отже. Що ми маємо. Від початку – маємо чітке розуміння інженерів, що створення такого виду транспорту – це абсолютно можливо. До того ж ця можливість зростає в геометричній прогресії в залежності від розвитку технологій, що дозволяють збільшувати потужність таких апаратів для підйому ваги та зниження ваги самого апарату завдяки використання новітніх легких матеріалів. Сьогодні ця ідея та її реалізація не здаються чимось дивовижним, а скоріше навіть є закономірністю. Тому тут зосереджуватись не будемо. А зупинимось на основному «людському» факторі: безпека та бажання людей користуватися таким транспортом.
Дехто скаже, мовляв, що це за вигадки – літати на іграшкових пристроях. Ну гаразд. А хіба літак – то не іграшковий пристрій від початку? Чи звичний вже автомобіль – не іграшкова вигадка мрійника?
Тому не поспішайте.
Стосовно безпеки, то варто сказати, що будь-які нові технологічні засоби пересування – від електросамокатів до літаків – це все підвищена небезпека. І протягом розвитку цивілізації люди завжди ставилися до цього насторожено, але згодом звикали. Питання лише у дотриманні правил безпеки та фаховості тих, хто керує даними апаратами. Якщо ж говорити про пасажирські безпілотні дрони, то саме визначення вже говорить про те, що людський фактор в керуванні даним транспортом майже нівельовано, ну або ж зменшено до рівня розробки програмного забезпечення. Це ж саме сьогодні вже відбувається і в авіації (пасажирській), проте ще зліт та посадка літака – це вміння пілотів. Але не в пасажирських безпілотних дронах, де зліт, політ та посадка – все виконується автоматично.
Людська свідомість влаштована таким чином, що ми завжди боїмося незрозумілого. Але плюси нашого розуму в тому, що він вміє «заміщувати», тобто якщо ми чогось не розуміємо, то наш розум швидко знаходить «просте пояснення» і цього виявляється досить. Зрештою, ми ж на замислюємось над тим, як має виглядати той «табун коней», якими вимірюється потужність двигуна автомобіля чи літака? Чи, наприклад, яка потужність струму у електрокарі і що він здатен зробити з людиною? Тому певен, що незрозумілість того, як функціонує безпілотний пасажирський дрон дуже швидко перетвориться у простоту та зручність користування ним.
А щодо масового їх використання. Ось тут, власне, і може бути невелика проблема. Як я вже згадував вище, наразі в жодній країні світу немає класифікації таких транспортних засобів, як виду пасажирського транспорту. І якщо в тому ж таки Китаї, де EHang вже протестовано для польотів над Пекіном проблем не виникне, то ось щодо України – не впевнений.
Звісно, говорити про те, що найближчими роками такі транспортні засоби з’являться над Києвом – це все ще мрії. Можливо, хтось придбає собі для персонального використання. Але знову ж таки – законодавчо унормувати такий транспортний засіб буде складно. Адже віднести його до класу гелікоптерів – можна, але не зовсім коректно. До автомобілів – безглуздо.
Проте я не позбавлений оптимізму. І нехай поява в Україні таких апаратів найближчим часом малоймовірна, але все ж таки цілковито реальна. Ті ж таки електрокари сьогодні зустрічаються все частіше, а мережа елекртрозаправок розвивається дуже стрімко. А якщо говорити про Європу, то, наприклад, у столиці Норвегії, Осло міські таксі – електрокари. Більше того, вони заряджаються «від дороги», тобто індукційним методом, під час руху дорогами міста, де вбудовані електромагнітні «пристрої». Для нас це – фантастика, для Осло – реальність. І це не десь на іншій планеті, а майже поруч.
Ну а щоб завершити, просто пропоную уявити собі, на скільки міські шляхи стануть кращими, якщо замість автівок над мегаполісами будуть просто «шелестіти» пасажирські дрони. До того ж ніяких заторів, адже висота польотів дозволятиме рух кількома рівнями, які можна буде запрограмувати. Що ж стосовно швидкості пересування. То напевно кожен з вас знає, що найкоротшою відстанню між двома точками є пряма лінія. І дістатися з однієї точки в іншу повітряним шляхом буде куди швидше, аніж навіть напівпорожніми міськими магістралями.
