Сьогодні українське суспільство живе в умовах постійної інформаційної боротьби, де кожне емоційне повідомлення може впливати на наші оцінки, переконання і політичні рішення. У такій реальності вміння відрізнити правду від маніпуляції стає необхідною умовою інформаційної безпеки.
Інформаційний простір України в умовах гібридної війни перетворився на одну з ключових арен протистояння, де фейкові новини стали потужним інструментом впливу.
Фейкові повідомлення здатні змінювати довіру до державних інституцій, формувати виборчу поведінку та впливати на соціальну активність населення. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології показало, що понад 52% українців хоча б раз поділилися новиною, яка згодом виявилася неправдивою. Навіть за умов високої довіри до офіційних джерел і постійного воєнного контексту, фейки продовжують проникати у масову свідомість, оскільки активуються психологічні механізми, які під час криз працюють особливо ефективно.
Чому фейки поширюються швидше за правду?
На відміну від журналістських помилок, фейки виробляються цілеспрямовано, а їхня ефективність підсилюється емоційністю та швидким поширенням у цифрових платформах.
Дослідження MIT Initiative on the Digital Economy довело, що неправдиві новини поширюються у соцмережах утричі швидше за правдиві саме через сильний емоційний заряд, який активує страх, гнів, тривогу або обурення. Український досвід підтверджує це: фейкові повідомлення про «кадрові провали влади», «масові дезертирства», «корупцію у сфері оборони» або «зраду партнерів» запускають хвилі паніки та недовіри, безпосередньо впливаючи на політичні рішення, оскільки люди сприймають не факти, а емоційні тригери.
Особливо ефективно фейки працюють через когнітивні пастки. Ефект підтвердження змушує людей вірити в інформацію, що відповідає їхнім попереднім переконанням, тоді як ефект повторення або ілюзорної правди створює враження достовірності повторюваних тверджень. Ефект першої інформації змушує приймати перше отримане повідомлення за найбільш правдоподібне. У кризові періоди стрес і невизначеність ще більше підвищують вразливість населення до дезінформації. В Україні ці механізми проявилися під час масових фейкових SMS у Харкові навесні 2024 року, коли жителі отримували неправдиві заклики негайно покинути місто, що спричинило короткочасну паніку.
Соціальні мережі сьогодні – головний канал отримання новин для українців. Telegram, Instagram, TikTok та Facebook використовують алгоритми, які просувають емоційний контент, а не перевірені факти. За даними дослідження Detector Media, проведеним у 2023 році, до 80% найпопулярніших повідомлень у Telegram-каналах «зливного» типу не містять підтверджених джерел. Це свідчить про системну проблему поширення неперевіреної інформації в анонімних каналах. У свою чергу, дослідження 2025 року, проведене соціологічною групою «Рейтинг», показало, що 56% українців залишаються вразливими до фейків, а майже 40% взагалі не перевіряють достовірність отриманих повідомлень. При цьому Telegram і YouTube стали головними джерелами новин для більшості громадян, яким довіряють навіть більше, ніж традиційним медіа. Молодь особливо чутлива до коротких відеороликів у TikTok, які створюють ілюзію «реальності» і стимулюють швидке поширення емоційних фейків.
Як фейки впливають на політичні рішення
Фейкові наративи формують спотворене уявлення про політиків та державні інституції. Виборча поведінка змінюється під впливом штучно створених образів «корумпованості» або «некомпетентності» посадовців, знижуючи підтримку політичних партій і кандидатів. Довіра до державних інституцій також підривається: систематичні фейки про «зраду», «хаос» або «нездатність керувати» сприяють зниженню підтримки уряду, парламенту та армії, що має критичні наслідки в умовах війни. Фейкові повідомлення можуть також провокувати масові дії - від протестів до хаотичних евакуацій, створюючи ілюзію «кризи» там, де її немає.
Фейкові новини впливають на політичні рішення через багаторівневу систему психологічних, соціальних та інформаційних механізмів.
Насамперед вони діють через емоційне зараження: неправдиві повідомлення часто побудовані так, щоб викликати сильні емоції - страх перед загрозою, гнів на «ворогів» чи захоплення від уявних досягнень. Це робить їх більш переконливими, ніж сухі факти. Далі вступають у дію когнітивні упередження: люди схильні шукати підтвердження власних переконань і відкидати інформацію, яка їм суперечить. Фейки підживлюють цей механізм, створюючи «інформаційний кокон», де виборець отримує лише ті дані, що зміцнюють його політичну позицію.
Важливим каналом є соціальні мережі та алгоритми поширення контенту: системи рекомендацій підсилюють матеріали, які викликають найбільший резонанс, незалежно від їхньої правдивості, що дозволяє фейкам поширюватися катастрофічно швидко. Крім того, фейки виконують функцію маніпуляції порядком денним - вони здатні відволікати увагу суспільства від реальних проблем, створюючи вигадані кризи чи загрози, які змушують політиків витрачати ресурси на реагування.
Нарешті, діє механізм легітимізації через повторення: коли неправдива інформація багаторазово з’являється у різних джерелах, вона починає сприйматися як «загальновідомий факт», що формує суспільний тиск на політичних лідерів. У сукупності ці процеси призводять до того, що політичні рішення ухвалюються не на основі об’єктивних даних, а під впливом викривленої громадської думки, сформованої штучними інформаційними потоками.
Аналітичні центри, зокрема StopFake і VoxCheck, фіксують десятки випадків, коли конкретні фейкові кампанії впливали на громадську думку: повідомлення про «провали мобілізації», «незаконний продаж західної зброї», «внутрішні конфлікти у владі» або «міграційні хвилі» набували мільйонних переглядів у Telegram, незважаючи на офіційні спростування.
Як протидіяти дезінформації
Ефективна протидія фейкам потребує комплексного підходу.
Аналітичні центри Ради Європи 2020–2024 рекомендують перевіряти джерела та контекст інформації, утримуватися від поширення надмірно емоційних новин, користуватися фактчекінговими платформами та пам’ятати, що навіть «звичні» Telegram-канали можуть бути інструментами впливу. Українська практика медіаграмотності демонструє ефективність навчальних програм IREX, які підвищують здатність розпізнавати фейки на 25–35%. Прозора державна комунікація та швидке спростування дезінформації також значно знижують її вплив.
Як бачимо, фейкові новини стали серйозним дестабілізуючим чинником, який відчутно впливає на політичні рішення громадян. Вони не лише змінюють громадську думку, а й посилюють соціальну напругу, руйнують довіру до інституцій та стають інструментом зовнішнього впливу. Комплексна протидія це поєднання фактчекінгу, медіаосвіти, прозорої комунікації та активної громадянської позиції саме так українське суспільство матиме змогу формувати критичне ставлення до інформації та ухвалювати обґрунтовані політичні рішення.
Інформаційний простір сьогодні – це не просто середовище, у якому ми читаємо новини, а поле щоденної боротьби за нашу увагу, емоції та вибір. Фейкові повідомлення можуть здаватися дрібницею, але саме з них починаються хвилі паніки, недовіри та помилкових рішень. І те, як ми реагуємо на інформацію, вже давно впливає не лише на наше особисте бачення ситуації, а й на політичний клімат у країні.
Кожен із нас може або підсилювати дезінформацію, або зупиняти її. Достатньо зробити паузу, перевірити джерело й не дозволити емоціям керувати нами. Коли ми свідомо ставимося до інформації, ми захищаємо не тільки себе, а й власну державу від маніпуляцій. Саме так формується стійке суспільство, яке здатне ухвалювати обдумані рішення навіть у найважчі часи.
Антоненко Альбіна
