Аналітичний центр «Об'єднана Україна» вперше виміряв рівень суспільних розколів і загальних ризиків для країни. Картина не катастрофічна — але тривожна. І головне: найнебезпечніші розколи можуть бути попереду
Четвертий рік повномасштабної війни поставив перед дослідниками запитання, яке майже ніхто не наважувався сформулювати вголос: а що буде після? Не з фронтом — з суспільством. Хто поверне додому кілька сотень тисяч ветеранів, частина яких уже зараз каже, що їх «ніхто не зрозуміє»? Як виборча кампанія пройде в країні, де 45% людей не хочуть бачити у владі нікого з довоєнних лідерів? І що трапиться, коли в одному місті зустрінуться ветеран, ухилянт і чиновник, який їх «розподіляв»?
Аналітичний центр «Об'єднана Україна» спробував відповісти на ці запитання кількісно та на основі реальних вимірювань. У квітні 2026 року центр оприлюднив результати першого в Україні системного вимірювання політичних ризиків — дві паралельні роботи: Індекс ризику країни (UCRI) і Індекс поляризації суспільства (UPRI). Разом вони складають грунтовне дослідження Ukraine Political Risk Assessment Framework — UPRAF.
Ризики переїхали з фронту в парламент
UCRI за перший квартал 2026 року — 56,97 зі 100 балів. Помаранчева зона, «підвищений ризик». Порівняно з четвертим кварталом 2025-го — плюс майже шість балів за квартал.
Але важливіше не загальна цифра, а її внутрішня структура.
Безпековий домен — стан фронту, інтенсивність бойових дій, кіберзагрози — показав найменше зростання за квартал: лише +0,68 бала. Фронт відносно стабілізувався. У березні 2026 року Росія вперше зафіксувала мінусовий нетто-приріст захопленої території, українські сили провели успішні контратаки на Запоріжжі.
Натомість найсильніше зросли три інших домени: геополітика та міжнародна підтримка (+2,10), управління й інституції (+2,00), суспільна стійкість (+2,00). Іншими словами, вперше з лютого 2022 року головні ризики для стабільності України лежать не на полі бою, а у Верховній Раді, у відносинах з Брюсселем і в суспільних настроях.
Причини — конкретні. Протягом першого кварталу парламент двічі провалив голосування за законопроєкти, потрібні для виконання умов МВФ: 113 голосів замість необхідних 226 у січні, 168 — у березні. Угорщина заблокувала кредит ЄС на 90 мільярдів євро і 20-й санкційний пакет. Готовність суспільства до подальшого спротиву знизилася з 62% до 54% за один квартал.
Добра новина: до кінця квітня частину цих проблем вдалося розв'язати. Після парламентських виборів в Угорщині 12 квітня нова влада зняла вето на кредит ЄС, кошти надійшли. Але структурні вразливості нікуди не поділися.
Суспільство тримається. Але ризики не усунені
UPRI — 63,3 зі 100. Теж «підвищений ризик», але цифра обманює своєю помірністю. За нею ховається складна картина.
Базова суспільна єдність справді вражає. 88% українців ідентифікують себе насамперед як українці — це безпрецедентний показник за всю історію незалежності. 86% підтримують вступ до ЄС, 83% — до НАТО. 92% довіряють Збройним силам. Волонтерський рух за роки війни зібрав сотні мільярдів гривень.
Але ця єдність тримається на рівні цінностей — ким ми є і куди прямуємо. На рівні повсякденного досвіду — хто несе тягар, хто платить ціну, хто виграє від реформ — вона вже розмивається.
72% громадян переконані, що блага в Україні розподіляються несправедливо. Жодна з п'яти ключових реформ — медична, пенсійна, судова, антикорупційна, децентралізація — не отримала позитивної оцінки більшості. Водночас розрив між бідними і заможними у сприйнятті цих реформ перевищує 50 відсоткових пунктів: найбагатші оцінюють реформи майже нейтрально, найбідніші — різко негативно.
Це класичне паливо для популізму.
Новий розкол: не Схід проти Заходу, а фронт проти тилу
Протягом усієї незалежності головною лінією поділу в Україні вважався регіональний розкол — між Сходом і Заходом. Він визначав вибори від 1994 до 2019 року. Дані UPRI показують, що ця лінія відходить на другий план.
Натомість формується нова — і потенційно більш вибухонебезпечна.
75% ветеранів очікують, що суспільство їх не зрозуміє після повернення. Водночас 58,5% громадян виявляють розуміння до тих, хто ухиляється від мобілізації. Ці два числа поряд — це не просто суперечливі настрої. Це два різних моральних режими, які вже зараз співіснують в одному суспільстві.
Ветеран зі Сходу і ветеран із Заходу мають більше спільного між собою, ніж ветеран і ухилянт з одного міста. Цей розкол не збігається з географією. Він зачіпає питання моральної справедливості — хто мав обов'язок воювати, а хто ухилився, — і такі питання не піддаються звичайним політичним компромісам.
Саме це робить його особливо небезпечним. Аналітики фіксують окремий показник «прихованої поляризації» — він перевищив критичний поріг. Сигнал: ці розколи накопичуються зараз, а вибухнути можуть після завершення бойових дій.
У дослідженні є один парадокс, який відображає весь стан суспільства в одному рядку.
Довіра до ЗСУ — 92%. Довіра до Верховної Ради — 13%. До уряду — 20%. До судів — 15%. До ТЦК, які відповідають за мобілізацію, — від 30 до 43%.
Суспільство вірить тим, хто воює. Не вірить тим, хто управляє і розподіляє.
Поки йде війна, цей парадокс діє як стабілізатор: люди свідомо не підривають тил, навіть якщо незадоволені цивільними інституціями. Але після завершення бойових дій демобілізовані ветерани — яким суспільство довіряє на 91% — зіткнуться з державним апаратом, якому суспільство не довіряє на 79%, у питаннях компенсацій, житла, реінтеграції. Вже зараз 64% людей вважають, що держава не виконує зобов'язань перед ветеранами — і більшість з них ще навіть не демобілізувалася.
Партійна система розпадається — а нова ще не склалася
Електоральна картина, яку малює UPRI, не менш тривожна. Індекс фрагментації партійної системи — 0,873 при максимумі 1,0 — відповідає рівню «критичної фрагментації». Електоральні рейтинги розпорошені між десятками партій, значна частина яких ще навіть не існує як організації: партії Залужного, Буданова, «Азов» як політична сила.
45% не хочуть бачити у поствоєнній політиці ані Зеленського, ані Порошенка. У гіпотетичному другому турі Залужний випереджає чинного президента — 38,5% проти 26,7%.
Суспільство шукає нових лідерів поза межами існуючої системи. А це — класичний ґрунт для радикальних популістів, які побудують кампанію на темі «зрадженої справедливості».
Коли може стати гірше
Обидва індекси фіксують кілька «тригерних» сценаріїв, реалізація яких може різко погіршити ситуацію.
Для UCRI — це нова масштабна атака на енергетику восени 2026 року (ймовірність 55–65%), падіння готовності до спротиву нижче 50% (35–45%), масштабне насильство навколо мобілізації (30–40%). Реалізація двох сценаріїв одночасно може додати індексу до 10 балів і перевести країну в зону «високого ризику».
Для UPRI — найнебезпечніший сценарій: одночасне поєднання мирної угоди з територіальними поступками, масової демобілізації та перших повоєнних виборів протягом 12–18 місяців. За такого збігу всі приховані розколи можуть вийти на поверхню майже одночасно.
Що з цим робити
Обидва звіти містять конкретні рекомендації — і важлива деталь їхньої логіки: кожна з них ефективніша і дешевша сьогодні, ніж завтра.
Прямо зараз — реформа мобілізації: перехід від примусової моделі ТЦК до рекрутингової з прозорими правилами. Оголошення програми підтримки ветеранів до початку демобілізації, а не після. Комунікаційна кампанія про справедливий розподіл тягаря — бо якщо держава не заповнить цей наратив, його заповнить ворожа пропаганда.
До завершення бойових дій — підготовка виборчого законодавства до реальності, де електорат розпорошений між десятком партій. Запуск платформи діалогу між ветеранами, переселенцями й місцевими громадами. Повна прозорість у розподілі коштів на відновлення — бо при 72% людей, які вже вважають розподіл несправедливим, один великий корупційний скандал підірве залишки довіри.
Після завершення бойових дій — поетапна демобілізація з перехідним періодом для кожного ветерана. Законодавче визначення статусу ветеранів і правових наслідків для ухилянтів до виборів, а не під час них. Стратегія керованого повернення майже п'яти мільйонів внутрішньо переміщених осіб.
63,3 і 56,97 — це не кризові числа. Але вони говорять про нестійку рівновагу. Суспільство демонструє безпрецедентну стійкість — і одночасно накопичує напруження, яке не розв'яжеться саме по собі. Вікно для превентивних дій відкрите. Але воно звужується.
Повні звіти UCRI та UPRI за перший квартал 2026 року доступні на сайті аналітичного центру «Об'єднана Україна».
