За сім років військових дій на Донбасі українська армія була змушена воювати всіма доступними засобами, які залишилися у спадок від СРСР. На момент вторгнення РФ повного переозброєння ЗСУ під стандарти НАТО не відбулося, та й сьогодні справа йде не так швидко, як хотілося б. Адже український военпром, котрий залежав від РФ, переходив на самостійне виробництво вже наявних зразків. І за великим рахунком думати про впровадження нового озброєння було колись. Армія потребувала нову зброю на зміну вже зношеному.
Чим сьогодні воюють бійці ВСУ і як йдуть справи з піхотним озброєнням, розбирався Realist.online.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Страж" Україна: навіщо ВСУ потрібна бойова машина підтримки танків
Старий, але надійний
Війна на Донбасі, як в своїй початковій (активній) стадії, так і нині в позиційній - є війною блокпостів і опорних пунктів. І тут важливу роль відіграє наявність в достатній кількості важкого піхотного озброєння - автоматичних гранатометів, безвідкатних гармат і найголовніше - великокаліберних (12,7-мм) кулеметів.
На початку війни стандартним зразком української армії був крупнокаліберний пулетмет НСВ "Утес" 12,7 мм, який був розбавлений невеликою кількістю його "клонів" від НТК «Завод точної механіки»: з 2001 року випускав як танковий КТ-12,7, так і станковий кулемет КМ-12,7.
Однак після активних боїв і початку формування нових підрозділів стала відчуватися гостра нестача великокаліберних кулеметів. І тоді в лад поставили раритет радянської пори - 12,7-мм станковий кулемет Дегтярьова-Шпагіна зразка 1946 роки (ДШКМ).
На озброєнні вітчизняного війська він ніколи не перебував, так як був знятий з озброєння ще в 1970-ті роки. Однак на наших складах їх було більш ніж достатньо - справа в тому, що такі кулемети в якості зенітних встановлювалися на радянських танках типу Т-54 і Т-62. І тому, коли в роки незалежності величезний парк таких танків знімали з озброєння, кулемети автоматично відправляли на склад.
Уже навесні 2014 року такі «тушки» без станків стали масово передаватися в війська. А тут вже щосили розгорнулися як армійські умільці, так і волонтери-«кулібіни». Станки виготовлялися масово, причому вони відрізнялися один від одного кардинально залежно від можливостей виробника і його розуміння суті процесів.
Для піхотних варіантів поле для творчості було величезним - тут і колісні станки, і триноги, і легкі для стрільби лежачи. Конструкція їх могла бути як розбірна, так і монолітна. Однак всі вони повинні мали бути досить масивними, щоб компенсувати віддачу.
Практично відразу ДШКМ в ЗСУ зайняв свою нішу - як засіб вогневого посилення на блокпостах і опорних пунктах. Що, в принципі, логічно: при масі кулемета в 35 кг, короба з патронами в 11 кг і верстата в 132 кг складно говорити про якусь мобільність. У той же час з нього можна вести вогонь на дальність до 3500 метрів (зокрема, настільки розраховані засоби прицілювання; втім, чи стріляв хтось в бойових умовах на таку відстань - велике питання), для порівняння з НСВ - всього на 2000 метрів.
При цьому пробивна сила ДШКМ вражає і по теперішній час. За дульної енергії, яка становить від 18,8 до 19,2 кДж, він перевершує майже всі існуючі системи кулеметів подібного калібру. Завдяки цьому досягнуто велику пробивну дію кулі по броньованих цілях: на дальності 500 м вона пробиває сталеву броню високої твердості товщиною 15 мм (20 мм броні середньої твердості типу RHA). Не залишить жодних шансів прицільний вогонь з ДШК і, наприклад, такому бронеавтомобілю, як ГАЗ-2330 «Тигр» або КамАЗ-43269 «Постріл». Точним вогнем можуть бути зупинені і велика частина БТРів противника, як-то БТР-70 або БТР-80.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Самохідна артилерія: ЗСУ змусили вибирати між чеською "Даною" і української "Богданою"
"Дочка" кулемета
Цікавим видається і досвід створення великокаліберної «антиматеріальної» (за західною класифікацією) снайперської гвинтівки.
Цим питанням у 2015 році спробували самостійно зайнятися харківські волонтери. В результаті з'явився якийсь агрегат, в якому спуск був перенесений на приклад, з'явився задній монопод, дуловий гальмо-компенсатор. І, найголовніше, з'явилися сошки.
Військовим така розробка сподобалася, і вже взимку 2016 роки після державних випробувань та інших бюрократичних моментів на озброєнні української армії з'явився кулемет ДШКМ-ТК. Як показує практика, з нового «кулемета» підготовлений стрілок може працювати на відстань в 1400-1800 метрів. Ще однією відмінністю від піхотного «побратима» на станку став патронний короб на 10 або 20 патронів (на відміну від стандартного 50- патронного). Правда, як і раніше маса такого «гібрида» залишилася вельми немаленькою - близько 42 кг.
На сьогодні в частинах ДШКМ-ТК досить багато, і на деяких напрямках протистояння вони вже складають основу «парку» великокаліберного піхотної зброї.
Цікаво, що, незважаючи на досить велику кількість кулеметів на складах, в 2016 році по лінії військової допомоги 86 кулеметів ДШКМ було передано з Литви.
Таким чином, можна говорити, що вимушено взятий зі зберігання, незважаючи на свій поважний вік, кулемет виявився затребуваним на фронті і нині використовується як дуже ефективний засіб підтримки піхоти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Управління вогнем: як в Україні модернізують старі РСЗВ "Град", "Ураган" та "Смерч"
Новинки великого калібру
Незважаючи на те, що нині армія фактично не відчуває особливого недоліку в великокаліберних кулеметах, однак за фактом всі склади вже порожні і після вироблення ресурсу стволів (а ДШК досить активно застосовуються на фронті) щосили постане питання про їх заміну. Тому цілком очікувано цілий ряд підприємств намагається зайняти цю нішу.
Так, наприклад, відомий виробник різної зброї (включаючи міномети) київський завод «Маяк» на днях заявив, що освоїв виробництво великокаліберного кулемета КТ-12,7, який в танковому варіанті вже ставиться на танк «Оплот», а піхотну версію нібито вже влітку відправлять на випробування (при цьому на які - заводські або державні - не згадали).
Однак походження «маяковського» клону НСВ незрозуміло - адже ще до війни під такою ж назвою його випускав «Завод точної механіки», а в лютому 2018 року Київська компанія ТОВ НПК «Техімпекс» зареєструвала патент на подібну конструкцію кулемета (під найменуванням «кулемет НСВ-Т 12,7 »).
Набагато більш цікавим і перспективним видається інший проект великокаліберного кулемета під «радянський» 12,7-мм патрон - Snipex LASKA K-2 від «ХАДО-Холдінг». Вперше з натурним зразком всі бажаючі могли ознайомитися на останній за часом виставці «Зброя та безпека-2021», яка проходила в червні. Тоді ж конструктори поділилися і деякими характеристиками. Так, його маса становить 30 кг, ствол змінний, скорострільність - 500 - 600 пострілів в хвилину, прицільна дальність стрільби - до 2000 м.
При цьому варто відзначити, що у військах з продукцією «ХАДО-Холдінг» знайомі - у вкрай обмеженій кількості закуповуються анти-матеріальні гвинтівки в калібрі 14,5 мм - Snipex T-Rex і Snipex ALLIGATOR. При цьому військові відзначають вкрай нерівномірну якість продукції - що ймовірно є результатом «штучної» збірки невеликих партій зброї.
***
У будь-якому випадку варто відзначити, що альтернативні зразки великокаліберних кулеметів станом на літо 2021 роки не вийшли навіть на заводські випробування, не кажучи вже про державні. З останніми можуть бути серйозні проблеми - так як наші випробувачі не знайшли нічого нового як взяти методички радянських часів, в яких стрілецька зброя має проходити випробування у досить широких температурних діапазонах - умовно від -50 до + 50С, що в наших умовах може затягнутися до 2, 5 - 3 років. Зрозуміло, що в умовах війни таке надто вже чітке дотримання застарілих інструкцій може виявитися згубним для будь-якого зразка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Примус до миру: ВСУ можуть зробити швидкий удар по бойовиках і закріпитися на "рубежах"
