Перемир'я на Донбасі, про яке так багато говорилося, і яке нібито діє, насправді - не більше, ніж політичні заяви. Практично щодня в ООС отримують поранення або гинуть українські бійці. Загострення, спровоковане бойовиками і окупаційними військами, затягнулося. Хоча, справедливості заради, варто відзначити, що ЗСУ вже повноцінно відповідають на так звані «провокаційні обстріли». Іноді відповідають настільки повноцінно, що бойовики волають, рахуючи свої втрати в живій силі і техніці.
І все частіше замість слів про перемир'я в суспільстві з'являється запит на силове вирішення. Але слід розуміти, що силове вирішення питання, тобто військовий примус до миру, незмінно пов'язане з людськими втратами. І тому практично завжди політичні заяви не збігаються з військової доцільністю.
Але розберемося детальніше.
Політика, війна і завдання
Говорячи про можливе загострення на східному Донбасі, практично всі оглядачі наголошують на політичній складовій, дуже часто їхні аргументи переходять в емоційну сферу.
Однак мало хто говорить саме про військовий аспект.
Хоча є думка, що масштабне загострення в середньостроковій перспективі малоймовірне, однак варто проаналізувати можливі варіанти військового розвитку ситуації.
І якщо в минулому матеріалі ми торкнулися можливостей російських проксі-формувань на окупованому Донбасі, то зараз прийшов час розглянути чисто теоретично план проведення військової операції по деокупації Донбасу і можливості «корпусів» протистояти ЗСУ.
Намагаючись описати можливі варіанти військових дій наступального характеру, варто перш за все визначитися, які саме завдання можуть стояти перед ударним угрупованням ЗСУ. І таких завдань може бути декілька:
- повна зачистка території від незаконних збройних формувань "ДНР" і "ЛНР";
- локальне просування;
- вихід із закріпленням на російсько-українському кордоні.
Читайте також: Танки і гаубиці на лінії фронту: в «ДНР» грубо порушують умови розведення
Зрозуміло, що під ці завдання повинні бути задіяні різні за масштабами сили і засоби. Так, для проведення операції по типу хорватської «Бурі» або Другої Карабахської війни потрібно часткова мобілізація по всій країні, а також перекидання і зосередження на Донбасі всіх наявних збройних формувань, включаючи Національну Гвардію. А це процес дуже нешвидкий, який зажадає перебудови не тільки економіки, а й, наприклад, графіка залізничних перевезень.
Вихід до кордону фактично являє собою якийсь компромісний варіант, який, однак загрожує прямим і швидким втручанням російських збройних сил, так як наступ повинен йти вздовж кордону (в Луганській області) або через Новоазовськ шляхом проведення комбінованого удару з землі і висадки десанту з моря.
Реальність
З огляду на масштаби і нинішню чисельність угруповання ЗСУ на Донбасі слід визнати, що єдиним реальним варіантом може бути тільки швидкий «ривок» на рубежі, визначені Мінськими угодами від 5 вересня 2014 року, з нанесенням масованих ударів по раніше визначеним місцям скупчення бойовиків і складів у всю глибину театру бойових дій.
Тобто, напрямків для можливого наступу всього два: вихід на лінію Дебальцеве - Вуглегірськ і Докучаєвськ - Старобешеве. Тільки в цьому випадку світова спільнота чисто теоретично може «проковтнути» короткочасне загострення, оскільки це станеться суто в рамках Мінського процесу, про який так люблять говорити європейські і російські політики.
Така операція повинна бути дійсно дуже швидкою, щоб російські війська не встигли на неї відреагувати: відбивати звільнене Дебальцеве росіянам непросто і витратно, враховуючи можливе посилення санкцій та тиску.
При цьому наступаючі штурмові групи (ті ж численні десантно-штурмові підрозділи) повинні будуть вибирати найбільш слабкі в оборонному відношенні напрямки, обходити опорні пункти, які чинять опір, залишаючи їх на «розрив» артилеристам або навіть льотчикам, а також частинам «другої лінії». Благо широка смуга наступу дозволить оперативно маневрувати силами.
З цього випливає ще один важливий елемент бліцкригу - масоване застосування артилерії і авіації. Їх завданням повинен стати, перш за все вогневої контроль над прифронтовими комунікаціями. Тому, крім підтягування буквально всієї артилерії, включаючи великокаліберні «Півонії» і важкі РСЗВ «Смерч», буде потрібно перекидання ближче до лінії фронту і «довгої руки Генштабу» - ОТРК «Точка-У».
Крім того, буде потрібно різке посилення системи ППО, яка повинна зіграти роль стримуючого фактора для російського командування, змусивши його сто разів подумати, перш ніж використовувати для підтримки «корпусів» авіацію, адже втрати можуть надати просто непорівняними.
Проблеми проксі-формувань
Вищеописаний план має право на існування з багатьох причин, з огляду на стан як ЗСУ, так і збройних формувань бойовиків "ДНР" і "ЛНР".
Перш за все проксі-формування мають серйозні проблеми з управлінням - причому як на тактичному, так і на стратегічному рівні. Як уже неодноразово зазначалося, велику частину офіцерського складу становлять так звані «радники» - кадрові офіцери російської армії. Причому в РФ зберігається порочна практика Радянського Союзу, коли в «відрядження» відправляли або найбільш непотрібних офіцерів підрозділу, або за гроші. Тому цілком очевидно, що ініціативність таких кадрів буде близька до нуля.
А якщо помножити це на подвійне командування, замкнуте на РФ, то навряд чи варто чекати миттєвої реакції на наступ, хоча звичайно якісь плани на цей випадок і існують. Однак знову-таки вони можуть базуватися на помилкових уявленнях про обстановку та боєздатність української армії, а також не враховувати унікальні рішення командування - чим, наприклад, у Другій карабахській війні було масове використання азербайджанської армією безпілотних Ан-2.
Критичною є для обох «корпусів» "ДНР" і "ЛНР" проблема нестачі особового складу і його морально-психологічного стану. Так, за винятком окремих батальйонів або навіть рот, які, як правило укомплектовані ідейними російськими «добровольцями», загальний рівень умотивованості бійців відносно невисокий.
Цьому сприяє перш за все низький рівень фінансового забезпечення, невизначеність правового статусу окупованих територій і, як не дивно, - масова видача російських паспортів (таким чином набагато легше знайти високооплачувану роботу безпосередньо в РФ). Ну а про вкрай низький освітній та управлінський рівень особового складу не варто і говорити на цьому тлі.
Все це в цілому приводить до вкрай шаблонних дій супротивника, що дозволяє при необхідності легко нав'язати "корпусам" необхідний для ЗСУ образ дій і легко прорахувати їх реакцію на раптовий наступ на тій чи іншій ділянці фронту.
Як повідомлялося раніше,бойовики незаконних формувань "ДНР" і "ЛНР" готуються до можливого наступу на Збройні сили України.
