В результаті загострення під Горлівкою 21 лютого «гібридна армія» Росії зазнала серйозних втрат убитими і пораненими. Дані різняться, але щонайменше 20 чоловік особового складу гібридної армії бойовиків і РФ загинули або отримали важкі поранення. Про це пише в своєму блозі Кирило Данильченко.
За його даними, на опір і відповідь ВСУ нарвалися бойовики 3-го батальйону 3-ї окремої мотострілкової бригади 1-го армійського корпусу «ДНР». Місце його дислокації - північний захід Горлівки, селище шахти Гагаріна і Чигарів. Також бойові дії достатньої щільності були і південніше - біля газорозподільної станції.
Що відбувається в секторі
Навколо Горлівки зберігається цілком щільна блокада. Дорогу Е-50, що веде до Донецька, можна прострілювати з напряму Ясинуватського блокпоста і позицій у Крутої Балки.
Селище Зайцеве затиснуте з трьох напрямків, і там спостерігаються регулярні обстріли.
На східних підходах також немає вільного доступу - вони прострілюються мінометами з напряму селищ Травневе і Гладосове. А з напряму селищ Шуми і Чигарів ведеться вогневої контроль околиць.
Дислокація ЗСУ - це приватний сектор в південній межі міста.
Позиції ЗСУ і бойовиків фактично дуже близько одна до одної. А підрозділи артилерії бойовиків регулярно розташовуються практично на об'єктах критичною інфраструктури.
І ось ті САУ «Гвоздика» бойовиків, які спалили бійці ЗСУ на початку липня 2020 року, знаходилися у самого водопроводу на Ртутному.
Контр-батарейна боротьба ведеться активно, тому до газорозподільної станції «прилітає» регулярно, і не просто так, а для придушення вогню противника.
Крім того, бойовики викопали стаціонарний ВОП в секторі, і РОП навколо водокачки.
Вся вищезазначена «карта» говорить про те, що в період будь-якого «загострення» гуркіт йде фактично по всій Горлівці - на Стальзбуті, на П'ятівскому ставку, на висотах у Гольма і станції Доломит, на Чигареві і Шумах.
У нинішній ротації сектор біля селища Шуми займає 503 окремий батальйон морської піхоти, у якого ворожі снайпери вже «відібрали» кількох побратимів. Тому питання «відповіді» - стало лише питанням часу.
Як це: «Перестати стріляти»?
Розведення сторін в цьому секторі фактично неможливе, навіть у віддаленій перспективі. Адже не вийде відійти до центру Горлівки. Про це не раз було написано рапорти й донесення ще тоді, коли намагалися впровадити «геніальний план» по розведенню в районах, де збиралися створити майбутні нові КПВВ.
Рапортували про те, що на певних ділянках фронту ніхто не зможе відійти з тих же тактичних міркувань. І таких ділянок вистачає - на Світлодарській дузі, біля виступу у міста Слов'яносербськ, «промзони», біля фасу Горлівки, біля Бахмутки.
Причин достатньо: наявність річки, великого населеного пункту, ризик розвалу системи вогню або відходу в сіру зону командної висоти.
А здати позиції оперативної важливості лише через багатомісячні філософські бесіди про мир - це не той випадок і в реальній війні такого навряд чи знайдеш.
«Відповідь, як за підручником»
Швидше за все, 3-й батальйон бойовиків, про який говорилося на початку, був спійманий в момент, коли ті проводили ротацію, висуваючись на позиції взводних опорних пунктів і секретів на лінії зіткнення.
Частково групу знищили за допомогою керованих мін МОН -90 і фугасів. Решта влетіли в горловину вогневого мішка - ВОП в буквальному сенсі перерили 120-мм мінами і 122-мм «артою». Посприяв і дружній бойовикам вогонь їх же артилерії, яка намагалася допомогти гібридним солдатам залпами великого калібру.
А може це була і «артилерія НАТО». Так трапляється, коли снайпера бойовиків вбивають за місяць 8 воїнів ЗСУ. Потім «артилерія НАТО» протягом дня береться за перевиконання плану по примусовому дотриманню бойовиками режиму припинення вогню.
Друга група гібридних солдатів, які потрапили в вогневої мішок, майже протягом доби була заблокована стрілецьким і турбуючим мінометним вогнем. А за допомогою БПЛА коректували вогонь і ініціацію керованих мін.
Частину поранених бойовиків протягом тривалого часу не змогли забрати з-за того, що БПЛА ЗСУ літали у них над головами. У підсумку - ще два «200» по дорозі в госпіталь. Найімовірніше, до «200-х» у бойовиків ще додасться. Причина тому - 122 мм. снаряд після прямого попадання в бліндаж. Шанси на виживання у «300-х» протягом багатьох годин на морозі - відсутні.
Про військову вдачу
Так що ж насправді відбувалося під Горлівкою? На війні це називають буденністю позиційних конфліктів.
Бо не можна ось так безкарно вести снайперську війну, закидати диверсантів малими групами і напружувати бойовий склад ЗСУ турбуючим вогнем, відволікаючи від багаторічної окопної метушні. А особливо на ділянках, які густо заміновані, пристріляні, нашпиговані камерами і проглядаються на кілометри вглиб. Тому рано чи пізно станеться «отвєтка». Або диво вдалої мінної пастки. Або мистецтво прямого влучання. А ще дрібні дрони-коригувальники в найневідповідніший момент, коли підрозділ РЕБ стане на зміну позиції, проведення регламентних робіт і раптом виявиться під щільним вогнем.
Цю закономірність не один раз відчували і перевіряли на собі гібридні солдати РФ і в Чечні, і в Сирії. Правда в зведеннях під час довгого перемир'я бойові втрати в результаті дій противника зменшувались. А ось небойові за всіма пунктами чомусь зростали.
Дещо то про тиск
Доведено практикою війни - якщо ЗСУ зв'язують руки і заохочують до прояву ініціативи, то число втрат противника різко перевищує наші.
Якщо ЗСУ починають завдавати вогневого тиску в будь-яку з точок зіткнення, бойовики починають «сипатися». То спочатку відмовляються зайти в черговий раз на Зухвалу і ЗСУ віджимають одну з командних висот, а потім лісосмугу біля селища Водяне. То мотострільці «склянки» 7-ки бойовиків раптом втрачають можливість відновитися, щоб піти на ротацію і, ламаючи графіки, гібридне командування виводить частину іншого підрозділу.
А все тому, що «лава запасних» у «Л/ДНР» набагато коротша, ніж у ЗСУ. А ось воїни «забардюр'я» неохоче погоджуються сидіти під 120-ми мінними або 122-ми «стволовими» прильотами.
А пару десятків «200» і «300» - та ще причина для смутку не тільки роти, але батальйону з повсякденним для бойовиків некомплектом.
Який висновок? Він простий: чим частіше бойовики будуть гасити свої бліндажі, витягувати «трьохсотих» і закопувати зірвати ВОП - тим частіше і довше буде дотримуватися режим тиші на позиціях.
А такі «додаткові заходи щодо забезпечення режиму тиші», як були під Горлівкою 21 лютого, доповнюють всі філософські міркування Путіна про мир.
Адже РФ не хоче відвести важке озброєння, вивести війська і передати кордон, на пряму брати участь в обмінах. А хочуть, щоб працювали снайперські групи, доки з кожного праски на окупованих територіях і не тільки хтось бурмоче про громадянську війну.
Нагадаємо, в окупованій російськими військами Горлівці підірвали автомобіль, в якому знаходився один з командирів організації «ДНР» Попов з позивним «Довгий».
