Після завершення Талліннської конференції "Східне партнерство", я хочу поділитися своїми висновками.
По-перше, помітні наслідки роботи "найвидатнішого політичного лідера сучасності" на дипломатичному фронті. Україна відійшла на задній план. Для наших найближчих партнерів, Естонії, Литви, Латвії та Польщі, сьогодні актуальність питань, пов'язаних з Україною, йде відразу після проблематики Білорусі та шляху успішних реформ Молдови. Саме в такому порядку. А потім вже ми.
Це помітно і з питань, які обговорювалися на всіх панелях конференції, з риторики і... по спілкуванню в кулуарах. І це тривожний сигнал. Було помітно, що європейці під враженням від того який взяла темп в реформах Молдова і розчаровані відкотом і регресом в процесі реформування в Україні.
Читайте також: Борислав Береза: Україна все ближче до державну кризу
На нашій панелі представник Молдови сказав, що їх суспільство усвідомило, що реформи вони роблять не для того, щоб отримати дату вступу в ЄС, а для того, щоб життя для громадян Молдови була комфортною, як життя в ЄС комфортна для громадян Євросоюзу. Може тому Майя Санду проводить реформи, а не істерично запитує у ЄС - "Чому Молдова ще не в Євросоюзі?"
Справа в тому, що молдавани проводять реформи для себе. А ми... Нам необхідно міняти і риторику і модель поведінки. І пора міняти сам підхід до проведення реформ. Ми їх проводимо, в першу чергу, для себе. Суд, армія, економіка, екологія, медицина, освіта повинні бути реформовані. Чи не для кого-то, а для себе.
По-друге, я звичайно розумію, що рівень знань і компетенцій нашого президента знаходиться на рівні розумово відсталого школяра, але він вже 2,5 року працює президентом і навіть йому вже пора зрозуміти, що все сказане ним про країни і формати ЄС потім аналізується в ЄС і там робляться висновки. Тому, коли він ляпає дурість про те, що "через відсутність з боку ЄС стратегічного бачення цілей "Східного партнерства" саміт стає напівживим", то наші партнери роблять висновки, які потім впливають на позицію України на європейській арені.
Європейці перевели "напівживий", як "half-dead" і вирішили, що якщо український президент не зацікавлений в такому форматі, то "Східному партнерству" буде розумніше сконцентруватися на роботі і допомозі тій же Молдові та Грузії, а так само сконцентруватися на роботі з опозиційними силами Білорусі. А про Україну тепер можна просто говорити, не вкладаючи гроші і сили в програми і допомогу Україні. Як то кажуть, на милування нема силування.
Це вже помітно по риториці наших європейських партнерів на конференції і за пріоритетами. Тому Зеленському краще мовчати - тоді від нього буде менше шкоди і є шанс не виглядати так нерозумно, а Україна не позбудеться своїх надійних адвокатів в Європі.
До речі, чимало німецьких і французьких політиків люблять просторікувати про те, що ЄС має всебічно працювати над зближенням з Росією, адже вони всі одна велика сім'я. У риториці Польщі та країн Балтії таке відсутнє. І після цього, після величезних грошей і ресурсів, які вкладені в Україну, Зеленський говорить подібні слова про напівживий формат? Так: як дипломат Зеленський швидше мертвий, ніж живий.
Читайте також: У Раді народжується новий олігархічний союз: йде наступ на Конституцію
Тепер про деякі моменти, які показують, що для президента України абсолютно невідомо поняття системної роботи.
Мене кілька разів, і на прийомі в посольстві Чехії і на конференції запитали про "Кримську платформу". Запитали про те, чому в цьому форматі не підтримується життя і чому сьогодні відсутня активність в рамках цього формату? Запитали про те, чому президент Зеленський навіть не намагається системно займатися звільненням з російської неволі першого заступника голови Меджлісу Нарімана Джеляла, якого заарештували росіяни після того, як він взяв участь в Кримській платформі? Адже Наріман Джелял міг би стати такою ж знаковою фігурою для всього цивілізованого світу, якою став Сенцов. А значить навколо цієї ситуації можна об'єднувати різні європейські сили для тиску на РФ і для досягнення результату.
Питали і про Panama Papers і про відсутність реакції з боку президента. Запитали мене про Арахамію і пожартували, що завдяки новому скликанню ВР в європейських ЗМІ з'явилося більше "відомих українців". До речі, з'ясувалося, що про анал-табу Яременко ніхто не забув. Хоч і через два роки після скандалу. Запитали про нього і ще про декілька персонажів. Запитали з презирством і огидою.
Загалом, наша влада чимало зробила і постаралася щоб були задані неприємні запитання.
На жаль, я повинен констатувати, що Зеленський продовжує хаотичну і несистемну зовнішню політику. До чого це веде? До відсутності прогресу і досягнень на дипломатичному фронті, до втрати авторитету і до ослаблення підтримки європейських партнерів, до того, що ми втрачаємо свою актуальність і привабливість.
А за умови війни, економічної та енергетичної кризи, а так само при наявності безлічі інших проблем, це несе пряму загрозу для державної безпеки. Тому що РФ точно не буде випускати шанси створити проблеми Україні. А без надійних союзників і партнерів протистояти Кремлю не просто складно, а практично неможливо. Це пора зрозуміти акторові, який колись грав президента, але тепер вкрай погано виконує цю роль в реальному житті.
Читайте також: Наслідки незаконного звільнення Разумкова для влади: втекти встигнуть не всі
Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою
