Посилення піхоти: ЗСУ потребують нової реактивної артилерії
Озброєння для ЗСУ

Посилення піхоти: ЗСУ потребують нової реактивної артилерії

7 грудня 2021 | 12:30

Посилення вогневої могутності піхотних підрозділів Сухопутних військ ЗСУ нині є дуже актуальним напрямом і за останні роки цю проблему намагаються вирішити різними шляхами. На сьогодні очевидно, що розвиток проблеми пішов у двох напрямках: озброєння 120-мм самохідного міномета та легкої реактивної системи залпового вогню (РСЗВ).

Як сьогодні справи з реактивною артилерією і що може підійти для ЗСУ, розбирався Realist.online.

Читайте також: "Кишенькова" артилерія: підрозділи ЗСУ на Донбасі хочуть озброїти новими мінометами

Розробки на стадії розробки

Поки що конкретними результатами наші виробники та військові похвалитися не можуть. Обидва самохідні міномети – як "Смерека" від компанії "Українська бронетехніка" на базі бронеавтомобіля "Варта", так і "Барс-8ММК" від підприємства "УкрОборонСервіс" на базі бронеавтомобіля "Барс-8" на сьогодні не пройшли державних випробувань і не закуповуються армією.

Втім, як і незрозуміла сьогодні і доля мікро-вогнеметної системи "Спека" на базі бронеавтомобіля "Дозор-Б", яка розробляється за ініціативою ДК "Укроборонпром" за участю фахівців Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, ХКБМ ім.. Морозова, ДП "Шепетівський ремонтний завод" та ДАХК "Артем".

Вся ця вельми прогресивна для ЗСУ система будується навколо спеціально розробленого Артемом на базі снаряда від БМ-21 Град 122-мм боєприпасу РС-122ТБ з термобаричною бойовою частиною. Хоча нещодавно повідомлялося про вдалі випробування снаряда, проте питання до системи залишилося дуже багато - від вибору власне шасі (адже вже очевидно, що армія обрала польський клон "Дозора" - "Онцилла"), ефективності самого снаряда (очевидно, що проти фортифікаційних споруд термобар буде малоефективним) до власне місця легкої РСЗВ у системі озброєнь армійських підрозділів.

Читайте також: "Ехо" у новому звучанні: Україна успішно переробила зразки радянського озброєння

Досягнення сусідів

Варто звернути увагу на досвід наших ворожих сусідів – зокрема Республіки Білорусь, де до проблеми створення легкої РСЗВ підійшли з іншого боку. А саме будувати її почали довкола 80-мм авіаційних некерованих ракет серії С-8. Розроблена наприкінці 1960-х років, ця ракета з твердопаливним двигуном випускалася на заводі "Авіаагрегат" у Куйбишеві (нині Самара) і до моменту розвалу Радянського Союзу була найпоширенішою некерованою зброєю бойових літаків і вертольотів: фронтових бомбардувальників Су4, штурмовиків Су-25 та всієї лінійки бойових вертольотів - від Мі-8 до Мі-24.

У результаті робіт білорусів до 2019 року на світ з'явилося РСЗВ "Флейта" - 80-ти зарядна пускова установка для С-8 на базі шасі російського вантажного автомобіля ГАЗ-3308 "Садко" з колісною формулою 4х4.

Причому, крім пускової установки, ними розроблено також рухомий пункт управління, "серцем" якого є автоматизована система управління "Альянс". Наприкінці листопада 2021 року в ЗМІ з'явилися повідомлення, що на 230-му загальновійськовому полігоні "Обуз-Ліснівський" проведено перші випробування "Флейти" із практичною стріляниною.

При цьому варто сказати, що, очевидно, у нової зброї є серйозні проблеми, оскільки ще в лютому 2020 року розробники стверджували, що полігонні випробування будуть завершені до кінця року. На цьому тлі варто вкрай обачно слід поставитися і до рекламних характеристик системи – так, взимку 2020 року у білоруських ЗМІ стверджувалося, що дальність ураження цілей для "Флейти" становить від 1000 до 3000 м.

Читайте також: Не танком єдиним: в Україні розробили новий тип бронетехніки

Досвід України

Досвід створення такої легкої РСЗВ був би вкрай корисним і для нашої оборонної промисловості – адже останніми роками на ДАХК "Артем" було освоєно серійний випуск варіанта ракети С-8 під найменуванням РС-80 "Оскол". При цьому характеристики нашої ракети, порівняно з радянською, були значно покращені. Так, замість бойової частини в 3,6 кг на радянському оригіналі наші конструктори змогли встановити кумулятивно-уламкову бойову частину масою в 5 кг, що забезпечує бронепробитие в 400 мм гомогенної броні на дальності пуску 1300-4000 м.

Мало того, за останні роки розроблено ще термобаричну та осколково-фугасну бойову частину, що значно розширює можливості ракети. Щоправда, вони реалізовані поки що досить слабо. Крім постачання РС-80 для потреб Повітряних Сил України за рештою контрактів нічого не відомо.

Адже свого часу пускові установки для цих ракет намагалися широко використовувати у різних зразках техніки. Так, українські конструктори озброювали ними і безпілотний бронетранспортер "Фантом-2", і легкий артилерійський тягач МТЛБ. Є установки для запуску С-8 навіть у складі озброєння десантно-штурмових катерів класу "Кентавр" (проект 58181), які з великими проблемами намагаються використати ВМСУ.

Мало того, ці ракети пропонували для спільної з поляками проекту ракетної системи для боротьби з безпілотниками ZRN-01 "Stokrotka". На виставці "Зброя та безпека-2017" був навіть представлений досвідчений зразок у вигляді встановленої на базі вантажівки STAR 265M2 у 6×6 пускової установки та системи керування вогнем Topaz.

Однак поки що жоден із цих проектів не реалізований і не доведений до рівня прийняття на озброєння. Єдине, що реально використовувалося у війні на Донбасі це самопальна установка пускових на базі шасі ЗРК "Стріла-10" у складі однієї з аеромобільних бригад ЗСУ. Проте ефективність їх виявилася вкрай низькою і дуже скоро відмовилися.

В цілому можна сказати також про те, що ракета РС-80 має перспективи для створення варіанта, що коригується. Так, ще до початку російської агресії КБ "Промінь" представило авіаційну ракету АР-8Л, що коректується. Нині вона є в каталозі "Укроборонпрому", проте інформації про державні випробування, серійне виробництво і тим більше надходження на озброєнні армії цієї ракети немає.

Читайте також: Управління вогнем: як в Україні модернізують старі РСЗВ "Град", "Ураган" та "Смерч"