На схід і на північний схід від Харкова відбувається те, що у свідомості вкладається насилу. Пара батальйонів ТрО ЗСУ активно наступають проти як мінімум 4-5 кадрових БТГр російської армії (щоправда, досить пошарпаних і посилених "донбаським м'ясом"). Причому роблять це настільки грамотно і технічно, що Вовчанське угруповання біснуватих скріпоносців, зважаючи на все, таки буде розполовинене. Принаймні після повідомлення про те, що наші війська увійшли до Байраку, до кордону їм залишається лише небагато - вибити рашистів із Терново і, власне, вийти на кордон.
Читайте також: Втрати та психоз командування ЗС РФ: окупанти відчули дихання пекла
Тепер про перспективи в цій операційній зоні.
Вихід ЗСУ на правий берег Печенізького водосховища та поступове просування цих підрозділів на північ, аж до Рубіжного та Стариці, створює для російських військ вельми "цікаву" ситуацію. По суті, глибоко в тилу Ізюмського угруповання супротивника передові підрозділи українських Сил оборони, скажімо так, "злегка намацали" одне з її тилових вим'їв...
Враховуючи той факт, що і Чугуївське угруповання ЗСУ аж ніяк не прохолоджується, можна сказати, що погода в тилах Ізюмського угруповання противника почала істотно псуватися (для нього, звісно). Проте для нас із вами, це не "сутеніло", а скоріше навпаки.
Так, командування військ противника не ідіоти (виключно в даному випадку) і цілком усвідомлює небезпеку як для свого правого флангу, так і для досить глибоких своїх тилових комунікацій. І тому, власне, було змушено свого часу посилити цю ділянку (район Волохів Яр – Шевченкове) додатковими силами та засобами зі складу Ізюмського угруповання. Але, виходячи з масштабів та обсягів його реакції на всі ці події, воно все ж таки ніяк не розраховувало на те, що ВСУ настільки стрімко вийдуть на ближні підступи до Вовчанська...
Тепер, власне, щодо Ізюмського угруповання.
Мене наполегливо просили "не писати будь-якої конкретики", і я, ясна річ, її не напишу. Але зауважу, що якщо ті відомості, які до мене дійшли, хоча б на 50% відповідають дійсності, то Ізюмський анабасис російської армії цілком може стати за своїми масштабами однією з найзначніших її поразок після розгрому в ущелині Пандшер в Афганістані або поразки під Києвом....Чесно сказати, все це виглядає поки що дуже фантастично. Проте більше ніяких подробиць.
Тепер про Рубіжно-Кременне угруповання противника, яке кілька днів як стало у їхнього командування "головним".
Так, вона вийшла до Сіверського Дінця в районі Білогорівки та Серебрянки, а також перерізала трасу Слов'янськ - Лисичанськ біля Ямполя (принаймні, має можливість тримати її під вогневим контролем). Зрозуміло, що головними напрямками її зусиль стали Лиман і Сіверськ + наполегливі спроби обійти Лисичанськ із північного заходу через Шипилівку та Новодружеськ (хоча за деякими даними ЗСУ продовжують утримувати крайню південно-східну частину Рубіжного, що дуже ускладнює передові підрозділи скріплених із цієї групи бажаному рубежі Сіверськ - Верхньокам'янка) просто тому, що утримуючи одночасно хоч частину Рубіжного і Лисичанська, ЗСУ цілком можуть навішувати цьому агресивно-пручому стаду в ліву бочину не слабких таких стусанів і тумаків.
Читайте також: Результат цієї війни вирішений наперед: залишилося підготувати атаку і послати ворога в нокаут
За моїми відомостями, всі спроби переправитися значними силами через Сіверський Донець біля Білогорівки та Серебрянки у російських військ провалилися. Встигла переправитися невелика група в 60-70 рил за 3-4 БМП, а потім, понтонна переправа була розхерячена українською артою. Плюс у Серебрянки пара ДРГ-шек встигла переплисти річку, зважаючи на все, на підручних засобах. Наразі всі ці "залишкові групи" виловлюються в лісистій місцевості між Серебрянкою та Шипилівкою. Поки що, я не бачу особливих передумов до того, що супротивник зможе найближчими днями прорватися на південь від кордону Сіверськ - Верхньокам'янка, а значить - оборона Сєвєродонецька та Лисичанська ПОКИ буде більш-менш стійка.
Так, історія з Попасною у деяких нестабільних в емоційному плані людей викликала черговий прихід "зрадівництва". Я це сьогодні мав можливість спостерігати у стрічці у кількох нестійких панянок. Але в цьому відношенні маємо помітити наступне:
- Заняття противником руїн під назвою "Попасна" аж ніяк не змінює ситуацію не тільки в оперативному відношенні, а й навіть на тактичному рівні не позначиться на становищі наших військ.
- Так, цілком можливо, що після цього попаснянське угруповання противника, принаймні, спробує просуватися на північ за загальною дирекцією Комишуваха - Врубівка - Миколаївка - Верхньокам'янка з метою, отже, "оточити з півдня" Сєвєродонецько-Лисичанську агломерацію. Але з тими середньодобовими темпами свого просування та втратами, які вона зазнає щодня. встигнути туди вона зможе десь до "осіннього свята врожаю".
- Більш того, найменший рух цього угруповання на північ або навіть, боронь бог на північний захід, просто малоймовірно... без попереднього взяття Соледара і Бахмута. І зрозуміло чому...
- Взагалі максимальною межею мрій цього попаснянського стада, посиленого окремими підрозділами російських військ зі складу угруповання, що штурмувала раніше Маріуполь, може бути лише спроба перерізати дорогу Бахмут - Лисичанськ, причому ближче до Соледара, ніж до Лисичанська. У своєму нинішньому стані - це її межа...
Тепер, власне, про південь...
Горлівська група російських військ у Торецька сьогодні навряд чи здатна на широкомасштабний штурм Костянтинівки і Дружківки в лоб. Відомо, що найімовірнішим напрямом її активності можливо спроба наступати суворо захід у бік Покровська, з подальшим поворотом на північний захід з метою обійти ці селища з південного заходу і заходу. Але з оперативної точки зору, нині це - безглуздо, просто тому, що у Ізюма скріпоносці застрягли і якщо те, що стало відомо про ті краї, виявиться правдою, взагалі може закінчитися неслабким таким погромом, цього разу "біля Горлівки".
У цьому контексті набагато небезпечніше Авдіївське угруповання російських військ. Так, на сьогоднішньому етапі вона просто зав'язла у підготовленій та довготривалій системі оборони ЗСУ. Але насторожує, що основна маса підрозділів військ противника, що звільнилися, в районі Маріуполя, перекидається в два місця - під Авдіївку і до складу Волноваської групи противника. Наступати їй на Покровськ і далі на Добропілля - немає сенсу з тієї ж причини, через яку Горлівському угрупованню немає сенсу намагатися обходити Костянтинівку та Дружківку ("зустрічна" група військ противника просто застрягла у Ізюма). А от спробувати вдарити через Карлівку на Курахове і таким чином сприяти просуванню своїх "товариСЧей" з боку Мар'їнки та Волновахи на Велику Новосилку це - куди як доцільніше... Тим більше, що на сьогоднішній день і в тих, і в інших, мало що виходить...
Тепер про Запорізький напрям...
Очевидно, що командування військ противника таки готується до активних наступальних дій із попереднім масованим вогневим ураженням передових позицій і тилів підрозділів ЗСУ із загальної дирекції від Полог на Гуляйполі, а також із району на південний схід від Гуляйполя - туди ж. І причина таких дій також зрозуміла. Пологівське угруповання просто не може просуватися вперед на північний схід, поки у нього на лівому фланзі висять українські війська в районі Гуляйполя та Оріхово.
Власне, тому вона й активізувала в останні дні авіарозвідку за двома основними "осями" - Оріховим - Комишувахою та Гуляйполем - Ясною Поляною... Намічається, що вся ця активізація противника відбудеться буквально "сьогодні-завтра". Поки що вона весь час "переноситься" українською артилерією, яка в тамтешніх степах досить "добре бачить" тактичні групи супротивника, що підтягуються, і відповідно б'є по них досить зряче і успішно.
На Херсонському напрямку, поки що нічого з розряду не вийшло. Масовані перестрілки. Противник "трохи пригальмував" на Криворізькому напрямку, перегруповується. Очевидно, просування у бік дороги Кривий Ріг - Нікополь йому все ніяк "не дається", намагається "наростити зусилля".
Підбиваємо.
Противник ще може десь "місцями" наступати (наприклад, у районі Сєверодонецько-Лисичанської агломерації) і він обов'язково це намагатиметься робити, намагаючись встановити свій контроль на максимально більшій території України і завдати ЗСУ хоча б локальне, але поразка (це йому треба з зовнішньополітичних мотивів). Але, вже сьогодні ознаки наступної - 3-ї фази "спеціальної військової операції в Україні", видно досить чітко.
Читайте також: ЗС РФ не мають сил для наступу по всіх напрямках: їхня поразка - питання часу
