Україна готова до будь-якого формату перемовин із Кремлем задля встановлення миру, однак, попри публічні заяви, російська сторона не демонструє готовності до реального діалогу, заявив у четвер, 17 лютого президент Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами у Маріуполі. За словами Зеленського, Україна подавала офіційні запити й намагалася зв’язатися з президентом РФ Володимиром Путіним, коли зросли ризики ескалації на українських кордонах через концентрацію російських військ. "Україну не залишають без відповіді, але ця відповідь не веде до зустрічі. Телефонну розмову так само ніхто не підтверджує", – резюмував чинний господар Банкової. Тим часом, речник Путіна підтвердив, що Москва дійсно отримувала від Києва сигнали з пропозицією зустрічі на найвищому рівні, але ці запити "залишилися незрозумілими, оскільки Київ пропонує на зустрічі говорити лише про Донбас". Питання про що, якщо не про ситуацію в ОРДЛО зокрема та загрозу розширення території бойових дій бажає говорити Путін в той час коли весь світ “стоїть на вухах” - риторичне. До речі, згідно з опитуваннями, 58% українців вважають, що з Москвою слід говорити лише за участю Заходу.
Читайте також: У Путіна залишилося три вихода із сварки зі США, а Україна отримала "плюс" - інтерв'ю з Олексієм Голобуцьким
Про те, яким чином має діяти українська влада з тим, аби не втрапити у провокаційну пастку Кремля, а також про інші актуальні питання, які стосуються військово-політичного порядку денного Realis.online поговорив з офіцером ЗСУ в запасі, відомим блогером Оленою Білозерською.
- Широко анонсованого у західних ЗМІ “великого вторгнення” не відбулося. Разом з тим у четвер, 17 лютого бойовики обстріляли понад 20 населених пунктів на Донбасі, застосовуючи заборонену “Мінськом” зброю. Гатили, причому, по дитсадку та школі, де в той час перебували діти... Очевидно, що сепаратисти не є самостійними суб’єктами і керуються “привітами” з Кремля. Про що може свідчити ця тактика путінської Адміністрації?
- Коли я вперше почула про обстріл дитсадка, то сприйняла це як звичайну на війні помилку артилеристів. Але оскільки одночасно з дитсадком було обстріляно школу – це вже не збіг обставин. На мою думку, Росія хотіла спровокувати Україну на масовані артилерійські обстріли, щоб звинуватити у загибелі мирних мешканців, можливо, навіть у початку наступу. Це ескалація конфлікту не за нашим сценарієм і не за нашими правилами гри. Однак відповідати на обстріли треба – тут нікуди не подінешся, і наші військові так і зробили.
- Генсек НАТО пан Столтенберг, коментуючи загострення на Донбасі, заявив, що таким чином РФ готує підґрунтя для наступу. Чи розділяєте ви таку точку зору?
- Швидше так, аніж ні. Але я вважаю, що наступ, якщо відбудеться, то не раніше квітня, коли Росія закінчить зосередження військ і просохнуть дороги.
- Як оцінюєте заяву посла України у Великобританії Вадима Пристайка стосовно того, що Київ може відмовитися від курсу до Північноатлантичного Альянсу, хоча цей наратив, як відомо, закріплений на конституційному рівні? Це так звані складнощі перекладу чи зондування владою суспільної реакції?
- З паном Пристайком знайома особисто – зустрічалися у 2019 році в Брюсселі, коли він очолював українську місію при НАТО, а ми, шість жінок-військослужбовців і ветеранок, були запрошені до штаб-квартири Альянсу. Пан Пристайко приймав нас добре, тримався як досвідчений дипломат, але в мене склалося враження, що придивляється до нас, бо дуже сильно боїться, щоб котрась із нас не ляпнула бува щось агресивно-радикальне. Запланований для нас час виступів постійно скорочували, а в кінці, невідомо з чиєї ініціативи, спробували взагалі не дати нам слова.
Слова пана Пристайка навряд чи є помилкою перекладу. Судячи з того, що він не покараний – це справді могло бути зондування. Але головне – що на сьогоднішній день ці слова не відображають офіційну позицію України з цього питання. І тим більше – не відображають думку з цього приводу переважної більшості активних українців, від яких у переламні історичні моменти залежить доля держави.
- Чи є сенс офіційному Києву апелювати до Радбезу ООН стосовно вже зафіксованих провокацій в зоні ОРДЛО з урахуванням того, що в даний конкретний момент там головує РФ?
- Виключно для проформи. Щоб потім не сказали, що нас все влаштовувало. Оскільки РФ є постійним членом Радбезу з правом вето, практичних результатів такі звернення не дадуть.
- У Міноборони Росії повідомили про повернення частини російських військ до пунктів базування. Йдеться про підрозділи Західного та Південного військових округів РФ. Водночас і вітчизняна розвідка, і аналогічні спецслужби західних країн це не підтверджують. Яку гру на кордонах з нашою державою проводить Кремль, куди вже у п’ятницю прибуває Лукашенко. Якою, до речі, є його роль на сьогодні у протистоянні України та РФ?
- На даний момент єдине зафіксоване пересування російських військ – це з території тимчасово окупованого Криму Кримським мостом до території Південного військового округу РФ. Але, за повідомленнями як нашої, так і західних розвідок, відводяться частини, які мають пункти постійної дислокації в Ростовській області поблизу російсько-українського кордону.
Тобто, офіційна Росія, як завжди, елементарно збрехала, що відводить війська. Поблизу білорусько-українського кордону просто зараз триває стягування військ і розосередження їх по закинутих промзонах та спорожнілих селах.
Яку гру проводить Кремль – знає лише Путін. Ті дії, які ми спостерігаємо, свідчать про підготовку до широкомасштабного наступу. Але відбудеться він насправді чи ні – рішення про це буде в останній момент приймати одна людина, - Путін. Плюс по ходу росіяни намагаються розв’язати свої проміжні проблеми, здійснюючи тиск на Україну і держави НАТО.
Один з можливих варіантів – що наступ відбудеться на Донбасі, оскільки там його можна списати на "шахтарів", "трактористів", та інших "іхтамнєтов". А щоб українська армія не могла дати відсіч, її зв’язують постійними загрозами з інших напрямків. Роль Лукашенка – шакал Табакі при Шер-Хані.
- Ваша оцінка актуальності чи не такої проголошення президентом Зеленським Дня єдності саме у день, коли пророкувався (з точністю до годин) старт повномасштабного наступу Росії, і якими вам вбачаються за формою та змістом заходи, що відбулися в рамках нового держсвята?
- Я Зеленського за це не критикую, людина робить що вміє, а вміє робити шоу. В тому, що люди зайвий раз згадають, що вони українці, походять з державними прапорами, поспівають патріотичних пісень тощо, апріорі не може бути нічого поганого. Погано те, що деякі чиновники з радянським менталітетом, не встиг президент підписати указ – вже зробили з нього шаблонне совкове свято з "рознарядками".
- Президент Туреччини Ердоган, який нещодавно відвідав Київ, вкотре запропонував Анкару у якості нового комунікаційного майданчику між Україною та Росією. Чи варто сьогодні Зеленському зустрічатися в форматі face to face з очільником Кремля? Якими є аргументи “за” та “проти”?
- Туреччина, на відміну від інших посередників – Німеччини й Франції – дає нам зброю і вже за це заслуговує на повагу й вдячність. Щодо зустрічі Зеленського з Путіним – слід взяти до уваги, що Зеленський є новачком у великій політиці, на відміну від матьорого "кадебіста" Путіна, який більше 20 років керує величезною державою і з’їв на своєму шляху багатьох, від олігархів до впливових опозиційних політиків. Тому будь-яка зустріч Зеленського з Путіним має відбуватися за посередництва наших союзників, найкраще – Сполучених Штатів чи Великої Британії.
Читайте також: Напруга навколо України створює унікальне вікно можливостей - інтерв'ю з Олексієм Гончаренком
- Навіщо Адміністрація Путіна заварила руками Держдуми РФ законодавчу “кашу” з визнанням так званих "ЛДНР" і якими є сценарії розв’язки цієї історії?
- Сценарій у Росії один, стандартний: так званий захист прав "російськомовних людей" та "громадян Росії" від утисків з боку України. Якщо Росія остаточно переконається, що Україна в жодному разі не підпише і не буде виконувати згубні для неї мінські угоди в російській інтерпретації, Путін може визнати "незалежність" окупованих територій Донбасу. І використати це як привід для введення туди "на прохання молодих республік" своїх військ, з можливим розширенням так званих "ЛДНР" до кордонів Луганської і Донецької областей. Це як мінімум. Як максимум – широкомасштабна агресія з метою знищення Української державності. Посередині між цими гіпотетичними цілями може бути захоплення деяких регіонів України – наприклад, сухопутного коридору до Криму. А що і скільки насправді захопить Путін – а скільки ми йому дамо. Якщо нічого не дамо – тоді нічого не захопить.
- Три колишні президенти — Кравчук, Кучма та Ющенко звернулися до країн-підписантів Будапештського меморандуму щодо необхідності виконання ними взятих свого часу зобов’язань. Чи є наразі шанси реінкарнації цього формату?
- Якщо в 2014 році виявилось, що Будапештський меморандум – мертвонароджений, зараз тим більше немає шансів його "реанімувати". Треба дивитися, що підписуєш, і головне, з ким.
- Свого часу тепер уже екс-канцлер ФРН фрау Меркель неодноразово підкреслювала, що “Мінські угоди”, на які фактично моляться у Кремлі, не є залізними і їх можна на компромісному фундаменті видозмінювати. Чи є у цьому напрямку бодай якісь шанси?
- Шанси є. Це залежить, в основному, від позиції європейських країн і США. Від того, що їм дорожче – сибірські газ і нафта чи основоположні принципи демократії.
- Якою у найближчій перспективі є доля ТКГ та “нормандії”?
- Я не бачу їхніх перспектив, бо Путін не сприймає як рівних собі не лише Зеленського, але й європейських лідерів, вважаючи їх маріонетками США. Він хоче розмовляти і вирішувати долі Європи і світу лише з американським президентом.
- Чи є анонсовані колективним Заходом наджорсткі санкції стримувачем для Путіна, чи є сенс краще діяти превентивно?
- Однозначно вони є стримувачем. Але в російського суспільства особлива ментальність – для них псевдовелич держави важливіша за особистий добробут, вони приймуть будь-які обмеження військового часу, бо це ж "Росія встає з колін" і взагалі "дєдивоєвалі". У змаганні між холодильником і телевізором там завжди перемагає телевізор. Так що, можливо, превентивні санкції, які без гарячої фази війни руйнували б російську економіку і, головне, розоряли путінських друзів, подіяли б краще.
- Днями відбулася масована кібератака, коли “лягли” 70 державних та приватних установ. У минулому місяці ми стали свідками більш як 300 фейкових повідомлень про мінування шкіл та інших публічних будівель в Україні. Очевидно, що це є цифровий і психологічний вимір війни проти нашої держави. Які ще елементи гібридної війни може використовувати РФ і які ефективні рецепти інформаційної гігієни ви порадили б українцям?
- Це можуть бути будь-які дії, які призводять до дестабілізації в Україні, в ідеалі для Росії – до "війни всіх проти всіх". Наприклад, фейкові новини про мобілізацію – для того, щоб частина несвідомих військовозобов’язаних ламанулися за кордон. Це можуть бути повідомлення чи дії, які провокують міжетнічні конфлікти в Україні. Можуть бути заклики до силового повалення влади – скоріше за все, під українськими патріотичними гаслами. Може піти лавина компромату – як на очільників держави, так і на лідерів громадської думки. Можуть бути і силові дії – диверсії на важливих об’єктах. Багато чого, одним словом, можуть вигадати. З гігієною все просто – варто одразу досліджувати, звідки "ростуть ноги" у важливих повідомлень, особливо тих, які діють на емоції. Якщо з’ясується, що з Росії – не реагувати на них взагалі.
- Чи збирали особисто ви так звану тривожну валізу і як оцінюєте реакцію пересічних українців на ймовірне вторгнення?
- Особисто я тривожну валізу не збирала. У мене в спальні ще з часів Майдану стоїть великий дерев’яний ящик від радянських перев’язувальних пакетів. Там лежить все моє спорядження – два бронежилети, шолом, розвантажувальний жилет, РПС-ка, аптечка і так далі. У шафі – кілька комплектів форми, у сейфі зброя. Документи мої в Теробороні, за потреби зберуся максимум за годину.
Реакцію українців можна оцінити по повних полицях супермаркетів і порожніх полицях магазинів зброї. Гречка є, набоїв немає. Просто чудова реакція в українців – люди сміються і жартують на тему того, як будуть винищувати окупантів.
- Ви напевно регулярно спілкуєтеся з нашими захисниками, які перебувають на передовій. Яким є їхнє бачення досить тривалого інформаційного “цунамі” щодо ймовірного повномасштабного вторгнення з боку Російської Федерації?
- На фронті всі взагалі спокійні, як удави. Радіють новим поставкам і готуються застосовувати їх на практиці.
Читайте також: Путіна стримає консолідація Заходу, а не істерика довкола України - інтерв'ю з Володимиром Фесенком
