21 червня 2025 року стало переломним моментом у сучасній геополітиці: Сполучені Штати Америки провели масштабну військову операцію під кодовою назвою «Опівнічний молот», спрямовану на знищення ключових ядерних об’єктів Ірану. Які наслідки цього рішення для глобальної політики, економіки та України? Про це пише Антон Кучухідзе, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Операція «Опівнічний молот»: початок війни?
Увечері 21 червня 2025 року за вашингтонським часом (рано вранці 22 червня за європейським) США завдали серію потужних авіаційних та ракетних ударів по трьох ключових об’єктах іранської ядерної програми — у Фордо, Натанзі та Ісфахані. Цей крок, зроблений на підтримку Ізраїлю, не лише загострив і без того напружену ситуацію на Близькому Сході, але й викликав питання про те, чи не стоїть світ на порозі Третьої світової війни. Операція, названа «Опівнічний молот», стала найбільшою бойовою місією за участю бомбардувальників B-2 в історії США. За даними Пентагону, використано понад 125 літаків, зокрема сім стелс-бомбардувальників B-2, які скинули 14 надпотужних бомб GBU-57, здатних пробивати укріплені підземні бункери, а також десятки крилатих ракет «Томагавк».
Президент США Дональд Трамп у своєму зверненні заявив, що операція знищила іранську ядерну програму, яка, за його словами, становила загрозу через можливе виробництво ядерної зброї. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу назвав це рішення «історичним», підкресливши, що воно спрямоване на запобігання ядерній загрозі з боку «держави-спонсора тероризму номер один». Іран також визнав факт атак, але стверджує, що заздалегідь евакуював збагачений уран із цих об’єктів, що зменшило радіаційні ризики, хоча пошкодження об’єктів були суттєвими.
Цей військовий акт став кульмінацією операції проти Ірану, розпочатої Ізраїлем 13 червня 2025 року, коли його авіація атакувала іранські ядерні об’єкти та ліквідувала ключових військових і вчених-ядерників. Участь США підняла конфлікт на новий рівень, фактично ознаменувавши їхній вступ у війну на боці Ізраїлю.
Остаточний кінець «сили права»: нова ера «права сили»
Операція «Опівнічний молот» остаточно поховала ілюзію дії міжнародного права як основи глобальних відносин. Після того, як світ не відреагував належним чином на окупацію Росією частини Грузії у 2008 році та анексію Криму у 2014 році, міжнародне право втратило свою ефективність. Удари США по Ірану, які Тегеран назвав «брутальним порушенням» Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), лише підтвердили перехід до політики «права сили», де військова міць і стратегічні інтереси домінують над дипломатією.
Цей крок США також підриває їхній імідж миротворця, який вони намагалися відновити після невдалих воєн в Іраку, Лівії та Афганістані. Хоча Трамп наголосив, що операція не спрямована проти іранського народу чи військ, а лише проти ядерної програми, Іран пообіцяв «всіма засобами» захищатися, включно з ракетними ударами по Ізраїлю та, можливо, американським базам у регіоні. Це створює ризик ширшої ескалації, залучаючи до конфлікту інших гравців, таких як Китай, Росія чи проксі-групи, підтримувані Іраном.
Економічні наслідки: зростання цін і нестабільність
Економічні наслідки операції «Опівнічний молот» уже відчутні. Ціни на нафту зросли на 7% за добу після ударів через побоювання щодо перебоїв у постачанні енергоносіїв із Перської затоки, де Іран відіграє важливу роль, забезпечуючи 4% світового експорту нафти. За даними Bloomberg, Китай, який імпортує значну частину іранської нафти, уже шукає альтернативних постачальників, таких як Саудівська Аравія та Катар, що може тимчасово підвищити ціни на енергоносії. Продовольчі ринки також відреагували зростанням цін на зерно та інші товари, оскільки нестабільність у регіоні загрожує логістичним ланцюгам, зокрема Ормузькою протокою, через яку проходить 20% світової нафти.
Ці економічні потрясіння посилюють глобальну нестабільність, яка триває з часу фінансової кризи 2007 року. Ринки, хоча й звикли до волатильності, реагують нервово, що може погіршити становище країн, залежних від імпорту енергоносіїв і продовольства, включно з Україною.
Загострення створює амбівалентну ситуацію для України
Для України вступ США у війну з Іраном має як ризики, так і потенційні вигоди. З одного боку, концентрація американських ресурсів на Близькому Сході може зменшити обсяги військової та фінансової допомоги Україні, яка з 2022 року залежить від підтримки США у війні проти Росії. Ескалація в Ірані може перенаправити ці ресурси на підтримку Ізраїлю та посилення американської присутності в регіоні.
З іншого боку, конфлікт має кілька позитивних аспектів для України. По-перше, ізраїльські удари, ймовірно, знищили частину іранських заводів із виробництва дронів типу «Шахед», які Росія активно використовує проти України. Це може послабити російський терор проти українських міст. По-друге, посилення контролю США над морськими шляхами в Перській затоці ускладнює логістику для Росії, яка залежить від іранського постачання зброї. По-третє, Росія опинилася перед складним вибором: або виконати союзницькі зобов’язання перед Іраном, вступивши у війну проти США та Ізраїлю, або утриматися від участі, що підірве її репутацію як надійного партнера в очах Китаю, Північної Кореї та інших союзників.
МЗС України підтримало удари США, заявивши, що знищення іранської ядерної програми сприяє глобальній безпеці та послаблює союзника Росії.
Світ на порозі Третьої Світової?
Питання, чи є операція «Опівнічний молот» початком Третьої світової війни, залишається відкритим. Мультиполярність світу, що сформувалася після розпаду СРСР, робить глобальний конфлікт менш імовірним у класичному розумінні, але фрагментовані локальні війни, такі як в Ірані чи Україні, можуть перерости у ширшу ескалацію. Реакція Ірану, який уже завдав ракетних ударів по Ізраїлю, і потенційна участь проксі-груп, таких як Хезболла чи хусити, підвищують ризик залучення інших держав. Росія, попри обережну підтримку Ірану, уникає прямих заяв, побоюючись конфронтації з США. Китай, залежний від іранської нафти, також обмежується дипломатичними заявами, але може посилити економічний тиск через торговельні угоди.
Економічна взаємозалежність країн стримує переростання конфлікту в глобальний. Наприклад, Тайвань, який виробляє 70% світових мікропроцесорів, залишається недоторканним через його критичну роль у глобальній економіці, тоді як Іран, чия економіка базується на енергоносіях, є більш уразливим. Проте, якщо конфлікт розшириться до Перської затоки, де зосереджено ключові нафтові маршрути, економічні потрясіння можуть спровокувати ширшу кризу.
Майже одночасні заяви з боку США, Ізраїлю та Ірану про припинення бойових дій та «перемогу у війні/досягнення всі цілей операції», оголошені 23-24 червня, ставлять трикрапку, а не фіналізують ситуацію. Чи стане цей конфлікт початком Третьої світової, залежить від подальших дій Ізраїлю, Ірану, Росії, Китаю та інших гравців. Для чого і як буде використано ситуативну паузу – прогнозувати досить складно. Наразі світ балансує на межі, де економічна взаємозалежність і військова стриманість є останніми запобіжниками від глобальної катастрофи.
