Після подій із літаком Ryanair Україна, як і низка європейських країн, зупинили авіасполучення з Білоруссю. Провідні авіакомпанії, такі як Air France, Finnair, SAS, Wizzair, Lufthansa та інші, що здійснюють авіасполучення з багатьма країнами світу, заборонили перельоти над територією цієї країни.
Сьогодні у світі розгорнулась серйозна політична кампанія з оцінки дій влади (фактично нелегітимної) республіки Білорусь. Уряди країн вимагають санкцій, захисники прав людини вимагають рішучих дій зі звільнення політв’язня, задля затримання якого винищувачі Білорусі, під загрозою застосування зброї на ураження, змусили пасажирський літак зі 120 людьми на борту повернути та приземлитися.
Все це – необхідні та коректні дії світової спільноти. Але наразі даний інцидент варто розглядати не лише в полі міжнародного права та диктаторських методів, що ставлять під загрозу права та свободи.
Є ще один аспект, про який наразі не говорять у повній мірі. І це – найважливіший аспект із усіх, що нині є основоположним у світовій цивільній авіації. А саме – безпека польотів, що регламентована та контролюється Міжнародною організацією цивільної авіації – ІСАО.
Звісно, ІСАО вже зробило першочергову заяву. Голова Ради ІСАО призначив термінове засідання 36 дипломатичних представників Ради на 27 травня щодо інциденту. Не варто сумніватися, що розгляд буде суворим і покарання теж будуть. Але наразі проблема не може бути вичерпана просто так.
Поясню чому.
Ніхто не сумнівається в тому, що сучасний пасажирський літак – це високотехнологічна машина із дуже складною системою керування, навігації та дії. Але керують цим всім – люди. Більше того, коли літак у повітрі, то доля десятків людей, що знаходяться у салоні лайнера – в руках лише кількох людей. Звісно, фаховість пілотів – то константа. Вона визначається вмінням реагувати на обставини, критично мислити та знаходити рішення у складних ситуаціях завдяки відлагодженим алгоритмам дій. І якщо прорахувати та спрогнозувати дії пілотів та членів екіпажу можна, то що робити з пасажирами?
Так. Саме про цей аспект у безпеці польотів я й веду мову.
Давайте лишень уявимо, які люди можуть перебувати на борту літака під час рейсу? Скільки з них мають якісь невиліковні хвороби, що дозволяють перельоти, але можуть загостритись та стати небезпечними для життя від будь-якого стресу? А скільки людей, наприклад, розраховують мандрівки так, аби пересісти на інший літак, поспішаючи до рідних, чи на якісь важливі життєві події? Наразі мова про ті фактори, що можуть спричинити стрес у пасажирів та призвести до неадекватної реакції людини з будь-якої точки зору.
На перший погляд – це нібито надумана проблема. А насправді ж зовсім ні. Згадайте но, скільки разів вам доводилось стикатися з неадекватною поведінкою пасажирів у маршрутках, трамваях чи потягах, коли будь-яка «незапланована» ситуація виводила когось зі стану рівноваги і поведінка людини ставала загрозою для інших пасажирів і майже виходила з-під контролю. Навіщо далеко ходити: нещодавній інцидент у Харкові, де пасажир, котрий проґавив інформацію, що трамвай іде не за тим маршрутом, почав бити вікна та напав на вагоновожату. То де гарантія, що серед 120 пасажирів літака не буде такого, хто почне дебоширити, чи у когось не станеться серцевий напад від хвилювання (таке буває досить часто), чи ще щось?
Я ще раз хочу підкреслити: ситуація з застосуванням винищувача, аби посадити пасажирський літак, - це не просто випадок тоталітарного безкарного й безглуздого силового методу. Це, на моє переконання, нехтування життями десятків людей і не лише тих, що у повітрі. Страшно навіть уявити, до чого може призвести ситуація, коли у когось на борту стається серцевий напад, а в цей час хтось із пасажирів втрачає самоконтроль і починає дебоширити, вимагаючи летіти далі, а комусь ще спаде на думку «пожартувати» про зброю чи щось на кшталт захоплення заручників… І на фоні всього цього білоруські винищувачі погрожують збити літак. Уявляєте собі стан командиру екіпажу, пілотів та зрештою всього екіпажу? Який відсоток того, що ситуація не вийде з-під контролю та не призведе до трагедії з численними людськими жертвами? Такий сценарій – це хіба що сценарій якогось нового голівудського бойовика, але насправді – абсолютно реальна ситуація!
А тепер давайте розглянемо ще один аспект.
Гаразд, все нібито завершилось спокійно (відносно). Ніхто з пасажирів не постраждав, все вищеописане – то лише уява (але дуже реалістично насправді). Але що далі мають відчувати пасажири? Адже сьогодні – вік інтернету. І приховати повернення літака якимись технічними несправностями – не вийде. Після приземлення пасажири обов’язково дізнаються, що їхнє життя залежало від одного єдиного слова диктатора, що вважає себе «богом на землі» і міг би просто наказати знищити літак. Як вважаєте, чи не станеться у когось нервовий зрив вже після з’ясування таких обставин? Думаю, що багато хто потребуватиме як мінімум психологічної допомоги.
Ну і третій, але не останній аспект у безпеці польотів, що випливає з даної історії.
Скільки у світі країн, де їхні володарі чи уряди вважають себе «останньою інстанцією» і можуть піти на схожі кроки, якщо міжнародна спільнота не спроможеться вжити якихось заходів проти Лукашенка? Не знаю точної цифри, але певен, що знайдуться такі. Адже безкарність породжує вседозволеність. То чи вистачить лише заборони польотів над Білоруссю чи скасування рейсів для того, щоб авіаційна безпека у світі залишилася непохитною? Напевно, що ні.
Чи є якийсь вихід у даній ситуації? Як я вже згадував, ІСАО анонсувало засідання представників Ради. На ній буде прийнято якесь рішення. Але як на мене, то після цього випадку має бути розробка проектів нових документів з міжнародного повітряного права. Де у відповідь на такі випадки має бути якомога жорсткіше покарання для винуватців.
Нагадаємо, що в сюжеті телеканалу ОНТ представлена «розшифровка», на якій представлена розмова диспетчера і пілота, і останній нібито стверджує, що саме екіпаж ініціює посадку літака.