Свого часу в росверсії Вікіпедії побачив інформацію, де начебто лідери України заохочували нагородами та почесними званнями відверто проросійських бізнесменів, які вже тоді були під санкціями РНБО, а згодом потрапили й під підозру СБУ за фінансові зловживання на шкоду країні. Нині вони не в Україні, а окремі навіть просять ПМП за кордоном. До речі, в українській версії Вікіпедії цих "реверансів" із нагородженнями немає, що вкотре підтверджує логіку дій роспропаганди: фейки - ІПСО - "культура скасування" ("культура стирання") - "культура знищення".
І ось буквально днями побачив кілька статей, у яких роспропаганда, найнявши перекладачів різними європейськими мовами, запустила широку кампанію дискредитації керівництва МОУ і вищих керівників РНБО. Мета знайома - внести смуту і збудити злість на владу в масах українців.
Явище, про яке йтиметься, я скоріше б називав не "культурою скасування" (як це перекладається дослівно з англійської та найчастіше в нас вживається), а саме "культурою стирання", що впевнено трансформується в "культуру знищення". Поясню, чому так вважаю на прикладах із власного політичного життя, зокрема.
"Культура скасування" (cancel culture) - соціально-політичний термін, що виник у США та Європі. Це сучасна форма остракізму, за якої людину або певну групу людей позбавляють підтримки, піддають осуду в соціальних або професійних спільнотах як в онлайн-середовищі та соціальних медіа, так і в реальному світі.
"Культура стирання" - зараз це вже не так, що людину викреслюють звідусіль. Її намагаються помножити на 0! Це не те, що людина не згадується у ЗМІ, не активна в публічному просторі. Її прямо атакують і така атака - нещадна. Тому, вже логічніше називати це все "культурою знищення".
Початкова суть "cancel culture" була в тому, щоб озброїти за допомогою інтернету і технологій слабких і навіть маргінальних людей, які ніяк не можуть протистояти нападкам. У них немає грошей на хороших юристів або лобістів, немає належного рівня освіти й освіченості. Їх просто соромлять в інтернеті, а вони нічого не можуть зробити. А так вони могли б, за допомогою того ж інтернету і соцмереж, висловити власну позицію і попросити, наприклад, своїх однодумців певною мірою захистити їх від відвертого хейту. Але, дуже швидко це все перетворилося на цілком інше, на повне перекручення первісної суті "культури стирання". Зараз "cancel culture" почала знищувати саме найслабших і маргінальних людей.
Приклад. Бідний простий учитель у школі не впав на коліна перед екстремістом, який увірвався. Він захистив себе. Правильно вчинив? За логікою - звісно. Але потім такого вчителя шанувальники цього екстреміста починають перманентно соромити і принижувати. Хейтери потім пишуть про нього всяку гидоту, залазять у його особисте життя, сім'ю, ініціюють цькування його дітей, родичів, друзів. Соромлять скрізь, де тільки можливо: у соціальних мережах, блогах, на різних сайтах. Що в підсумку? Такого вчителя школа звільняє з роботи, його дітей викидають із навчальних закладів. Часто така людина потім зводить рахунки з життям. Це моторошно. Але, що цікаво тут, що нова технологія, про яку все більше і більше пишуть - штучний інтелект (ШІ), здатна не просто мобілізувати групи хейтерів, які стануть атакувати інших, а генерувати такі фейкові групи. Тобто, вже не потрібно буде переконувати, приміром, 100К дегенератів, що якогось бідолашного вчителя треба облити брудом і довести до краю, а можна створити хибну групу людей - ботів або цілий фейковий рух, який буде цілеспрямовано це робити. Не потрібно вже когось просити чи вмовляти. Це вже не будуть реальні люди, а будуть віртуальні боти, згенеровані ШІ.
Є багато публікацій, де можна почитати про відомих публічних фігур, яких "стирали". Деякі після "стирання" таки поверталися, стаючи ще сильнішими. Але, поверталися, як правило, потужні особистості, які мали гроші, зв'язки і, найголовніше, дуже сильний характер. Такі люди можуть витримати "стирання" і повернутися в стрій. А слабких "стирають" нещадно і безповоротно. У цьому і є вся суть "культури стирання". Слабким людям повернутися на їхній колишній рівень практично нереально.
Думаю, що порада тут - дуже важливий момент. У кожній ситуації є різні стратегії реагування на "стирання".
Наприклад, про мене особисто свого часу були різні брудні публікації, які однозначно мали замовний характер. Писали, що я колись мав контакти з Манафортом; якісь мої фінансові питання перекручувалися; публікували, що я не проплатив щось за кредитною карткою; що організовував якісь зустрічі у Вашингтоні; що був присутній на нараді в Ізраїлі з Володимиром Зеленським перед початком його президентської виборчої кампанії, де висловлював міркування як консультант. Писали багато чого. Щось із цього було насправді, наприклад, зустріч в Ізраїлі та інші значущі моменти, пов'язані з моєю професійною діяльністю. Але переважна більшість публікацій були відвертою брехнею і заказухою. І я добре знаю, чиєю саме.
Як поводитися залежно від ситуації, що склалася.
Наприклад, якщо ти зробив щось явно погане за своєю суттю, наприклад, ударив жінку, намагався її принизити, погрожував, лякав розправою, то тут варто вибачитися, спробувати компенсувати цій жінці шкоду, лікування (якщо необхідно), визнати свою провину на будь-якому рівні публічно. Потрібно дати людям зрозуміти, що ти усвідомив свій проступок і готовий подальшими діями це підтверджувати. Це не буде проявом слабкості. Навпаки. Як відомо, свої помилки публічно визнають виключно сильні люди.
У ситуації ж, коли ти не робив нічого поганого, а інші просто скористалися твоєю тимчасовою невпевненістю чи життєвими складнощами, розкрутили якусь ситуацію до небес, то, перш за все, тобі потрібно реагувати. Треба відповідати, викриваючи самих "стирачів". І пояснювати максимально широко, що це - заангажовані люди, проплачені рухи, що звинувачення неправдиві, а інтерес цих людей один - збити тебе зі шляху. Потрібно пояснювати, що є твоя історія - реальна, а не та, яку розкрутили, оббрехавши і понавигадувавши про тебе всіляких небилиць.
Найголовніше - не мовчати. Головне - не давати себе "стерти". Це те, що свого часу зробив я. Не мовчав, а доволі жорстко відповідав публічно на різні фейкові звинувачення на мою адресу всіляких відвертих мерзотників, які колись поширювали про мене всіляку маячню, проплачуючи публікації і в українських медіа також.
Є й "золота середина" поведінки. Це якщо щось було тобою зроблено не зовсім коректно, не повністю неправильно, а щось можна було зробити краще, але криміналу в цьому не було. Просто, наприклад, твою особисту точку зору якась частина людей сприйняла негативно суто під своїм суб'єктивним кутом зору. Тоді можна розвернути ситуацію в інший бік, знайти свою коаліцію - людей, які згодні з твоєю позицією. І тоді можна "стерти" тих, хто намагався тебе "стерти", викривши і обеззброївши твоїх критиків-хейтерів.
Резюме. У США дуже часто і багато говорять про міць штучного інтелекту. На жаль, ШІ почне грати в темі "стирання - знищення" далеко не останню роль. Він буде озброювати "культуру знищення". Уже не потрібно буде переконувати всяких дебілів займатися подібними речами, а можна буде створити штучних дебілів, які час від часу накидатимуться на певних суб'єктів і множитимуть їх на 0.
ШІ - це бомба, якою можна буде користуватися як для правильних справ, так і для чорних справ. ШІ в руках "стирачів" - найстрашніший інструмент.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)