Кремль дістав новий привід втручатися в справи бізнесу. Про це пише Валентин Гладких, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», політичний аналітик у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Двадцять четвертого серпня 2026 року Володимир Путін підписав указ, який дозволяє державі тимчасово перебирати контроль над критично важливою інфраструктурою, якщо влада вважатиме її недостатньо захищеною від українських дронів. Рішення з'явилося після масштабної кампанії ударів по нафтопереробних заводах, логістичних центрах і складах маркетплейсів.
Це означає, що удари українських дронів мають уже не лише військовий, а й інституційний ефект усередині Росії. Кремль дістав нове правове обґрунтування для прямого втручання у приватний бізнес, і зробив це вперше саме через наслідки чужих ударів. Причому зроблено це під приводом, який виглядає бездоганно легітимним, адже йдеться про захист від зовнішньої загрози.
Указ дозволяє державі перебирати контроль над чужими активами
Формулювання указу навмисно широкі. Документ під номером шістсот чотири охоплює підприємства паливно-енергетичного сектору, промислові об'єкти, зв'язок, комунальне господарство, транспорт і логістику, енергетичну інфраструктуру разом з атомною, а також системи життєзабезпечення. Перелік залишено відкритим, тож уряд може застосувати тимчасове управління до будь-якого іншого об'єкта, який визнає особливо важливим.
Підставою може стати як невиконання вимог безпеки, так і навіть зволікання з ремонтом після удару. Окремо згадано неефективне вжиття заходів проти атак безпілотників. Тобто держава сама визначає, що вважати достатнім захистом, і сама ж вирішує, чи власник із цим упорався.
Механізм передбачає передачу реальної влади над активом. Тимчасовим керуючим може стати Росмайно або інша особа на вибір влади, і вона отримує повноваження власника щодо всього майна чи його частини, хоча продати сам об'єкт не може.
Держава здатна перебрати контроль над фізичними й фінансовими активами та формальними правами власності. Російська влада запевняє, що це не націоналізація і не зміна власника, а лише участь держави в управлінні задля розв'язання конкретних безпекових питань. Проте ключові положення документа відкриті для дуже широкого тлумачення. За такої розмитості межа між тимчасовим управлінням і фактичним відібранням активу стає майже непомітною.
Приводом стала українська кампанія проти складів і заводів
Причина такого рішення цілком конкретна. За даними Financial Times, лише в першій половині 2026 року українські дрони успішно вразили російські НПЗ щонайменше сто дев'яносто чотири рази, що в одинадцять разів більше, ніж торік за той самий період. Від вісімнадцятого липня почалися системні удари по складах найбільшого маркетплейсу Wildberries, і до дев'ятнадцятого серпня налічувалося двадцять один уражений об'єкт у шістнадцяти регіонах загальною площею близько двох мільйонів трьохсот тисяч квадратних метрів.
Двадцять другого серпня вперше під удар потрапив і склад конкурента Ozon, після чого компанія повідомила щонайменше про шість уражених об'єктів. Чотирнадцять складів Wildberries площею близько мільйона семисот тисяч квадратних метрів дістали серйозні пошкодження, через що компанія була змушена переносити частину операцій на інші майданчики.
Реакція ринку показала масштаб проблеми. Акції Ozon на Московській біржі обвалилися майже на тридцять відсотків, а торги довелося зупиняти через перевищення порогу волатильності. За тиждень до указу Путін доручив уряду запустити програму відновлення пошкоджених комерційних складів.
Київ пояснює удари тим, що ці логістичні центри використовували для постачання армії комплектуючих для дронів, навігаційного обладнання та спорядження. Так цивільна логістика перетворилася на об'єкт, який Москва змушена трактувати як питання національної безпеки. Для країни, що вибудовувала образ тилової нормальності, удари по звичних складах маркетплейсів мають ще й відчутний психологічний ефект.
Це може стати новим етапом воєнної націоналізації
Історичний контекст робить цей крок ще промовистішим. Дослідження про націоналізацію фіксує понад сто випадків від 2022 року і приблизно шість із половиною трильйонів рублів вилучених активів, причому справи розглядалися в середньому за одне засідання й близько двох місяців. Тобто механізм відбирання власності в Росії давно відпрацьований, а новий указ лише додає до нього ще одну, дуже зручну підставу.
Формально йдеться про безпеку, фактично про додатковий важіль тиску на власників. І застосовувати його можна вибірково, до тих, кого влада вважатиме за потрібне. Саме вибірковість тут є ключовою, бо перетворює безпекову норму на інструмент управління лояльністю бізнесу.
Стратегічний висновок виходить за межі військової статистики. Українська далекобійна кампанія почала змінювати не лише економіку Росії, а й правила гри всередині неї, підштовхуючи до нового етапу воєнної націоналізації під приводом захисту від дронів. Держава дістала змогу заходити в приватний бізнес там, де раніше потрібні були суди чи прямі рішення про вилучення.
Це рідкісний випадок, коли зовнішній воєнний тиск прямо переписує внутрішнє законодавство супротивника. І наслідки цього переживуть саму кампанію ударів. Тимчасові воєнні повноваження в російській практиці рідко бувають справді тимчасовими, а одного разу створений механізм зазвичай лишається в арсеналі держави надовго.