Для України вирішальним у дипломатичному треку є не зміст обіцянок, а порядок їх виконання. Про це пише Богдан Попов, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», політичний аналітик у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Дипломатичний трек знову рухається. Стів Віткофф і Джаред Кушнер зустрілися з Володимиром Путіним у Москві, приїхали до Києва потягом і провели три раунди переговорів із Володимиром Зеленським, до частини обговорення долучилися радники з питань національної безпеки Великої Британії, Франції та Німеччини.
Віткофф заявив, що американці почули в Москві нові ідеї, а Кушнер сказав, що йому доручили сформувати мирний пакет, причому обидва наполягали на поверненні до тристороннього формату. Нічого не було погоджено. Відтоді змінилося те, що суперечка звузилася від питання, чи вести переговори, до питання, в якому порядку відбуватимуться події, і для України саме порядок є всім питанням.
Перша угода буде частковою, бо це все, чого хочуть обидві сторони
Нинішній стан справ тепер значно зрозуміліший. Зеленський зустрівся з Дональдом Трампом двадцять другого вересня на полях Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, це була їхня перша особиста зустріч від липня, і після неї заявив, що Київ готовий до будь-якого формату енергетичного перемир'я за умови, що Росія припинить удари по енергетичній, тепловій та водопостачальній інфраструктурі.
Він також попросив Трампа скликати тристоронню зустріч, порушив питання пакета протиповітряної оборони на зиму та ліцензій на вітчизняне виробництво Patriot і попередив, що Росія готує новий масований удар. Наступного дня Марко Рубіо зустрівся із Сергієм Лавровим у Нью-Йорку і заявив, що обидві сторони виявили зацікавленість в обмеженому припиненні вогню щодо енергетичних і зернових об'єктів, тоді як Франція заявила в Раді Безпеки, що підтримує мораторії на атаки на енергетичну інфраструктуру та в Чорному морі.
Відповідь Москви була менш поступливою, ніж можна було подумати із заголовків. Дмитро Пєсков заявив, що підстав для мирних переговорів немає і що зустріч лідерів до обговорень на експертному рівні була б марнуванням часу, тоді як Кремль, привітавши ідею енергетичного мораторію, висунув власні умови щодо російського морського експорту енергоносіїв і санкцій.
Це боротьба за послідовність у мініатюрі. Росія готова обміняти паузу в ударах на послаблення щодо експорту та обмежень, що перетворило б гуманітарний захід на економічну поступку ще до того, як буде врегульовано будь-що інше.
Енергетичне перемир'я означало б відмову від найефективнішого важеля тиску Києва
Асиметрія всередині такої угоди заслуговує на відверте пояснення. Українська кампанія проти російської нафтопереробки спричинила нормування пального в російських регіонах і дісталася Підмосков'я, і наразі це найефективніший інструмент Києва поза полем бою. Еквівалентним інструментом Росії є зимові бомбардування української енергетики й теплопостачання.
Призупинення обох на папері виглядає симетричним, проте сторони відновлюються по-різному, адже Росія під час паузи може відремонтувати нафтопереробні заводи й поповнити запаси ракет, тоді як Україна не може відбудувати стримувальний потенціал, який залежить від підтримання темпу. Київ обережно ставився до умов, наголошуючи, що будь-яка зупинка була б взаємною і що не йшлося про одностороннє припинення ударів по нафтопереробних заводах. Ця обережність цілком виправдана, адже Financial Times повідомила, що Трамп телефоном тиснув на Зеленського, аби той припинив ці удари через їхній вплив на світові ціни на дизельне пальне, хоча експерти заперечують це твердження.
Досвід часткових перемир'їв також не надихає. Лише минулого тижня Трамп заявив, що дві країни погодилися припинити атаки на енергетичні об'єкти одна одної, і удари відновилися майже відразу. У ніч перед нью-йоркською зустріччю Україна вразила два російські нафтопереробні заводи, тоді як Росія завдала удару по нафтогазовому об'єкту на півдні, який, за словами посадовців, неможливо відновити, а двадцять четвертого російська ракетна атака на Київ вбила двох людей і пошкодила пологовий будинок. Угода без моніторингу, встановлення відповідальності та автоматичного припинення дії не є припиненням вогню. Це комюніке, в порушенні якого обидві сторони звинуватять одна одну вже за кілька днів.
Гарантії мають бути закріплені до того, як відкриють питання території
Саме тому справжнім предметом переговорів є послідовність, а не зміст. Обґрунтований порядок виглядає приблизно так. Спершу – перевірене часткове перемир'я з моніторингом і автоматичним припиненням дії, тому що воно досяжне і тому що рятує життя впродовж зими. Далі – гарантії безпеки, і Зеленський заявив, що двосторонній документ із Вашингтоном завершено і він очікує на дату, підписання та подальшу ратифікацію. Потім – рішення щодо санкцій, прив'язані до спостережуваної поведінки Росії, а не до участі в переговорах. Військове розведення сил і будь-яке обговорення території – наостанок, коли гарантії, які зробили б таке обговорення безпечним для виживання, вже юридично набудуть чинності.
Саме в зміні цього порядку на зворотний і криється небезпека. Територія – єдине питання, в якому нічого не зрушило, адже Росія утримує близько п'ятої частини України, вимоги Путіна не змінилися, і він і далі відмовляється від зустрічі на нейтральній території, водночас ставлячи під сумнів легітимність Зеленського. Відкриття цього досьє до підписання гарантій поставило б Київ у становище, коли він обмінює щось остаточне на щось обіцяне.
Надання послаблень санкцій до перевірених військових кроків усунуло б тиск, який узагалі привів Москву за стіл переговорів. Колишні американські посли вже застерегли від того, щоб плутати рух із прогресом, зазначивши, що нові формулювання з Москви – це не те саме, що нова позиція Росії.
Власний порядок денний України відображає цю логіку. Київ хоче, щоб обміни полоненими, енергетика та зерно були на чільних місцях у переліку, назвав Об'єднані Арабські Емірати, Швейцарію та Туреччину можливими місцями проведення тристоронньої зустрічі і наполягає, щоб Європа брала участь у кожному майбутньому форматі, оскільки будь-яке врегулювання визначає безпеку континенту.
Зеленський також заявив, що очікує продовження війни впродовж зими, і це планування, а не песимізм. Тож критерій для кожної пропозиції, що надходитиме з Вашингтона цієї осені, однаковий. Що Росія робить першою, хто це перевіряє і що автоматично відновлюється, якщо вона припиняє це робити. Процес, який відповідає на ці запитання в правильному порядку, може завершити війну. Процес, який відповідає на них у неправильному порядку, лише ставить її на паузу, а пауза на російських умовах – це наступний наступ із кращою підготовкою.
