Європа перетворює Україну із залежного отримувача зброї на повноцінного промислового партнера. Про це пише Антон Кучухідзе, співзасновник аналітичного центру «Об’єднана Україна», політолог-міжнародник, у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Двадцять четвертого серпня 2026 року, у День Незалежності України, Велика Британія дозволила концерну MBDA передати Києву закриту технічну інформацію щодо британських компонентів крилатої ракети SCALP, відомої в британській армії як Storm Shadow. Це має дати змогу розгорнути виробництво таких ракет безпосередньо в Україні.
За чотири роки війни Захід переважно вирішував, яку готову зброю можна передати. Це якісно інший рівень військової підтримки, ніж усе, що було раніше. Тепер поступово виникає інша модель, за якої Україна отримує західні технології й інтегрується в сам процес виробництва. Різниця принципова, адже одна модель робить Київ залежним від чужого рішення щодо кожної партії, а інша дає йому власну виробничу спроможність.
Лондон зняв останню перешкоду для складання ракет в Україні
Технічна суть рішення важлива. Storm Shadow і SCALP спільно розробляли Франція та Британія ще у дев'яностих роках, тому їхні системи глибоко взаємопов'язані, і Париж фізично не міг сам дозволити передачу всієї документації, потрібної для виробництва. Французька сторона принципову згоду вже дала раніше, і саме британський дозвіл зняв останню перешкоду.
Ідеться про ракету вагою близько тисячі трьохсот кілограмів із дальністю до п'ятисот п'ятдесяти кілометрів і бойовою частиною, розрахованою на укріплені цілі. Тепер Україна та Франція можуть створювати складальні лінії на українській території. Британські інженери свого часу вже адаптували ці ракети під українські літаки, розробивши спеціальні пілони, тож досвід спільної технічної роботи між сторонами напрацьовувався роками.
Мотив цілком практичний. Британія першою передала Україні далекобійну зброю ще у 2023 році, і відтоді ці ракети активно застосовували з модернізованих Су-24, а згодом і з МіГ-29 та переданих Францією Mirage 2000. Проблема в тому, що європейські запаси за три роки інтенсивних бойових дій помітно вичерпалися, а MBDA довелося навіть перезапускати виробничі лінії, що простоювали роками.
Перенесення складання ближче до фронту знімає залежність від цих обмежених запасів. Зеленський, за словами британського прем'єра, особисто просив саме про доступ до технології, а не про нову партію ракет. Це показує зміну самого запиту Києва, який перейшов від прохання про постачання до прохання про спроможність виробляти.
Модель змінюється з постачання готової зброї на спільне виробництво
Це і є принципова зміна моделі. Раніше кожна поставка була окремим політичним рішенням, яке доводилося вибивати переговорами, і воно завжди могло не відбутися. Тепер британські та французькі оборонні компанії працюватимуть разом з українською промисловістю, а Київ планує налагодити виробництво до кінця 2026 року.
Тобто партнер перестає бути лише донором і стає співвиробником, а Україна з отримувача перетворюється на учасника ланцюга створення зброї. Це якісно інший рівень підтримки, ніж передача готових виробів зі складів. Для європейської промисловості це теж вигідно, бо українські потужності й темпи виробництва стають частиною спільного оборонного ресурсу континенту.
Контекст додає цьому рішенню ваги. Воно з'явилося на тлі того, як Вашингтон відіграв назад попередню обіцянку дозволити Україні випускати власну версію ракет для Patriot, залишивши європейцям більшу частку відповідальності за українські оборонно-промислові потреби. Того ж дня Єврокомісія схвалила новий оборонний пакет закупівель на понад шість мільярдів євро для систем ППО, радарів і боєприпасів.
Іншими словами, Європа заповнює порожнечу, що утворилася, і робить це не лише грошима, а й технологіями. Москва одразу звинуватила Лондон у розпалюванні конфлікту. Сама поїздка нового британського прем'єра до Києва саме в День Незалежності мала й символічне значення, адже це був його перший закордонний візит на посаді.
Власне виробництво зменшує залежність від політичних рішень
Втім, тут потрібна тверезість. Ідеться про ракету, яку обидві країни вважають такою, що наближається до кінця свого життєвого циклу, хоча вона й зберігає реальну бойову цінність проти російської ППО. Налагодити випуск до кінця року означає освоїти виробництво корпусу й пройти складні процедури калібрування та сертифікації іноземних систем наведення, рушія й підривників. Це не станеться за один квартал, і початок, найпевніше, буде саме складанням, а не повним циклом. Але навіть складання на власній території принципово змінює ситуацію. Головна перевага тут не швидкість, а те, що виробничий цикл більше не переривається чужими політичними паузами.
Стратегічний висновок очевидний. Якщо цей підхід пошириться на ракети, протиповітряну оборону й боєприпаси, залежність України від політичних рішень щодо кожної окремої поставки суттєво зменшиться, а сам обсяг доступної зброї визначатиметься вже промисловими, а не дипломатичними обмеженнями.
Разом із власними Фламінго й Нептунами ліцензійні Storm Shadow формують арсенал, який Київ контролює самостійно. Це і є справжня зміна, адже вона стосується не кількості ракет, а того, хто вирішує, коли їх буде більше. А отже, західна підтримка поступово переходить від логіки допомоги до логіки промислового партнерства, і саме це найважче буде відіграти назад.