Drone Deals – це новий формат міждержавних угод, у межах якого Україна вперше з 2022 року повертається на світовий ринок зброї. Йдеться не про звичайний експорт, а про продаж дронів, ракет і програмного забезпечення в обмін на технологічний обмін і фінансування української оборонки. Станом на травень 2026 року в роботі – близько 20 країн, чотири угоди вже підписано, перші контракти готуються. 13 травня на саміті Бухарестської девʼятки в Румунії Володимир Зеленський анонсував розширення формату на нову частину світу. Розбираємо, що таке формат Drone Deals, як він працює, які країни вже долучилися – і чому цей механізм може стати точкою повороту у транформації України з реципієнта допомоги на експортера безпеки.
Що таке Drone Deals: новий формат експорту української зброї
Drone Deals – це міждержавні угоди особливого типу, які Україна почала пропонувати партнерам у квітні 2026 року. Назва оманлива: формат стосується не тільки дронів. У межах однієї угоди можуть бути закладені одразу кілька компонентів: постачання українських безпілотників, ракет і боєприпасів; спільне виробництво на території партнера; передача програмного забезпечення та інтеграція з його оборонними системами; технологічний обмін у напрямку, потрібному Україні; будівництво виробничих ліній; фінансування українських оборонних проєктів.
Інакше кажучи, це не «купи-продай», а пакетна модель співпраці, де Україна виходить на ринок не як постачальник готових виробів, а як партнер з унікальним технологічним досвідом. Це принципова відмінність від класичного експорту зброї, у якому Україна не змогла б конкурувати з американськими, ізраїльськими чи турецькими виробниками.
Формат вперше публічно озвучив Володимир Зеленський 28 квітня 2026 року після наради з виробниками зброї. РНБО України координує процес експортних дозволів, Міністерство оборони та Генштаб визначають, скільки кожного виду озброєння може піти на експорт без шкоди для потреб ЗСУ.
Чому Україна повертається на світовий ринок зброї саме зараз
До 2022 року Україна входила в десятку найбільших експортерів зброї у світі. Після початку повномасштабного вторгнення експорт фактично припинився – країна перейшла в режим тотальної мобілізації власної оборонки під потреби фронту.
Чотири роки потому ситуація радикально змінилася. Український ОПК нарощує потужності щомісяця. За оцінками РНБО, у 2026 році українські виробники здатні виготовити продукції орієнтовно на 55 млрд доларів. Проте бюджет України здатний фінансувати лише близько 40% цих потужностей. Решта – це або простоюючі лінії, які втратять кадри й конкурентоспроможність, або експорт.
Особливо це стосується дронів. Один з українських виробників планує у 2026 році випустити понад 3 мільйони FPV-дронів. Для порівняння: США за весь 2025 рік виготовили лише близько 300 тисяч таких апаратів. Україна вже виробляє більше дронів, ніж може використати – і має технології, яких бракує більшості армій світу: політ без GPS, обхід засобів радіоелектронної боротьби, інтеграція зі штучним інтелектом.
Таким чином, Drone Deals – це механізм, який вирішує одразу три задачі: завантажити українські виробничі потужності, отримати валютний приплив у економіку та посилити вплив України на міжнародній арені через «зброю як інструмент дипломатії».
Як працює формат: не просто продаж, а спільне виробництво
Класична схема експорту зброї – це коли виробник з країни А продає готову систему в країну Б. Drone Deals працює інакше. У межах однієї угоди можуть передбачатися: спільне виробництво в країні-партнері, інтелектуальна власність із захистом для українських компаній, інтеграція з системами партнера, технологічний обмін у зворотному напрямку.
Прикладом тут є переговори зі США. За даними CBS News, готується меморандум, який не лише дозволить імпорт українських дронів у США для тестування, а й передбачатиме спільне виробництво на американській території. Пентагон уже залучив українські компанії до програми Drone Dominance вартістю 1,1 млрд доларів, яка має визначити постачальників безпілотників для американської армії.
Інший приклад – Близький Схід. За останні два місяці Україна підписала оборонні угоди з Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ. Логіка тут економічно прозора: Drone Deals дають Україні енергетичні гарантії – наприклад, забезпечення необхідного обсягу пального на українському ринку – а партнерам – доступ до бойово-перевірених технологій, які поки що неможливо отримати ніде у світі.
Які країни вже у Drone Deals: 20 держав і чотири підписані угоди
Станом на середину травня 2026 року формат охоплює чотири регіони світу: Близький Схід і Перську затоку, Південний Кавказ, Європу, і американський напрямок (США).
Загалом у різних стадіях переговорів – близько 20 країн. Чотири угоди вже підписано. На саміті Бухарестської девʼятки 13 травня Зеленський оголосив про намір незабаром розширити Drone Deals на нову, поки не названу частину світу. За контекстом дипломатичної активності Києва йдеться, найімовірніше, про Південно-Східну Азію або Латинську Америку.
Окремо Україна формує перелік країн, до яких експорт буде заборонений через їхню співпрацю з Росією. Цей список складають МЗС, СБУ та військова розвідка. Логіка проста: жодна частина українських технологій не повинна, навіть через ланцюжок посередників, потрапити до агресора.
Чому США – найскладніший і найважливіший партнер
З усіх напрямків Drone Deals американський – найбільш стратегічний і найбільш складний одночасно. Стратегічний – бо угода зі США відкриває доступ до найбільшого оборонного ринку світу та легітимізує українські технології в очах інших західних партнерів. Складний – бо політична воля Білого дому й Пентагону залишається непостійною.
За даними CBS News, переговори ускладнила війна США з Іраном. Українська сторона тоді запропонувала Вашингтону свої анти-іранські напрацювання – досвід збиття іранських Shahed-ів, які Росія масово застосовує проти України. Адміністрація Трампа спочатку проігнорувала пропозицію. Лише після того, як Sky Map – українська система картографії повітряного простору – була розгорнута на авіабазі США в Саудівській Аравії, інтерес з боку Вашингтона радикально посилився.
Поточний меморандум, який готується до підписання, передбачає експорт українських дронів у США для тестування з подальшим переходом до спільного виробництва. Це перша за майже чверть століття угода такого типу між Києвом і Вашингтоном.
Які ризики має експорт української зброї
Чесний аналіз Drone Deals потребує визнання ризиків. Перший – внутрішнього характеру. Виробники побоюються, що бюрократичні процедури можуть стати барʼєром: РНБО контролює дозволи, Міністерство оборони визначає квоти, СБУ перевіряє партнерів. Це необхідно для безпеки, але потенційно повільно для бізнесу.
Другий ризик – конкуренція. Турецький Baykar, ізраїльські та американські виробники мають перевагу маркетингу, лобізму, ланцюгів дистрибуції. Українським компаніям доведеться доводити свою конкурентоспроможність на полях, де поки що ніхто не змагався.
Третій ризик – політичний. Якщо одна з країн-партнерів виявиться непрозорою у відносинах з Росією або реекспортуватиме українські технології, репутаційна шкода буде значна. Саме тому МЗС, СБУ та розвідка наполягають на жорсткому скринінгу.
Четвертий – найделікатніший. Експорт зброї під час війни – це етично складне рішення для суспільства. Уряд наголошує: на експорт йде тільки надлишок, який бюджет не може законтрактувати. Прозорість цієї формули критично важлива для довіри.
Що це означає для України: від реципієнта допомоги до експортера безпеки
Drone Deals – це не просто торговельний механізм. Це символ зміни статусу України в глобальній безпековій архітектурі. Чотири роки тому ми отримували Javelinʼи і Stingerʼи. Сьогодні ми пропонуємо Pentagon технології, яких у нього немає.
Цей зсув має кілька наслідків. Геополітичний: країни, які купують українську зброю, стають обʼєктивно зацікавленими в Україні як стабільному партнері. Це формує «коаліцію зацікавлених» незалежно від конʼюнктури в Білому домі чи Брюсселі. Економічний: оборонна промисловість стає однією з найбільш капіталізованих галузей національної економіки, з мультиплікативним ефектом на ІТ, машинобудування, аерокосмос. Інституційний: створюються нові процедури, регулятори, експортні агенції – каркас сучасної держави, який працює навіть в умовах війни.
Україна вперше за десятиліття отримує інструмент впливу, який не залежить виключно від доброї волі союзників. Це не панацея і не гарантія перемоги. Але це фундаментально інша роль – і саме ця нова роль розкривається у форматі Drone Deals.
Автор: Ігор Петренко, політолог, доктор політичних наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновник аналітичного центру «Обʼєднана Україна».