На міжнародному форумі у Давосі виступили відомий Генрі Кіссінджер і дехто з його послідовників з низки американських університетів, які вважають, що Україна має укласти з Росією мир навіть, якщо потрібно буде жертвувати частиною своїх територій. Зараз стало зрозумілим, хто ініціював проросійські статті у Нью-Йорк Таймс та інших провідних медіа США. Абсолютною більшістю присутніх на дискусії така позиція Г. Кісінджера отримала дуже критичні оцінки, але пропоную розглянути ряд фактів, чому у колишнього держсекретаря США у мандаті середини сімдесятих років минулого століття, є також свої прибічники в Європі.
Читайте також: Заключна фаза війни: куплені Путіним західні політики показали своє обличчя
Політика умиротворення агресора досить відома в історіі міжнародних відносин. Останній та катастрофічний приклад її застосування був у 1938 р., коли Франція та Великобританія спробували запобігти війні з Гітлером і дозволили нацистам окупувати Судетську область Чехословаччини. Але такі домовленості між Парижем, Лондоном та Берліном у Мюнхені не тільки не втихомирили Гітлера, а навпаки підштовхнули його до реалізації небезпечної ідеї створення Третього Рейху, що мав охопити майже половину європейського континенту. Фактично, Париж та Лондон у Мюнхені показали свою слабкість, яку відразу відчув фюрер, пішовши далі у завойовницький наступ, який мав результатом початок великої і кривавої Другоі світовоі війни.
Практично ті ж речі зараз пропагує Г. Кісінджер зі своїми послідовниками з ідеєю умиротворити Москву. Що цікаво, так у тому ж 1938 році 15-річний Г.Кісінджер і його сім’я мали тікати з тієї ж Баварії за наполяганням матері, яка ясно побачила, що політика умиротворення Гітлера нічого хорошого не принесе євреям у Німеччині. Так вони зуміли уникнути наслідків страхітливої політики Голокосту, що готували Гітлер та його оточення. На цьому можна було б і поставити крапку, зазначивши, що незнання історіі не звільняє від відповідальності, та все ж пропоную подивитися глибше на проблематику, яку обговорює Г.Кісінджер.
У принципі нема нічого поганого, коли спробувати запобігти великій війні не у військовий спосіб, а шляхом переговорів. Навіть це було б раціонально у більшості випадків, коли ситуація поганого миру краща за хорошу війну. Але теперішній розвиток подій в Україні абсолютно не підходить до такого способу міркування.
Давайте ще раз проглянемо ситуацію, що передувала теперешній російській військовій агресії. Це, перш за все, створення ідеологіі рашизму - російського фашизму, що почала активно пропагуватися на російському телебаченні та у суспільних відносинах РФ з 2005 року. До створення цієї небезпечної ідеології був особисто причетний Володимир Путін, який поставив завдання поширення військового, політичного та економічного впливу РФ на міжнародній арені, у країнах сусідства та європейському континенті. Зараз ідеологія рашизму, яка стала панівною в РФ поруч з легшою версією "руSSкого міра", не може не мати за результат величезні зміни у способі мислення в Кремлі та усьому російському суспільстві. Воно зараз небезпечно хворе вірусом агресії, власної величі та якоїсь месійноі ролі, де війна займає важливе місце у реалізації політики повернення російського впливу на міжнародній арені. І якщо це зовсім не відповідає принципам міжнародного права, зовнішнім зобов’язанням Москви відповідно до двосторонніх та багатосторонніх договорів, то це не зупиняє Росію у реалізації своїх злочинних намірів.
Читайте також: Путін повернув РФ до фашизму і кожного його постулату
Влітку Кремль дійшов до висновку, що США ослабли з огляду на катастрофічний спосіб виходу з Афганістану, де була залишена на поталу маса людей, яка повірила у принципи демократії. Також Москва відчула слабкість та нерішучість НАТО, як він реалізує свою політику в останнє десятиліття, і тому підготувала маневр для отримання поступок від НАТО та США в безпековій політиці та в сфері стратегічних озброєнь в Європі. Але, як пам’ятаєте, наприкінці 2021 р. Альянс відповів відмовою на запит Москви. Тоді Кремль створив ситуацію своєї повної розчарованості, невдоволення та агресивного бажання добиватися поступок шляхом окупації України.
Для своїх громадян Путін зіграв подвійну гру, коли начебто потрібно знищити фашизм в Україні, якого на відміну від Росії нема, а з іншого боку йде інформування російських громадян, що Україна стала просто жертвою у боротьбі Москви з прогнилим Заходом. Це десь і є початкові позиції Кремля, який при цьому плює на всі існуючі міжнародні договори. Адже рашизм і міжнародне право це як ніч і день, тому Путін зі своєю зграєю з оточення вирішив напасти не тільки на Україну, але і на всю систему діючих міжнародних відносин.
Змусити Кремль зупинити агресію шляхом сили права неможливо. Тому пропозиція Г.Кісінджера, щоб Україна, якщо треба, повинна пожертвувати частину своєї території для досягнення мирного договору з Росією, - є повністю абсурдною, як і згадана вище позиція Парижа і Лондона у 1938 р. Однак колишній держсекретар може протестувати реакцію американського суспільства щодо можливих поступок територій для утихомирення Москви. Нехай запропонує повернути РФ Аляску, яку купили США за невеликі гроші у Росії в 1867 р. Російський народ, одурманений рашизмом, і зараз вважає цей факт надто несправедливою оборудкою. Але усі ми добре усвідомлюємо, що очікує в США Г. Кісінджера, якщо він запропонуж такий спосіб досягнення миру з Росією.
Читайте також: Іржава вісь "Москва-Будапешт-Белград" тримається на підкупі й скоро зламається