Доступ до передових обчислень залежатиме від лояльності, а не від грошей. Про це пише Валентин Гладких, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», політичний аналітик у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Наприкінці червня 2026 року Єврокомісія офіційно приєдналася до американської ініціативи Pax Silica, яка має об'єднати союзників США навколо захищених ланцюгів постачання для штучного інтелекту. Ідеться одночасно про енергетику, критичні мінерали, виробництво чипів, дата-центри й самі моделі ШІ.
По суті, це спроба зібрати всю індустріальну основу епохи штучного інтелекту в межах одного політичного кола. І водночас зробити її якомога незалежнішою від Китаю. І формується вона за логікою не торговельної угоди, а військового альянсу. І хоча декларація не має юридичної сили, її політична вага величезна, бо вона фактично окреслює коло тих, кому Захід готовий довіряти найчутливіші технології.
Формується технологічний аналог військового союзу
Сама ініціатива молода, але швидка. США запустили Pax Silica ще в грудні 2025 року, і її автором вважають високопосадовця Держдепартаменту, який описує задум як силіконову дипломатію. Декларація має необов'язковий характер, проте охоплює напівпровідники, обчислення, критичні мінерали, енергетику й цифрову інфраструктуру, зокрема дата-центри та передові моделі.
За сім місяців до неї приєдналося вже близько двох десятків країн. Тобто йдеться не про вузьку домовленість, а про швидке складання цілого блоку. Головну мету сформульовано відверто, а саме створення захищеного глобального ланцюга кремнію й узгоджених обмежень на вивезення чутливих технологій до конкурентів.
Склад учасників промовистий. До ініціативи увійшли Велика Британія, Японія, Південна Корея, Індія, Австралія, Ізраїль, Катар, Обʼєднані Арабські Емірати, Сінгапур, а також низка європейських держав, тоді як ЄС долучився окремим блоком після тижнів внутрішніх суперечок і побоювань за власну регуляторну автономію. Разом вони поєднують розробників чипів, виробників обладнання, енергетичні держави й країни з великим капіталом.
Це дає групі контроль над більшістю складників сучасних систем ШІ. Європа принесла до неї свій козир, адже нідерландська ASML фактично монополізувала випуск обладнання для виробництва чипів. Саме тому долучення ЄС було не технічним, а стратегічним рішенням, адже воно означало фактичний вибір боку у глобальному протистоянні за майбутнє штучного інтелекту.
Членство важить більше за гроші й правила Світової організації торгівлі
Найважливіше, що доступ усередині цього блоку не купується просто за гроші. Учасники отримують преференційний доступ до передових чипів, найсучасніших моделей і високоточного виробничого обладнання, а сама ініціатива закріплює політику постійного технологічного відриву від суперників. Водночас вона передбачає обмеження доступу супротивників до чутливих технологій, спільні підприємства й узгоджені інвестиції серед довірених економік.
Іншими словами, місце країни в системі важить більше за її платоспроможність чи членство у Світовій організації торгівлі. Хто не в колі союзників, той не отримує ключових технологій за жодні гроші. Ба більше, ініціатива закладає постійний технологічний відрив, за якого члени блоку завжди мають діставати найновіші чипи й інструменти раніше за тих, хто до нього не належить.
Проти кого спрямована ця конструкція, теж очевидно. Ініціатива має зменшити залежність від Китаю, який контролює приблизно сімдесят відсотків переробки критичних мінералів, понад дев'яносто відсотків рідкісноземельних елементів для магнітів і майже весь світовий випуск галію, потрібного для потужних чипів.
Pax Silica зшиває докупи доступ до сировини, її переробку, виробництво компонентів, енергетику й довіреного кінцевого споживача. Це вже не просто диверсифікація постачання, а спроба заново організувати промислову основу цілої епохи. І будується вона свідомо в обхід китаєцентричної системи. Пекін фактично намагаються відрізати від довіреної частини світового ринку, залишивши йому дешевшу, але дедалі більш ізольовану власну екосистему.
Доступ до обчислень стає питанням політичної лояльності
Карта світу від цього перекроюється. Перший виробничий хаб ініціативи США створили разом із Філіппінами в спеціальній економічній зоні на Лусоні, а загалом Захід зв'язує докупи європейський контроль над обладнанням і американське домінування в дизайні чипів. Паралельно ЄС готує власний пакет технологічної незалежності, аби найчутливіші державні застосунки лишалися в Європі.
Світ передових обчислень поступово ділиться на блоки, належність до яких визначається політично. І поза цими блоками опинитися стає дедалі небезпечніше. Для країн, які досі звикли купувати технології просто за гроші, це означає болісне відкриття, що тепер потрібен ще й правильний геополітичний паспорт.
Стратегічний висновок далекосяжний. Формується технологічний аналог військового союзу, у якому доступ до передових обчислень залежить не від грошей чи членства в торговельних організаціях, а від політичної лояльності й місця країни в західній системі альянсів. Для держав поза цим колом капітал більше не гарантує доступу до передового рубежу, а для тих, хто всередині, валютою стає саме членство.
Це і є нова архітектура епохи штучного інтелекту. І вибудовується вона за принципами геополітики, а не вільного ринку. А отже, конкуренція за штучний інтелект остаточно перестає бути суто економічною й перетворюється на питання безпеки та союзництва.