Знімаючи санкції з Білорусі в обмін на порційні звільнення політв’язнів, адміністрація Трампа створює Росії надійний тил для підтримки її воєнної економіки. Про це пише Богдан Попов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Кожне вибіркове пом'якшення тиску на Білорусь автоматично створює для Росії новий тил для обходу обмежень. Ця закономірність не є теоретичною конструкцією, а підтвердженою практикою, яку фіксують і європейські регулятори, і аналітичні центри по обидва боки Атлантики. Тіснота інтеграції двох економік перетворює будь-яку санкційну прогалину щодо Мінська на готовий канал для Москви.
Починаючи з вересня 2025 року адміністрація Трампа планомірно пом'якшує обмеження проти білоруського режиму. 11 вересня OFAC видав генеральну ліцензію, яка дозволила операції з державною авіакомпанією Belavia. 4 листопада Мінфін США офіційно виключив Belavia зі списку SDN. У грудні OFAC авторизував транзакції з калійними компаніями «Беларуськалій», Білоруською калійною компанією та «Агророзквіт». А 19 березня 2026 року США зняли решту санкцій з калійного сектора і фінансових установ Білорусі після звільнення 250 політв'язнів. Кожний крок подавався як гуманітарний жест чи елемент «нормалізації», проте сукупний ефект цих рішень має набагато ширші наслідки, ніж двосторонні відносини Вашингтона і Мінська.
Авіаційна галузь створює одне з ключових вікон для Москви
Авіація є, мабуть, найбільш чутливим сектором, де послаблення санкцій проти Білорусі безпосередньо працює на інтереси Росії. Після повномасштабного вторгнення в Україну Москва втратила доступ до західних запчастин, сервісного обслуговування та нових літаків Boeing і Airbus. За даними розслідування фінського Yle, попри обмеження, Росія отримала майже 600 мільйонів євро в запчастинах Airbus і близько 400 мільйонів євро в компонентах Boeing через різноманітні схеми обходу.
Belavia стала ідеальним кандидатом на роль нового каналу постачання. Зі свого флоту в 16 літаків дев'ять є американського виробництва. Коли у вересні 2025 року США дозволили авіакомпанії закуповувати запчастини та обслуговувати свої Boeing, Вашингтон формально заборонив Belavia використовувати ці літаки на рейсах до Росії, окупованих територій України, Ірану, Північної Кореї та Куби.
Однак моніторинг, проведений аналітичною компанією Themis на основі даних FlightAware та Flightradar24, засвідчив, що Belavia продовжувала регулярні польоти до Росії саме на Boeing. Зокрема, рейс BRU939 з Мінська до петербурзького аеропорту Пулково виконувався щодня на Boeing 737-300. Лише у жовтні 2025 року Belavia здійснила рейси з Мінська до Москви, Санкт-Петербурга, Єкатеринбурга, Сочі та Махачкали на літаках американського виробництва.
Ще до формального послаблення санкцій Belavia продемонструвала здатність обходити обмеження. У липні 2025 року авіакомпанія придбала три Airbus A330-200 через непрозору угоду, ймовірно за посередництва компанії з ОАЕ, від гамбійської Magic Air, яка раніше була оператором турецької Onur Air. Цю оборудку розслідував Європарламент, а депутат Маріуш Камінський направив офіційний запит до Єврокомісії з вимогою розслідувати обхід санкцій.
Ключова проблема полягає в тому, що Білорусь і Росія утворюють митний союз із фактичною відсутністю прикордонного контролю. Як зауважила Еліна Рібакова, дослідниця аналітичного центру Bruegel та програмна директорка Київської школи економіки, «немає жодного способу перевірити, що відбувається всередині митного союзу Росії, частиною якого є Білорусь». У березні 2025 року Belavia підписала кодшерингові угоди з російськими Utair, Nordwind Airlines та Red Wings, що формалізувало інтеграцію маршрутних мереж двох країн. За таких умов запчастини, що легально надходять до Мінська, можуть безперешкодно переміщуватися до Росії, а формальні заборони на використання Boeing на російських рейсах залишаються символічними.
Експортні схеми з менш токсичним фасадом також створюють канал обходу санкцій
Авіація є лише найбільш помітним прикладом. Системна проблема значно глибша. За оцінкою Латвійського бюро захисту Конституції, до 500 білоруських підприємств інтегровані в російський військово-промисловий комплекс. Заступник голови Служби зовнішньої розвідки України Олег Луговський зазначив, що понад 80% білоруських підприємств нині виконують російські державні оборонні замовлення. Білоруські заводи виробляють або постачають артилерійські снаряди, компоненти ракет, дрони, електронні компоненти та системи навігації.
У квітні 2024 року Мінфін США виявив і санкціонував 12 суб'єктів та 10 осіб, причетних до білоруських мереж обходу санкцій. Серед них були шість державних підприємств-генераторів доходів режиму Лукашенка, зокрема AGAT (виробник систем управління для збройних сил з операційним доходом 40 мільйонів доларів у 2022 році), «Пеленг» (ключовий постачальник систем управління вогнем для російських танків), а також їхні дочірні структури. Ці підприємства постачають продукцію подвійного призначення та військові компоненти через складні ланцюжки посередників.
Сама Рада ЄС визнала, що «тісна інтеграція російської та білоруської економік суттєво полегшила обхід існуючих санкцій». Саме тому з червня 2024 року Брюссель почав дзеркально відображати антиросійські обмеження в білоруському санкційному режимі, запровадивши зокрема механізми належної перевірки та так звані «no re-export to Belarus» клаузули в контрактах. До жовтня 2025 року ЄС ухвалив 19-й санкційний пакет, який поширив на Білорусь заборону надання комерційних космічних послуг, штучного інтелекту та високопродуктивних обчислювальних сервісів. У червні 2025 року ЄС запровадив додаткові мита на сільгосппродукцію та добрива з Росії та Білорусі.
Проте одностороннє пом'якшення з боку США підриває цю архітектуру. Коли Вашингтон знімає санкції з калійних компаній, а Брюссель продовжує їх тримати, це створює арбітражну можливість. За оцінкою Carnegie, зняття американських санкцій спрощує транзакції для покупців, які раніше уникали ризиків, зокрема для Індії, Бразилії та інших незахідних країн.
За оцінками Центру східних досліджень (OSW) у Варшаві, частка Китаю в білоруському калійному експорті зросла з приблизно 17% у 2021 році до понад 70% у 2023-му. Тепер частина цих потоків може бути перенаправлена, а білоруські структури отримують фінансовий кисень для підтримки економіки, яка на 70% залежить від експорту до Росії.
Білоруська опозиціонерка в екзилі Світлана Тіхановська застерегла, що зняття санкцій без реальних реформ «ризикує створити лазівки, якими і режим Лукашенка, і Росія зможуть скористатися для обходу обмежень». Її попередження підтверджується емпірично. Так звана «тіньова дипломатія» Мінська вже включає схеми з ОАЕ, де компанії придбавали активи білоруського підрозділу австрійського Raiffeisen Bank, та Іраном, з яким Білорусь уклала серію оборонних угод починаючи з 2023 року.
Лукашенко наразі є головним торгівцем лояльністю поміж геополітичних гравців
Політичний сюжет цієї історії є не менш показовим, ніж економічний. Лукашенко десятиліттями балансує між Москвою та Заходом, намагаючись витягти максимум вигоди з обох напрямків. Нинішня ситуація є черговою ітерацією цієї стратегії, але з кількома новими елементами.
Мінськ погоджується звільняти політв'язнів порціями, обмінюючи їх на конкретні санкційні послаблення. З липня 2024 року Білорусь звільнила понад 430 ув'язнених, включаючи нобелівського лауреата Алеся Біляцького, екскандидата в президенти Віктора Бабарика та лідерку протестів Марію Колесникову.
Натомість Вашингтон послідовно знімав обмеження з Belavia, калійних компаній та фінансового сектора. Спецпосланець Трампа Джон Коул після кожного візиту до Мінська анонсував нові поступки, а в січні 2026 року Лукашенко підписав угоду про приєднання до так званої Ради миру Трампа. Зараз обговорюється можливість запрошення Лукашенка до Білого дому чи Мар-а-Лаго.
За словами аналітика Carnegie Артьома Шрайбмана, Лукашенко «готовий на великі жертви заради запрошення до Мар-а-Лаго або Білого дому» і розуміє, що «годинник тікає», тому намагається вичавити максимум з адміністрації Трампа до проміжних виборів у Конгресі. Коул повідомив, що для зняття 80% санкцій усі політв'язні (близько 900 осіб) мають бути звільнені цього року. Решта 20%, за його словами, є спільними санкціями з Росією, накладеними за участь Білорусі у війні проти України.
Однак ця торгівля має вбудований парадокс. Кожне послаблення санкцій зміцнює не лише Лукашенка, а й Росію, яка використовує білоруську економіку як тил для своєї воєнної машини. За даними Atlantic Council, понад 287 білоруських державних підприємств (а з урахуванням приватних компаній, можливо, до 500) виробляють зброю, компоненти або боєприпаси для Росії. Білоруські заводи випускають дрони «Герань», що нагадують іранські Shahed-136, артилерійські снаряди та електронні компоненти. До 70% білоруського експорту йде до Росії, а якщо врахувати проміжний імпорт та залежність від російської інфраструктури, реальна залежність сягає 90%, за оцінкою аналітикині Камали Глод.
Для Москви ця ситуація є майже ідеальною. Формальне зближення Мінська з Вашингтоном не загрожує ключовим російським інтересам, поки воно не стосується військового розміщення, спільних командних структур чи переорієнтації оборонної політики. Натомість кожне зняття санкцій додає фінансовий ресурс економіці, яка і без того працює на російський ВПК.
Як зазначає Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR), символічні жести щодо в'язнів чи «нейтральності» не кидають виклик ядру російських інтересів у Білорусі як військовому хабу. Ризик полягає в тому, що Захід отримає ілюзію прогресу, тоді як реальна картина залишиться незмінною. Білорусь продовжить функціонувати як «задній двір» російської воєнної економіки, але вже з легальним доступом до частини західних технологій та фінансових потоків, які раніше були для неї закриті.
Європейський Союз поки що тримає лінію. Рада ЄС продовжила санкційний режим проти Білорусі до лютого 2026 року, а в березні 2025-го додатково санкціонувала 25 осіб та 7 суб'єктів у контексті «так званих президентських виборів». Однак розрив між підходами Вашингтона та Брюсселя створює вразливість, якою і Мінськ, і Москва неминуче скористаються. Як висловилася Тіхановська, «Мінськ сподівається, що зняття американських санкцій на калій прокладе шлях до пом'якшення більш болючих європейських санкцій». Це саме той сценарій, який перетворює Білорусь із об'єкта тиску на інструмент обходу, з ізольованої держави на сіру зону, де кордон між легальним та нелегальним стає неможливо провести.