В Україні продовжується війна з Російською Федерацією. Окупанти цинічно обстрілюють житлові будинки, лікарні та школи. Понад 140 дітей загинули від рук російських солдатів, а ті, хто вижив, не перестають ставити запитання батькам про те, що відбувається.
Дитячий психолог Маріанна Новаковська розповіла, як правильно поговорити з дитиною про війну, повідомляє "Освіторія".
Дати дитині безпеку та задовольніть цікавість
Дитині набагато страшніше, ніж дорослому. Тому їм дуже важливо почуватися у безпеці. Коли їм страшно чи незрозуміло, вони завжди прагнуть прийти до дорослих. Якщо до вас підійшла дитина, обійміть її, поговоріть з нею, запитайте, що вона відчуває. Дайте відповідь на всі його питання і постарайтеся бути максимально чесним, навіть якщо ви це вже пояснювали.
Читай також: Як поводитися, якщо потрапив у полон: поради від військових та психологів
Діти, особливо маленькі, дуже люблять запитувати те саме по колу. Тому наберіться терпіння і повторюйте щоразу, що українська армія хоробро захищає нашу країну і що все буде гаразд. Не усувайте дитину і не відповідайте загальними фразами типу "Заспокойся" або щось таке.
Відповідайте на запитання прямо
У дітей 4-5 років починають дозрівати питання про війну, насильство, бомбардування і так далі. Ця тема безумовно складна і хочеться захистити свою дитину від цього, але, якщо вона прийшла з цим питанням, не відмахуйтеся від неї.
Важливо відповідати коротко і тільки те питання, яке поставила дитина. Не треба заглиблюватися в ті аспекти, про які малюк не питав.
Повторюйте план дій
Якщо ви знаходитесь на небезпечній території, потрібно заздалегідь продумати план дій на випадок небезпеки та проговорити його з дитиною. Вона повинна знати, що не можна робити під час повітряної тривоги, обстрілу, пожежі та інших НП. Крім того, необхідно завчити з дитиною алгоритм дій на ці випадки і іноді згадувати його, промовляти.
Читай також: Як не боятися залишити будинок і вирушити в далеку дорогу: поради психолога
Діліться думкою зі школярами та підлітками
Діти молодшого шкільного віку мають право знати правду та отримувати чесні відповіді на свої прямі запитання. Якщо ви бачите, що дитина розгублена або сумує, то поділіться з нею своїми переживаннями, у відповідь вона може розповісти вам свої. Будьте готові до того, що школярі та підлітки розуміють більше, ніж малюки, і у них може бути свій погляд. Дуже важливо давати їм можливість висловитись і не критикувати їхню думку.
Якщо питання підлітка загнало вас у глухий кут, не соромтеся в цьому зізнатися. Ви можете сказати, що не готові зараз відповісти та запропонувати через час повернутися знову до цієї теми. Або можете запропонувати пошукати відповідь на це питання разом, заглибившись в Інтернет-пошук. Не давлячи і не критикуючи дитину, ви будете сприяти розвитку критичного мислення, що вкрай важливо для зрілої особистості.
Називайте речі своїми іменами
Як би складно вам не було, намагайтеся пояснювати дитині все прямо та чесно. Якщо ви не поясните їй це зараз у коректній формі, у майбутньому ця інформація може стати для неї серйозним ударом.
Якщо помер хтось із друзів чи родичів, не треба вигадувати казки про "Він пішов", "заснув", "полетів у космос" і так далі. Чесно поясніть дитині, що ця людина померла або трагічно загинула, захищаючи країну. Якщо ви скажете, що людина "заснула" у дитини може з'явитися страх спати, адже тоді і вона зникне.
Читай також: Як зберегти психічне здоров'я під час війни: сім важливих правил
Розмови про смерть доречні з дітьми віком від 4-5 років. У цьому віці вони починають розуміти, що життя має свій кінець. Але важливо у розмові про смерть завжди повертатися до точки безпеки. Скажіть дитині: "Ти тут у безпеці, і я в безпеці, ми житимемо довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе".
Не показуйте дитині власні страхи. Вона повинна відчувати себе у безпеці поруч із вами.
Придумайте власні ритуали
Щоб заспокоїти маленьку дитину та відволікти, придумайте ритуали. Наприклад, ви проговорили проблему і на завершення запропонуйте вмитися і таким чином змити все погане. Також можна запропонувати дитині заспівати, обійнятись або придумати особливий жест. Якщо малюк сумує за померлою людиною, поставте свічку на її пам'ять, відпустіть кульку в небо або щось пустіть по річці.
Дитині важливо дати виговоритися, розповісти про свої почуття, переживання та страхи. Якщо вам самим не вдається допомогти дитині, зверніться по допомогу до психологів.
Також Realist.online розповідав про те, як подбати про дитину, якщо батьки йдуть на фронт.
Цей матеріал підготовлений на підставі останніх досліджень, висновків вчених та лікарів. Матеріал має виключно загальноінформаційний характер і не містить медичних порад. Для встановлення діагнозу або отримання медичних порад обов'язково зверніться до лікаря.