Програма PURL за рік перетворилася з тимчасової схеми на головний канал, яким до України надходить американська зброя. 8 вересня 2026 року генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив: за рік союзники спрямували понад $10 млрд на PURL і купівлю військової техніки США для України. Звучить як історія успіху. Але якщо подивитися, хто саме дає гроші, картина інша: більшу частину внесків зібрали пʼять-шість країн, шість членів НАТО не долучилися взагалі, а потреба на 2026 рік, яку Київ оцінив у $15 млрд, закрита менш ніж наполовину. Пояснюємо, що таке PURL, як працює програма і чому від неї залежить українська ППО.
Що таке PURL простими словами
PURL – це Prioritised Ukraine Requirements List, «пріоритетний список потреб України». Назва бюрократична, а суть проста: Україна складає список американської зброї, яку може дати тільки США або яка є в них у достатку, а союзники по НАТО за неї платять.
Механізм запустили в липні 2025 року, коли адміністрація Дональда Трампа згорнула безоплатні поставки з американських складів. Виник розрив: у Європи були гроші, але не було ракет до Patriot, а у США були ракети, але не було бажання дарувати їх далі. PURL цей розрив закрив. Перші поставки за програмою Україна отримала в середині вересня 2025-го.
Це не єдиний спосіб купити американську зброю. Паралельно працює FMS – програма продажу озброєнь іноземним державам, де Європа або сама Україна виступає прямим покупцем. Саме тому Рютте у своїй заяві обʼєднав PURL і FMS в одну цифру: понад $10 млрд разом.
Як працює програма PURL: Україна складає список, Європа платить, США відвантажують
Ланцюжок виглядає так. Генштаб і Міноборони України формують перелік найгостріших потреб, ранжований за пріоритетом. НАТО перевіряє список і ділить його на пакети вартістю приблизно $500 млн кожен. Далі одна або кілька країн беруть пакет на себе і переказують гроші. США відвантажують техніку з наявних запасів, частина яких уже розміщена в Європі. Логістику координує NSATU, натовська структура з допомоги Україні.
Ключова перевага перед звичайними контрактами – швидкість. Нова ракета до Patriot із заводу йде роками, бо черга на них глобальна. PURL бере готове зі складу. Перші чотири пакети профінансували майже миттєво, і саме це дозволило втримати українську ППО восени 2025-го.
Ціна такої швидкості – залежність від двох речей одразу: від готовності США відпускати зброю зі складів і від готовності європейців за неї платити.
Скільки грошей зібрав PURL і хто платить найбільше
За даними Міноборони України на 23 липня 2026 року, за перший рік програми союзники внесли $6,7 млрд, ухвалено понад десять пакетів, до PURL долучилися 29 держав: 26 членів НАТО і три партнери.
Пʼятірка найбільших донорів: Норвегія ($1,36 млрд), Нідерланди ($1,16 млрд), Німеччина ($0,9 млрд), Канада ($0,83 млрд), Швеція ($0,55 млрд). Разом це близько $4,8 млрд, тобто понад 70% усієї суми. Решта 24 учасники поділили між собою менш ніж $2 млрд.
Atlantic Council у липні описав це прямо: «невелика група держав зробила більшість внесків», і на постійних донорів лягає дедалі більше навантаження. Норвегія з населенням 5,5 млн заплатила за американську зброю для України більше, ніж Німеччина.
Чому Франція, Італія й ще чотири країни НАТО не дають ні цента
Шість членів Альянсу до PURL не долучилися: Франція, Італія, Туреччина, Чехія, Угорщина і Словаччина. Мотиви в кожного свої, і вони показові.
Франція та Італія посилаються на «стратегічну автономію»: європейські гроші мають іти на європейську зброю, а не підживлювати американський ОПК. Париж не заперечує допомогу Україні, він заперечує саме купівлю в США. Проблема в тому, що європейського аналога ракети PAC-3 для Patriot просто не існує, тож ця позиція означає: ракет не буде. Рим додатково пояснює обережність можливими переговорами про припинення вогню.
Туреччина мотивує відмову роллю посередника. Угорщина і Словаччина не долучалися з політичних міркувань, хоча зміна влади в Будапешті після виборів 2026 року, за оцінкою Atlantic Council, може змінити позицію. Чехія цікавилася програмою, але зобовʼязань не брала.
Це і є головна вразливість PURL. Програма формально натовська, а по суті добровільна: жодного зобовʼязання платити немає. Тому кожен новий пакет залежить від того, чи знайдеться черговий донор.
PURL і Patriot: чому без цієї програми Україна залишиться без протиракет
Найважливіше, за що платить PURL, – перехоплювачі для Patriot. Це єдина система в українській ППО, яка стабільно збиває балістичні ракети, зокрема «Іскандери» й північнокорейські KN-23.
Оцінки частки різняться, але всі вони показують домінування програми. У червні Європейська правда писала, що через PURL надходить 75% ракет до Patriot і 90% ракет до інших систем ППО. Міноборони в липні назвало вищу цифру: близько 95% перехоплювачів Patriot, які доходять до України, ідуть саме цим каналом.
Іншими словами, кожна затримка з пакетом PURL – це через кілька тижнів менше збитих балістичних ракет над Києвом, Дніпром чи Одесою. Рютте 8 вересня сказав про це без дипломатичних помʼякшень: затримки «коштують життів».
Саме тому Україна шукає обхідні шляхи. 8 вересня Єврокомісія погодила закупівлю близько тисячі ракет до Patriot за кошти кредиту ЄС – окремим контрактом, поза PURL. Але ці ракети ще треба виробити, тоді як PURL дає зі складу вже сьогодні.
Чого не вистачає: потреба $15 млрд проти реальних внесків
18 лютого 2026 року Володимир Зеленський назвав повну потребу PURL на рік: $15 млрд. На той момент за 2026-й було зібрано $584 млн від Британії, Норвегії, Нідерландів, Швеції, Ісландії та Латвії. За перші чотири місяці року, за даними Європейської правди, внески становили від $0,7 до $1 млрд.
Тобто темп на початку року був у кілька разів нижчий за потребу. Ситуацію частково виправив кредит ЄС: у цифрі Рютте «понад $10 млрд» $3,5 млрд припадає саме на нього. Це важлива деталь: Європа почала платити за американську зброю не лише з національних бюджетів, а й зі спільного боргу.
Але навіть із цим внеском річна потреба закрита не повністю. І торішній досвід не тішить: на 2025 рік ставили ціль $5 млрд, зібрали $4,3 млрд.
Обмеження не тільки в грошах. Європейська правда називає ще два: фізична наявність зброї на американських складах і виробничі потужності, які не можна наростити за місяць. Гроші можна знайти, а ракети, яких немає, купити не вийде.
Що PURL означає для України на зиму 2026/27
Перше. PURL – це не благодійність, а торгова угода, у якій Європа платить, США заробляють, а Україна отримує зброю. Така конструкція стійкіша за колишні безоплатні пакети, бо в ній зацікавлений американський ОПК. Але вона працює лише доти, доки є платники.
Друге. Реальний ризик для української ППО – не зникнення програми, а її нерівномірність. Коли пʼять країн несуть 70% навантаження, будь-яка зміна уряду в Осло, Гаазі чи Берліні відчувається в Києві. Розширення кола донорів за рахунок Франції та Італії – не дипломатична формальність, а питання кількості перехоплювачів на зиму.
Третє. Внесок $3,5 млрд із кредиту ЄС – прецедент. Якщо Брюссель і далі дозволить фінансувати PURL зі спільних інструментів, програма отримає стабільне джерело, незалежне від настроїв окремих столиць. Це те, за що варто боротися на осінніх самітах.
Осінь 2026-го покаже, чи стане PURL постійною інфраструктурою підтримки України, чи так і лишиться сумою добровільних внесків, які щоразу треба випрошувати заново.
Ігор Петренко – доктор політичних наук, професор кафедри політичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновник аналітичного центру «Обʼєднана Україна».