Повноцінний запуск вуглецевого мита ЄС у 2026 році перетворив декарбонізацію з екологічного звіту на жорстку статтю витрат. Про це пише Іван Ус, кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Перехідний період Механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM) завершився 31 грудня 2025 року. З 1 січня 2026-го він працює в остаточному режимі, і вуглецевий слід українського прокату, цементу чи добрив перестав бути суто звітним показником. Тепер це стаття витрат, яку європейський покупець або закладає у ціну контракту, або уникає її, змінюючи постачальника. За перші вісім місяців дії механізму українська металургія втратила частину замовлень, зупинила кілька виробничих ділянок і скоротила тисячі робочих місць.
Перехідний період завершився, а вуглецевий рахунок уже нараховується
Найпоширеніше непорозуміння щодо 2026 року стосується строків. Сертифікати CBAM надійдуть у продаж лише 1 лютого 2027 року, а першу річну декларацію імпортери подадуть до 30 вересня 2027-го. Проте зобов’язання формується вже зараз: як зазначає International Carbon Action Partnership, кожна тонна товарів CBAM, ввезена до ЄС протягом 2026 року, потрапляє до розрахунку, і покриття доведеться докупити заднім числом. Поріг застосування становить 50 тонн на рік, тож дрібні постачання під механізм не підпадають.
Європейська комісія вже оприлюднила ціну, за якою рахуватимуть 2026 рік
Невизначеності щодо ставки більше немає. Референсна (довідкова) ціна за перший квартал 2026 року становить 75,36 євро за тонну CO₂ (опублікована 7 квітня), за другий — 75,28 євро (опублікована 6 липня). Ціну за третій квартал Комісія оприлюднить 5 жовтня 2026 року, за четвертий — 4 січня 2027-го. Протягом 2026-го розрахунок ведеться щоквартально як середня вартість аукціонів EU ETS, а з 2027 року Комісія перейде на щотижневий розрахунок.
Стабільність двох перших котирувань оманлива: сам ринок EU ETS улітку 2026 року торгувався вище за 80 євро за тонну, тож ставка на 2027-й із високою ймовірністю буде більшою. Водночас у 2026 році сертифікатами покривається лише невелика частка вбудованих викидів: механізм синхронізовано з поступовим скасуванням безоплатних квот для європейських виробників і виходить на повну потужність у 2034-му. Саме тому оцінки втрат у публічній дискусії різняться так сильно — від «маргінального макроефекту» до загрози зупинки заводів.
Дефолтні значення викидів коштують експортеру дорожче за реальні
Ключова вразливість української промисловості — не сама ставка, а якість даних. Якщо імпортер не має верифікованих фактичних викидів постачальника, він застосовує дефолтні значення (або значення за замовчуванням) Єврокомісії. Ці значення свідомо встановлені вище за типові показники: Регламент (ЄС) 2025/2621 додає до них надбавку 10 % у 2026 році, 20 % у 2027-му і 30 % починаючи з 2028-го. Як формулюють аналітики German Economic Team Їгіт Тахмісоглу та Вероніка Мовчан, використання дефолтів — це не бюрократична формальність, а фінансовий штраф, який напряму збільшує рахунок.
Логіка тут проста: імпортер, який працює на дефолтах, взагалі не потребує верифікатора, але платить за завищеним показником. Імпортер, який хоче платити за фактом, зобов’язаний оплатити незалежну верифікацію — від 5 до 50 тисяч євро на одну установку. Тому переговорна позиція українського заводу залежить від того, чи здатен він надати покупцеві верифіковану цифру до вересня 2027 року.
Верифікація перетворилася на головне вузьке місце для українських заводів
Річні дані за 2026 рік можна верифікувати лише після закриття року, тобто з початку 2027-го, і до вересневого дедлайну залишається близько дев’яти місяців. Проблема в тому, що сам ринок верифікаторів тільки формується. За даними Єврокомісії, перші акредитації верифікаторів CBAM очікуються приблизно у вересні 2026 року; реєстрація верифікаторів у реєстрі CBAM відкривається 1 вересня, а доступ акредитованих компаній до реєстру — не раніше 30 вересня.
Пропускна спроможність системи обмежена. Повноваження акредитувати верифікаторів мають 24 національні органи країн ЄС, але, за оцінкою GMK Center, реально приймати заявки готові лише близько одинадцяти, працювати із заявниками з третіх країн погодилися сім, а фактично приймають такі звернення чотири — італійська Accredia, нідерландський RvA, шведський SWEDAC і польський PCA. Україна вже має домовленості зі SWEDAC, і це головна зміна порівняно з початком року. Акредитація ділиться на дванадцять окремих груп діяльності за Делегованим регламентом (ЄС) 2025/2551: дозвіл верифікувати сталевий прокат не поширюється автоматично на агломерат, чавун чи сталь-сирець.
Процедура потребує акредитованого аудитора, зазвичай із виїздом на майданчик, і розкриття операційних даних; у воєнних умовах ускладнюється кожен із цих кроків. Виконувачка обов’язків директора з маркетингу Ferrexpo Ярослава Блонська ще навесні назвала проблемою номер один відсутність українських верифікаторів, акредитованих у системі EU ETS. Наслідок парадоксальний: підприємства, які роками інвестували в декарбонізацію та мають реально низькі викиди, ризикують платити за завищеними дефолтами лише тому, що не встигли підтвердити цифри.
Металургія втрачає замовлення швидше, ніж передбачали прогнози
Ефект видно вже за підсумками перших місяців. Лише за перший квартал 2026 року українські металурги втратили понад 1,1 млн тонн експортних замовлень, а «АрселорМіттал Кривий Ріг» зупинив блюмінг і ливарно-механічний завод та скоротив 3400 робочих місць; під ризиком опинилися 1,25 млн тонн запланованих поставок до ЄС — майже половина річного випуску підприємства. Експорт сортового прокату впав на 60,5 % у першому кварталі й на 42 % за підсумками першого півріччя, виробництво сталі за шість місяців скоротилося на 3,2 %.
За розрахунками головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, тарифне навантаження на галузь зросте з 12 % у 2026 році до 26 % у 2030-му. У самому лише 2026-му CBAM здатен скоротити експорт чорних металів на 400–450 млн доларів, сукупні втрати експорту за 2026–2030 роки оцінюють у 1,75 млрд доларів, а платежі за механізмом — у 1,2 млрд євро, що дорівнює двом рокам капітальних інвестицій галузі. Внесок у ВВП: мінус 1 % у 2026 році та до мінус 2,1 % до 2030-го. German Economic Team оцінює кумулятивні втрати експорту до ЄС у 1,39 млрд доларів за 2026–2027 роки, або 41 % до рівня 2025-го, причому 89 % цієї суми припадає на чорні метали. Залежність від одного ринку лише посилює удар: частка ЄС в українському експорті товарів CBAM зросла з 41 % у 2021 році до 68 % у 2025-му.
CBAM діє не сам по собі: з 1 липня додалися нові квоти ЄС
Оцінюючи 2026 рік, вуглецеве мито не можна відокремлювати від торговельного захисту. З 1 липня 2026 року набув чинності переглянутий режим тарифних квот ЄС на сталь: обсяг безмитних квот скорочено на 46 %, а мито на понадквотові поставки зросло з 25 % до 50 %. Для України наслідки виявилися одними з найважчих серед усіх торговельних партнерів ЄС. Паралельно тиск іде і зсередини: за перше півріччя імпорт сортового прокату в Україну зріс на 68 %, а продажі вітчизняних виробників на внутрішньому ринку скоротилися приблизно на 100 тис. тонн.
Наступний рубіж – 1 січня 2028 року, коли дія CBAM пошириться на низку продуктів наступних переділів (за домовленістю Ради ЄС їх близько 180) і запрацюють посилені запобіжники проти обходу механізму. Для української машинобудівної та метизної продукції це означає, що вуглецевий облік доведеться вибудовувати не лише на рівні комбінатів.
Брюссель поки що не погоджується застосувати до України форс-мажор
Стаття 30(7) Регламенту CBAM дозволяє тимчасово вивести країну з-під дії механізму через виняткові руйнівні обставини. У грудні 2025 року Єврокомісія у своєму звіті підстав для цього не знайшла, спираючись на модельну оцінку, за якою вплив CBAM на ВВП України становитиме лише мінус 0,01 % до 2035 року. У травні 2026-го депутати Європарламенту повернулися до питання: доповідач з CBAM Мохаммед Хахім заявив, що якщо війна в Україні не вважається форс-мажором, то саме це положення потребує перегляду. Представниця DG TAXUD від коментарів щодо України на тому засіданні утрималася, і питання залишилося відкритим. За виключення для України висловився і колишній єврокомісар з торгівлі Паскаль Ламі.
Станом на кінець серпня 2026 року рішення досі немає. Переговори тривають на рівні профільних міністерств, тоді як критики закидають уряду запізнілу реакцію: офіційну стратегію протидії негативному впливу CBAM Кабмін затвердив уже після того, як експорт почав зупинятися. Будувати експортну стратегію на очікуванні виключення ризиковано.
Власна система торгівлі викидами дозволяє залишити вуглецеві гроші в Україні
Регламент CBAM передбачає зменшення кількості сертифікатів на суму вуглецевої ціни, фактично сплаченої в країні походження. Українська ставка податку на викиди CO₂ — близько 0,6 євро за тонну — робить цей вирахунок майже нульовим. Звідси стратегічна розвилка: запуск національної системи торгівлі викидами (СТВ) переводить ті самі кошти з бюджету ЄС до українських фондів. Уряд позиціонує майбутню СТВ саме так — як захист експортерів від навантаження CBAM і джерело фінансування модернізації через Фонд модернізації України, з поетапним запуском і без різкого зростання платежів. Урядову редакцію законопроєкту, оприлюднену в травні 2026 року, вивчає Європейська комісія в межах євроінтеграційного діалогу.
Чотири законопроєкти сперечаються, хто розпоряджатиметься вуглецевими коштами
Дизайн системи виявився складнішим за декларації. Наразі розглядаються чотири альтернативні законопроєкти, які по-різному відповідають на питання про адміністратора ринку, охоплені сектори, обсяг безоплатних квот і призначення доходів. Депутатський проєкт №15386, зареєстрований у липні, пропонує спрямовувати надходження до чинного Фонду декарбонізації під управлінням Держенергоефективності замість окремого Фонду модернізації. Європейська бізнес-асоціація не підтримала цей законопроєкт у чинній редакції, вказавши на брак консультацій, спрямування коштів до наявного державного фонду замість окремого та концентрацію регуляторних і фінансових функцій в одному органі.
Опитані експерти ідеального варіанта серед чотирьох не бачать, натомість збігаються в переліку вимог: працездатна система моніторингу, звітності та верифікації (MRV) до старту торгівлі, прозоре управління доходами і – головне – сумісність із CBAM, щоб сплачена в Україні вуглецева ціна справді зараховувалася при розрахунку зобов’язань експортерів. Це і є друга частина розвилки: система, запроваджена поспіхом і сприйнята бізнесом як фіскальний інструмент, додасть навантаження на промисловість під час війни, не гарантувавши визнання з боку ЄС.
Що варто зробити до відкриття вікна верифікації у 2027 році
Пріоритет очевидний і має короткий горизонт – вивести підприємства з-під дефолтних значень. Оскільки перші верифікатори отримують акредитацію вже у вересні 2026 року, а їхня кількість обмежена, черга формуватиметься восени: домовлятися про аудит доцільно зараз, не чекаючи січня. Це означає розгортання систем обліку викидів на рівні установок уже зараз, цільову фінансову підтримку акредитованої верифікації, зокрема з боку міжнародних фінансових інституцій, і практичні домовленості з ЄС щодо проведення аудитів у воєнних умовах – включно з логістикою виїзних перевірок на майданчики поблизу зони бойових дій.
Паралельно варто підвищувати внутрішню вуглецеву ціну так, щоб вона зараховувалася за правилами CBAM, а зібрані кошти працювали на зниження викидів, а не просто поповнювали бюджет. Різниця між цими двома сценаріями — це різниця між галуззю, яка залишається на європейському ринку, і галуззю, яка з нього виходить.