За два роки після початку пандемії та кількох затяжних локдаунів українські школи вимушено засвоїли принципи дистанційного навчання. Ось і тепер Міносвіти направило рекомендації перевести учнів із 5 по 11 класи на дистанційне навчання щонайменше на два тижні. Такий формат припав до душі далеко не всім вчителям та батькам. Педагоги нарікають на низький рівень домашньої підготовки учнів, а у мам часто не вистачає часу та витримки, щоб повною мірою контролювати успішність дитини. Що ж до самих учнів, складається враження, що більшість із них з радістю підтримали б повний перехід на дистанційне навчання. Фахівці в галузі освіти та дитячої психології впевнені: нічого хорошого такий підхід не обіцяє.
Realist.online з'ясовував, які проблеми можуть критися у небажанні дитини ходити до школи, і в чому полягають головні недоліки дистанційного навчання.
Читайте також: Збитися з пантелику не вийде: в Україні росте кардинально нове покоління
Чому дітям це подобається?
Мабуть, не існує в природі такого школяра, який хоча б раз не зрадів би скасованому уроку. Для більшості дітей навчання – хоч і посильне, та все ж щоденне випробування. Тому можливість полегшити цей процес перебуванням у домашній обстановці була сприйнята школярами з великим ентузіазмом.
За словами експерта з питань освітньої політики Сергія Дятленка, дитяча радість легко зрозуміла, але підтримувати її нерозумно.
"Насправді, є невелика категорія дітей, які почуваються комфортно за такого формату навчання і це не позначається на їх успішності. Але в більшості випадків радість від дистанційного навчання пов'язана зі зниженням контролю та зменшенням навантаження. У дітей ще не сформований достатній рівень внутрішньої мотивації до освітньому процесу, саме для цього і існують вчителі. Їхнє завдання - не просто викладання предмету, а, насамперед, мотивація до розвитку та отримання знань. При дистанційному навчанні ця взаємодія в рази знижується", - говорить експерт у коментарі Realist.online.
Читайте також: Нове меню в школах та дитсадках: здорове харчування або катування для дітей
Деякі учні, розкуштувавши смак свободи, взагалі відмовляються повертатися за парти, мріючи про перехід на цілорічне дистанційне навчання. Така поведінка може свідчити про серйозні проблеми, тому не варто списувати її на банальну лінь чи примхи, вважає дитячий психолог, ерготерапевт Марина Балмашнова.
"Гостре небажання дитини ходити до школи - це свого роду лакмусовий папірець. Як би добре дитині не було вдома, вона не повинна відмовлятися від школи. Зрозуміло, що всі діти втомлюються від навчання, вони чекають канікул і не хочуть потім повертатися до уроків. Але коли проходить адаптація, діти хочуть перебувати в колективі, сумують за однокласниками та спілкуванням, за шкільною атмосферою. Якщо цього не відбувається і дитина хоче вчитися виключно дистанційно - є привід задуматися"", - каже експерт у коментарі Realist.online.
За словами психолога, причиною такої поведінки може бути булінг з боку однокласників, конфлікт із учителем чи порушення комунікативних навичок. У поодиноких випадках така поведінка може бути проявом особливого характеру та темпераменту дитини, але найчастіше це сигналізує про проблему, яку не можна ігнорувати.
Читайте також: Школи в Україні відправляють на дистанційку: що буде з садками
Недоліки системи
Головними "жертвами" дистанційного навчання стали батьки, яким доводиться переживати про те, чи все гаразд з дитиною, поки вони перебувають на роботі, а після важкого дня заступати на другу зміну як вчитель, щоб пояснити школяру те, що йому не вдалося зрозуміти під час уроку у відео-чаті.
У той же час, деякі мами помітили, що з переходом на домашнє навчання дитина стала спокійнішою, а успішність навіть покращилася. Батьки пов'язують такий ефект з комфортною домашньою обстановкою, в якій дитина здатна значно ефективніше засвоювати нову інформацію. А якщо в такому форматі навчання дається легше, чому б не перевести школярів на цілорічні "дистанційки"? Адже головне – не форма, а результат.
Експерт у дитячій психології Марина Балмашнова впевнена: далеко не всі школярі можуть навчатися вдома.
"Думка, що дистанційне навчання однаково комфортне для всіх дітей, є помилковою. Якщо дитина може спокійно вчитися вдома, якщо їй нічого не заважає, і у батьків є можливість допомагати – звичайно, це добре. Але якщо в квартирі є інші діти, які відволікають від навчання, а у батьків немає часу та навичок, щоб брати на себе ще й функції вчителя, такий формат навчання не може бути комфортним і стане для дитини проблемою. Крім того, далеко не всі діти здатні до самоорганізації, що дозволяла б належним чином готуватися до уроків і самостійно проходити матеріал навіть у найкомфортніших домашніх умовах. В результаті, успішність знижується", - пояснює експерт.
Читайте також: Поліція впіймала одного з "мінерів" шкіл: зловмиснику лише 7 років – фото
Переважна більшість вчителів також не оцінили переваг дистанційного навчання. Літнім педагогам важко перейти на новий формат та освоїти його технічні аспекти, а недосвідчені вчителі стикаються зі складнощами організації навчального процесу та контролю за засвоєнням дітьми матеріалу.
За словами Сергія Дятленка, дистанційне навчання дійсно має безліч недоліків. Деякі з них – об'єктивні та не вирішувані, інші – виникають через нашу недосвідченість та нерозвиненість даної системи в Україні.
"Українські вчителі та учні не навчилися працювати в дистанційному режимі, а швидше привчилися до цього. Найчастіше це не відповідає потребам освітнього процесу. Низька якість дистанційної освіти в Україні складається з двох аспектів. Перший – відсутність належної взаємодії вчителя та учнів. Це головний мінус будь-якого дистанційного навчання. Друге – це те, що технічні вимоги при такому форматі не завжди відповідають нашим можливостям. Навіть зараз далеко не скрізь є інтернет, і далеко не всі вміють ним користуватися на достатньому рівні", - каже експерт.
Читайте також: Стипендії отримуватимуть більше студентів: Кабмін назвав суми
Крім того, за словами Сергія Дятленка, суттєвим недоліком цього підходу є постійне використання дитиною комп'ютера. Провівши перед монітором 5 або 6 годин до обіду, слухаючи уроки, дитина змушена залишатися за ним ще щонайменше 2 години, щоб виконати домашнє завдання. І це не беручи до уваги час, який сучасні школярі щодня проводять у соцмережах та онлайн-іграх.
Таке тривале перебування дитини за комп'ютером може зашкодити її зору, хребту, а також стати причиною емоційної перевтоми.
Золота середина
Говорячи про важливість очного навчання у школі, тією чи іншою мірою, ми маємо на увазі соціалізацію. Отримати інформацію можна з книг, підтягнути знання з предмета – за допомогою репетитора, навчитися шити та малювати – за уроками на YouTube. Але ніщо з цього не замінить щоденного перебування в колективі, де протягом 11 років день у день діти вчаться дружити, налагоджувати потрібні зв'язки, а часом відстоювати свої інтереси серед однолітків.
Втім, бувають випадки, коли замість соціалізації дитина отримує в школі травмуючий досвід, який згодом може завадити їй успішно себе реалізувати. За словами дитячого психолога, у таких ситуаціях слід шукати альтернативні способи інтеграції дитини в суспільство.
"Навіщо нам потрібна соціалізація? Щоб у дорослому віці вміти комунікувати, налагоджувати зв'язки, вибудовувати стосунки з іншими людьми та бути успішним. У цьому сенсі школа не завжди і не повною мірою є інструментом соціалізації. Чи потрібна дитині така соціалізація, за якої вона піддається пресингу з боку вчителя чи буллінгу від однолітків? Якщо в школі немає здорової атмосфери, то такий досвід не дасть нічого хорошого в плані особистісного розвитку. Тому, якщо зі школою об'єктивно не складається, то є сенс перейти на дистанційне навчання, але паралельно відвідувати різні гуртки та секції, у яких дитина матиме позитивний досвід спілкування з однолітками", - радить Марина Балмашнова.
Читайте також: Чи готові українські школи до переходу на електронні підручники?
.jpg)
Переваги дистанційної системи відзначає й експерт із питань освітньої політики Сергій Дятленко. За його словами, часткове впровадження такого формату в освітню систему може вирішити низку проблем.
У певному сенсі вчитися на "дистанційці" дійсно зручніше та комфортніше. Є діти, для яких прокидатися о сьомій годині ранку, щоб встигнути дістатися школи, - майже тортури, іншим навпаки не хочеться повертатися додому затемно після другої зміни. Експерт упевнений: оптимальним рішенням було б змішане навчання. Більшою мірою – для старшої школи. У середній – частково: для певних предметів та у певні дні. Що ж до початкової школи, тут такий формат виключено. Маленькі діти неспроможні вчитися дистанційно. Саме тому навіть під час карантину початкова школа працювала у звичайному режимі.
"У Радянському Союзі, де всіх навчали однаково і всі були великими колективістами, успіху домагалися індивідуалісти. А тепер, коли світ захопив індивідуалізм, непогано було б вчити дітей працювати в команді. Це корисна навичка, яка обов'язково знадобиться їм у майбутньому", - каже Сергій Дятленко.
Читайте також: Риба на подушці із фенхелю: що їдять діти Зеленського в елітній школі
