Як часто ми у повсякденному житті картаємо владу за те, що вона не піклується про громадян? Напевно щодня і по кілька разів на день. Зазначу, що такий стан речей притаманний не лише Україні. Незадоволеність діями влади та нарікання – нормальний хід справ у будь-якому вільному демократичному суспільстві. Але ознакою діяльності влади у такому суспільстві є намагання виправити ситуацію. Не буду наразі підіймати складні політичні питання. Зрештою, для цього є фахівці політологи. Проте я знаю, що одним із критеріїв оцінки роботи влади є відчуття громадянами убезпеченості, безпеки та реалізації права на порятунок.
Я вже неодноразово наголошував на тому, що саме відчуття громадянами власної безпеки – є основою та одночасно результатом роботи міністерства чи відомства, що опікується внутрішніми справами у будь-якій державі і називатися воно може по різному. Проте у переважній кількості держав із демократичним устроєм такі міністерства, як правило, зосереджують під своїм началом кілька підрозділів. Це і авіаційні підрозділи, як от Єдина авіасистема МВС в Україні, чи авіапідрозділи жандармерії у Франції, або Нацгвардії у США. І що у разі масштабних надзвичайних ситуацій вони рятують життя людей найширшому значенні цього слова.
Саме про порятунок і хочу сьогодні поговорити.
Почну з непопулярного сьогодні твердження і не буду звинувачувати попередні влади в тому, що протягом десятиліть в Україні нічого не робилося. Не тому, що люблю попередні влади, а тому, що наголошувати на очевидних речах – невдячна справа.
Але і хвалити сьогоднішню владу теж сильно не буду. Адже того, що зроблено, - зроблено замало. І навіть те, що вже зроблено – вимагало інколи надлюдських зусиль від кількох людей, що прагнуть довести справу до вдалого завершення.
Отже, спробуємо розглянути об’єктивно.
Почну з того, що на засіданні Уряду 2 червня було підтримано «Програму підвищення обороноздатності і безпеки держави в частині оснащення Державної служби з надзвичайних ситуацій сучасною авіаційною технікою».
Здавалося б, чудова програма! Але починаємо читати програму і бачимо, що в ній передбачено, дослівно: «оснащення авіаційного підрозділу ДСНС сучасним спеціальним пожежним літаком для забезпечення виконання завдань ДСНС».
«Всього одним?» - спитаєте ви. Так. Наразі одним. А скільки потрібно? Потрібно як мінімум три, а краще – п’ять!
Але принаймні ця програма передбачає, знову ж таки, дослівно: «…збільшення та оновлення парку повітряних суден». А це означає, що є всі шанси на те, що все ж таки кількість нових літаків ДСНС, і не лише для гасіння пожеж, буде збільшено.
Адже у тій таки програмі зазначено про проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування, проведення морського пошуку і рятування в акваторіях Чорного та Азовського морів. А використовувати літак, що має гасити пожежі, до пошуку та рятування над морем, погодьтесь, не дуже логічно. Тим більше, коли одночасно може знадобитись допомога і на лісовій пожежі, і для порятунку на морі. А якщо враховувати масштаби лісових та степових пожеж, що виникали ще кілька років тому…
Отже, сподіваюсь, що аргументація про необхідність мати п’ять таких літаків – зрозуміла. Сподіваюсь, що і в уряді розуміють, що ініціатива міністра МВС Арсена Авакова щодо розвитку Єдиної авіасистеми МВС та збільшення кількості авіапарку – зовсім не забаганка, а реальна необхідність.
Тепер ще один момент. Нещодавно літак ДСНС транспортував із Запоріжжя до Києва 3-річну дитину з гострим респіраторний дистрес-синдром важкого ступеня з тотальним ураженням легенів, які не виконували свою функцію. Відлік часу йшов на години, гаяти часу було рівносильним смерті. На щастя, допомога надана вчасно.
Одразу кажу – не хочу навіть чути про те, що доправлення однієї людини літаком – це буцімто дорого і так далі. Людське життя безцінне! І якщо його можна врятувати ось таким чином – це має бути зроблено!
Але тут виникає інше питання: а що, коли порятунок знадобиться кільком людям, десяткам людей?
Питання слушне. Адже евакуація великої кількості людей в разі гострої необхідності – це теж питання порятунку життя. І звісно, що один літак ДСНС з цим не впорається, адже він не призначений саме для виконання таких завдань.
Що робити? Відкрию невеличку таємницю. Як зараз модно казати – інсайд. Наразі триває обговорення та розглядається можливість закупівлі для Єдиної авісистеми МВС саме для евакуаційних потреб спеціалізованого літака Airbus 319.
Підкреслю: наразі питання на стадії розгляду. Але має всі шанси на успішну реалізацію.
Передбачаючи та передуючи питання, просто хочу нагадати кілька ситуацій.
Ось, наприклад, ситуація з евакуацією українських громадян із Непалу під час руйнівного катастрофічного землетрусу навесні 2015 року. Згадайте всі ті перипетії, іноді комічні, але насправді жахливі обставини польоту українського літака «Іл», наданого Міноборони, який зламався під час перельоту. Сьогодні марно вже шукати винного. Але якщо поглянути на цю ситуацію тверезо та безвідносно персоналій, то ця ситуація просто катастрофічна. Уявіть, що люди, котрі врятувалися з пекла землетрусу, могли б загинути дорогою додому в результаті авіатрощі через поломки в літаку.
Або ж зовсім нещодавня ситуація з евакуацією українців із Сектора Гази, коли Палестина порушувала всі домовленості про гуманітарний коридор, обираючи, які саме літаки можуть заходити на посадку. Адже це не були спецлітаки гуманітарної місії чи спецтранспорт для евакуації.
Або ж евакуація українців з Китаю на початку пандемії. Це взагалі окрема історія і показова, адже спеціалізований літак (якщо такий є у наявності) може не просто забезпечити безпечну в усіх відношеннях евакуацію, а й можливість надання першої допомоги, мати на борту необхідне обладнання, засоби захисту, та будь-що, що може знадобитися у окремій ситуації. Адже, повторюся, це має бути спеціалізований літак, а не просто пасажирський літак, транспортник чи багатоцільовик.
Отже, підсумуємо.
Уряд погодив «Програму» і доповнення Єдиної авіаситстеми МВС новим літаком для ДСНС. Добре? Звісно. Але треба не один, а мінімум три, а найкраще – п’ять. Тим більше, що у програмі також йдеться про дооснащення ДСНС сучасною авіаційною технікою, тобто ймовірно, мова про декілька літаків. Тому урядові краще не відкладати це у «довгий ящик», а відшукувати можливості якомога швидше.
Літаки Єдиної авіасистеми МВС, що беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, - це специфічний транспорт. Але в силу своєї специфічності він не може бути застосованим у разі потреби виконання масштабної евакуації одночасно протягом короткого терміну.
Тому є потреба в оснащенні системи великим літаком, що буде виконувати саме такі завдання, але матиме багатоцільове призначення, зокрема й можливість доправлення вантажу на території, що потребують допомоги.
Такий літак потрібен? Безперечно! Особливо, якщо він буде багатоцільовим, зокрема і для розміщення в ньому місць для надання невідкладної медичної допомоги вже в дорозі, не гаючи часу.
Що залишається? Залишається підготувати льотний персонал для таких літаків. Але з цим якраз справа налагоджена. Нагадаю, що Кременчуцький льотний коледж вже готує пілотів та фахівців всіх авіаційних спеціальностей, щоб забезпечити безперебійну роботу Єдиної авіасистеми МВС. Наразі це коледж, але наступним кроком, як на мене, має бути перетворення коледжу на академію. Тим більше, що всі сертифікати міжнародного зразку вже є. Але це питання, я певен, також вирішиться. Головне – ґрунтовна підготовка.
