Світ часто стикається з війнами, і навіть у 20-21 століттях ми маємо багато прикладів кривавих суперечок між країнами, які призводять до мільйонів жертв, суттєвих руйнувань та криз. Проте, всі війни мають свій кінець і у суспільства постають логічні запитання: хто і як може відбудовувати все те, що було знищено вщент. Повномасштабна війна в Україні триває вже понад 3 роки, а війна на сході – понад 11. І зараз, з приходом до влади США Дональда Трампа, який у своїй предвиборчій кампанії обіцяв завершити війну в Україні за 24 години, розмови про післявоєнну відбудову нашої країни у світі лунають все частіше. Проте якими шляхами ми можемо піти? Чий досвід краще перейняти? І з чого може починатися ця відбудова? Давайте розбиратися!
Отже, маємо декілька прикладів успішних відбудов після військових конфліктів. Розпочнімо з Хорватії та блискучого прикладу реінтеграції після розпаду Югославії та бойових дій між хорватським урядом та місцевими органами сербської меншини. У 1995 році вони уклали Ердутську угоду, яка поставила фінальну точку у цій війні та дозволила Хорватії зосередитися на економічному відновленні та інтеграції в Європу. Ця угода показала, що Хорватія може вирішувати конфлікти мирним шляхом та допомогла їй у майбутньому стати членом ЄС та НАТО. Вона закріпила саме системне відновлення – не лише будівництво, а й правові та соціальні реформи. Але чи зможе такий самий сценарій спрацювати для України?
Хорватії вдалося повернути власні території, провівши довготривалу роботу з населенням, проте їм допомагали миротворці ООН, але для України це нереально, бо Росія блокує такі рішення в ООН. В Хорватії сепаратистів підтримувала Сербія, але сама вона безпосередньо не воювала. В нас же Росія сама воює проти України. Також є важливим те, що росіяни не просто хочуть утримати окуповані території, а й знищують нашу культуру та населення(депортації, фільтраційні табори).
Тож, можливо, що формати мирної реінтеграції, як у Хорватії, може стати частиною майбутнього сценарію для України, але тільки після військової поразки Росії.
Також можемо розглянути приклад постконфліктного відновлення Південної Кореї після завершення Корейської війни у 1953 році. Після війни країна була вщент зруйнована, проте зараз ця країна є економічним гігантом з провідними технологіями та ВВП на душу населення понад 35 000$ (до прикладу, ВВП України на душу населення у 2022 році становило 4576$ США, а у Південної Кореї у 1960-х ВВП на душу населення – $80 (бідніше за більшість африканських країн).)
Після закінчення війни Південна Корея зробила ставку на промисловість та експорт. Уряд президента Пак Чон Хі створив державні програми розвитку промисловості, наділив великі компанії, такі як Samsung, Hyundai та LG, ресурсами для росту, забезпечив кредитну підтримку бізнесу. Тобто уряд сприяв росту компаній, які потім допомагали країні. Ми б могли сміливо використовувати цей досвід для постконфліктного відновлення країни, адже тільки в IT-індустрії відсоток тих спеціалістів, що працюють на закордонні компанії, налічує близко 20%( 62-64 тисяч фахівців). Перспективна молодь їде з України, бо шукає гідної оплати своєї праці. Якби наш уряд зміг створити сприятливі умови для малого та середнього бізнесу, це б стало потужною підтримкою економіки та джерелом нових робочих місць. Корея так і вчинила, вони запустили контрольований капіталізм: приватні компанії отримували інвестиції від держави, і це окупилося.
Південна Корея не мала нафти чи інших ресурсів, тому інвестувала в людей: залучала інвестиції до освіти, щоб зараз випускати справжніх професіоналів, які високо цінуються на ринку праці та розвивають науку,інвестувала в інженерну та наукову освіту, підтримувала дослідження та інновації. Україні також потрібно рухатися в цьому напрямі, оскільки за останні декілька років у зв’язку з різними причинами постійно зменшується кількість вступників до університетів, молоді люди обирають для себе освітні заклади Європи та країн за її межами.
Свого часу Корея зробила акцент на технічні спеціальності та почала активно співпрацювати з великими компаніями (Samsung, Hyundai), щоб університети готували спеціалістів для них. Наразі Південна Корея надає державні гранти на підтримку стартапів та студентських проєктів, інвестує в штучний інтелект, біотехнології, роботехніку та ще багато чого. Вона є справжнім взірцем для наслідування в питаннях постконфліктного відновлення, адже чітко дає зрозуміти, що важливі перш за все – люди, бо без спеціалістів жодна галузь не зможе розвиватися.
Чи може Україна повторити цей успіх?
Так, це цілком можливо, проте потрібно робити важливі кроки:
Розвивати технічну освіту – більше інженерів, IT-фахівців.
Підтримувати інновації – державні гранти для стартапів та досліджень.
Підвищувати рівень викладання – впроваджувати сучасні методи навчання.
Освіта зробила Корею світовим технологічним лідером. Україна теж може піти цим шляхом, якщо зробить ставку на науку, технології та якісне навчання.
Україні також необхідно з допомогою іноземних партнерів та їх інвестицій не тільки відновлювати старі галузі промисловості, але й створювати нові інноваційні ланки. Навіть після завершення війни ми повинні укріплювати оборонний сектор та розвивати стартапи в цій сфері за прикладом Ізраїлю. Він від початку свого існування стикався з війнами, террористичними атаками та політичною нестабільністью в регіоні, проте зміг побудувати потужну економіку, сильну державу та побудувати одну з найрозвиненіших країн у світі.
Ізраїль – країна-стартап. Там найбільша кількість стартапів на душу населення у світі і це є певним локомотивом для економіки. Україна може використати цей досвід та продовжувати інвестувати у розвиток технологій, стартапів та науки і вже згодом отримати з цього прибутки. Військові розробки також можна комерціалізувати – Україна вже має досвід у виробництві дронів та кіберзахисту
ЕКОНОМІЧНЕ ДИВО ДЛЯ УКРАЇНИ
Тож постає питання: як ми маємо зробити економічне диво на руїнах після нашої перемоги та на що ми маємо зробити акцент?
1. Безпека як пріоритет – сильна армія, міжнародні союзи, стабільність.
2. Сучасна економіка – підтримка інновацій, технологічних галузей, стимулювання виробництва.
3. Освіта та наука – ключові фактори довготривалого зростання.
4. Нові міста та інфраструктура – шанс побудувати країну за сучасними стандартами.
5. Використання міжнародної допомоги ефективно – не просто "латати дірки", а створювати нові можливості.
Україна має унікальний шанс не лише відбудуватися після війни, а й стати однією з найсильніших економік Європи. Досвід інших країн показує, що правильні стратегії та реформи можуть зробити диво – як це сталося у Південній Кореї, Німеччині чи Ізраїлі.
Головне – не втратити цей шанс і побудувати Україну сильною, сучасною та незалежною.
Смольська Марія
