Ну ось, по суті, і почалося те, про що попереджалося і чого трохи побоювалися. Як тільки війна відійшла від Києва і стала не такою страшною, у народу включився звичний та знайомий режим "Війни нема, а якщо є, то дуже далеко". На сирени повітряних тривог вже ніхто не реагує, та і взагалі, якщо послухати деяких "говорильців ротом", то може здатися, що завтра в обід наша армія захопить Владивосток. Ну, добре, максимум - до вечері.
Читайте також: Без ілюзій та мобілізовані: українці показали надзвичайну психологічну стійкість
Що з цього приводу можна сказати. Так, наприклад, Одеса, Львів та Київ зараз по рівню небезпеки приблизно рівні, вирогідність прильоту ракети однакова, вирогідність терактів теж. Миколаїв, Харків, міста Донецької та Луганської областей - звісно, в абсолютно іншій зоні ризику. Але треба зауважити ось що. Війна - штука дуже непередбачувана, і якщо ви повертаєтеся в своє місто, розраховуючи, якщо що, знову встигнути евакуюватися - то, мабуть, поки що краще не повертатися.
Враховуйте, будь ласка, що багато з тих, кто сподівався швиденько поїхати з міста, зараз лежать у землі, а їхні машини - стоять розтрощені вздовж доріг. Якщо немає НАГАЛЬНОЇ потреби повертатися - не повертайтеся, поки що. Повірте, що сенсу у цьому небагато, а скупчення людей на війні завжди призводить до трагедії.
Ну і емоційний аспект. Нагадаю, що в якомусь сенсі формула "Війни немає" і призвела до того, що війна прийшла саме у ваше місто. Не треба займатися самообманом.
Що таке пропаганда, пояснювати не буду, всі люди дорослі, але зауважу, що дехто чомусь у це слово вкладає негативний зміст. Пропаганда, особливо під час війни, не тільки нормальна, а й абсолютно необхідна річ.
Мета пропаганди досить широка: довести, що противник - зло, і тому програє, що ми - добро і тому переможемо, і взагалі - ми сильні, а противник слабкий, а якщо і сильний, то ми все одно переможемо. Тобто, якщо коротко, мета - сіяти віру у нашу перемогу, навіть коли все безнадійно.
Давайте для початку поглянемо, як це працює у противника.
Працює це у них тупо, примітивно, і взагалі можна сказати, що їхні методи можуть спрацювати лише на людях з IQ нижче 50, якби не одне "але". Так, всі ці тупі до огидносты заклики про "фашистів - нацистів - захисту Росії" на будь-яку нормальну людину подіяти не можуть, тому що нормальна людина аналізує інформацію, перевіряє її. А у 21 сторіччі нема нічого простішого - достатньо просто поспілкуватися з українцями.
Але це працює, бо для такої пропаганди була закладена серйозна основа у вигляді, наприклад, фільмів та серіалів, у яких або кляті буржуї хочуть знищити Росію, ну або діди воюють проти фашистів, ніяк інакше. Тому противник може собі дозволити досить прості та примітивні методи.
Читайте також: Російська пропаганда вбиває як "радіація", що родом із тоталітарного СРСР
Що ж до нас...
У нас все складніше, бо ми, слава богу, нормальні люди, які (сподіваємося) не дивляться російські телеканали.
Україна живе у 21 сторіччі, Росія живе у 70х роках "совка", тому нас взяти на прості гасла досить складно. Плюс до цього ми дуже любимо критикувати (інколи навіть без аналізу інформації), тому проста та примітивна пропаганда у нас не діє. Хоча враховуючи контекст війни (на нас напали, ми захищаємо свою країну, свій дім), задача для пропагандистів полегшується в десятки разів.
Що ще в цьому контексті хотілося б згадати. Інформування населення про хід бойових дій у совку під час другої світової війни. Воно, як це не дивно, було відносно чесним.
Ну згадайте про класичне "Ведя тяжелые бои и нанося урон врагу, наши войска оставили город Н-ск".
Навіть якщо ніяких боїв не було і взагалі війська драпали як могли, основна думка донесена - війська відступили. Тобто, навіть гірка правда доводилася до людей, хоча "совок" міг собі дозволити не робити такого.
Вся вищевикладена інформація - "для подумати" перед тим, як слухати деяких заспокійливих "вєщатєлів".
Читайте також: Мало перемогти армію РФ, треба знищити вампірську інформаційну політику Москви
