Московська пропаганда перед початком агресивного військового наступу на якусь країну завжди робила каламутним розум своїх громадян, використовуючи мас-медіа, щоб ця загарбницька війна або агресія були сприйняті із захопленням громадянами, наче як необхідність у запобіганні якогось більшого зла, якщо російська армія не нападе на свою сусідню жертву.
Читайте також: Рівень цинізму в російській політиці не можливо ні з чим порівняти
Кремль завжди створював псевдо картинку, що хтось загрожує самому існуванню РФ як держави, і військова операція проти сусідньої держави не є злочином, а якимось благом для сусіднього народу, що його підніме і допоможе у подальшому розвитку. Для Кремля дуже просто назвати війну боротьбою за мир, системні вбивства - як нещасні випадки військових дій, а різанину цивільного населення - як масові самогубства або створення невірної картинки західними режисерами з метою компрометації хоробрих російських солдат.
Усю цю брехню московська пропаганда використовувала раніше і зараз в інформуванні своїх громадян, а реально дезініормуванні з метою створення хибного розуміння усіх страхів і Zлочинів, які скоїла російська Vандальська армія в Україні.
Московська пропаганда має свою традицію дезінформування громадян ще з часів СРСР. В Радянському Союзі не було свободи слова, свободи виступів, а тим більше свободи медіа. Усю структуру функціонування усіх медіа ресурсів контролювала Комуністична партія і злогласний КДБ. Так що, не було жодного шансу, щоб радянська людина могла отримати інформацію, що не співвідносилася б з офіційною позицією.
У самій Комуністичній партіі була велика кількість осіб, які відповідали виключно за агітацію та пропаганду. На кожному підприємстві, у колгоспі, середній школі, університеті - завжди був заступник директора, який відповідав за ідеологічні питання. Ніхто не міг щось прокоментувати про ситуацію в країні, щоб цього не помітив заступник директора, або партійний секретар. Що стосується неофіційних чи приватних розмов працівників, службовців і викладачів, то тут усе контролював КДБ, що мав свою агентуру та стукачів у всіх верствах суспільних відносин і навіть приватного життя. Під контролем були звичайні люди, функціонери, церква та особливо медіа, через які формувалася громадська думка радянсько-більшовицького зразка.
СРСР функціонував як держава закритого типу. Радянська людина не могла вільно кудись подорожувати за кордон. Навіть всередині країни були місця, куди в’їзд був заборонений для відвідування. Головним чином, це були міста, де вироблялися сучасні озброєння, або використовувалися передові технології та досягнення науки, знову-таки для військових цілей.
Читайте також: Московська орда хоче захопити і знищити Київ на очах усього цивілізованого світу
До 1961 року селяни не мали паспортів, щоб не мали фізичної можливості змінити місце постійного проживання. В ті часи СРСР ідеологічно боровся із цілим світом капіталізму і через закритість країни та агресивну пропаганду досить довго відбивався від переваг демократії і громадянських свобод, які проголосив як витвір виключно загниваючого західного суспільства.
Реально, теперішня московська пропаганда не далеко відійшла від радянських кліше, хоча оновила апарат свого інформаційного насилля, пристосувавшись до сучасного стану функціонування інформаційного суспільства. Якщо в радянський час відносно слабкий протік інформації на міжнародній арені дозволяв радянському телебаченню, радіо, пресі просто не надавати усю інформацію радянським людям, щоб вони не сумнівалися у своєму світогляді, то зараз це майже неможливо, тому Москва віднайшла доволі просту формулу, яка і надалі дозволяє диктувати своїм громадянам як сприймати інформацію. Зараз російські телебачення та інформаційні агенції не блокують інформацію зі світових медіа, але завжди дають свій коментар щодо подій.
Якщо російський солдат убив українську цивільну особу, то вона була "нацистом", якщо російська артилерія знищила декілька багатоповерхівок, то це зробили домашні націоналісти, а якщо в Бучі відбулася різанина, то це монтаж британського (для мене самого незрозуміло чому саме британського, а не французького чи американського) телебачення. Якщо українські військові тримаються у боях у Маріуполі, то це Київ їм заборонив під страхом смерті здаватися, та інше.
І тут справді треба щоденно боротися з вигадками, фальсифікаціями чи компіляціями росіян. Це нелегко, тому що існує тільки одна істина, а у брехні сто варіантів. Не дивно, що зараз Кремль вирішив послати на кожне підприємство, університет чи державну установу своїх політичних комісарів, які б контролювали, як суспільство сприймає інформацію про війну в Україні, що отримала назву спеціальної військової операції. Москва думає, що якщо назве війну військовою операцією, то не буде виплачувати репарації, відповідати за військові Zлочини, а найголовніше, що в очах власного народу не буде країною-агресором.
Але після закінчення цієї важкої та кривавої війни міжнародна спільнота має не тільки судити військових Zлочинців з кремлівського політичного керівництва, але і здійснити детоксикацію усього російського суспільства, що має отруєне протягом останніх двадцяти років громадське тіло.
Росія без проведення деПутінізаціі знову залишиться небезпечною країною для міжнародного суспільства через свою агресивність та помутніння свідомості.
26 квітня - річниця Чорнобильської катастрофи. У квітні 1986 року радянська пропаганда примітивно замовчувала трагедію планетарного характеру. Якби не підняла тривогу Швеція, яка за тисячі кілометрів від Чорнобиля, Кремль ще довго не повідомляв би громадянам СРСР про ядерну небезпеку. Тоді вільні медіа Швеції перемогли радянську пропаганду, яка остаточно програла через пару років, коли були відкриті кордони і радянські громадяни зрозуміли, що живуть у дуже бідній країні.
Місяць тому Чорнобиль був під небезпечною російською окупацією. Російська армія так до кінця і не зрозуміла, що вона робить на АЕС і як небезпечно порушувати правила роботи персоналу. Найрозумніше, що додумалися зробити російські солдати, так це копати траншеї у найбільш забрудненій території. Схоже, що вони усі помруть від високої дози радіації, яку не бачить людське око.
Так і московська пропаганда, непомітно опромінює тіло російського суспільства, яке від цих наслідків також буде вмирати, але в духовних муках. Адже ігнорування масових убивств російськими солдатами українців ще буде довго жахливою примарою помилок цілої нації.
Читайте також: Мало перемогти армію РФ, треба знищити вампірську інформаційну політику Москви
