Що станеться, якщо міжнародне співтовариство послабить санкції проти Росії після припинення вогню? Чи може це прокласти шлях до подальшої ескалації та нового витка конфлікту? Відповіді на ці питання шукає Ігор Попов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
З початку широкомасштабної агресії Росії проти України 24 лютого 2022 року світова спільнота запровадила проти РФ ряд жорстких санкцій. На перших етапах обмеження стосувалися представників російської політичної й бізнес-еліти, однак уже третій пакет, ухвалений 26 лютого 2022 року країнами «Великої сімки», передбачав замороження близько 300 мільярдів доларів російських активів. Це становило половину міжнародних резервів РФ і стало вагомим ударом по її фінансовій стабільності та можливостях фінансувати війну.
Україна наголошує на необхідності не просто зберігати блокування цих активів, а й конфіскувати їх, щоб кошти пішли на відбудову України та компенсацію завданих збитків. Уже нині відсотки, нараховані на ці заарештовані резерви, дають змогу Заходу — зокрема ЄС, США, Великій Британії, Канаді та Японії — надавати Україні фінансову підтримку. А оскільки до виплати відсотків повернення активів російському уряду фактично заблоковано, видається малоймовірним, що Кремль зможе швидко відновити доступ до цих величезних сум.
Протягом трьох років ухвалено пакети технологічних, фінансових, енергетичних санкцій. В результаті застосування цих санкцій суттєво обмежено можливості російської економіки по фінансуванню війни.
Ризики передчасного скасування санкцій та ефект санкцій
Вимоги Москви щодо послаблення чи скасування санкцій постійно лунають, особливо коли йдеться про перспективи припинення вогню. Мовляв, якщо бойові дії припиняться, то й санкції втрачають сенс. Насправді такий підхід лише на руку Кремлю: санкції не можна розглядати як тимчасовий механізм, який має завершитися одночасно з формальним “затишшям” на фронті. Припинення обстрілів зовсім не означає завершення агресії, а дає лише тимчасову перепочинкову паузу. Цю паузу Москва цілком здатна використати, щоб перегрупуватися, відновити військову економіку й розпочати новий виток ескалації.
Санкції проти РФ принесли їй відчутні збитки, які відображаються не лише у заморожених державних резервах. За словами уповноваженого президента України з питань санкційної політики Владислава Власюка, Росія «попрощалася» з 300 мільярдами доларів суверенних активів і втратила орієнтовно 200 мільярдів доларів потенційного прибутку від енергоносіїв, які вона не змогла реалізувати на світових ринках через санкції та скорочення експорту.
Зокрема, частина цих обмежень спрямована проти ключових доходів Кремля — продажу газу та нафти. «Газпром» дедалі більше втрачає позиції, капіталізація компанії знизилася, і тепер вона демонструє збитки. На додачу, занепад ринку вуглеводнів позбавляє російську економіку дешевих коштів, до яких вона була звикла.
Фонд національного добробуту РФ, що мав слугувати своєрідною «подушкою безпеки», фактично вичерпано. Спроби російського Центробанку стримати інфляційні процеси та девальвацію рубля призводять до зростання ключової ставки: вона сягнула 21%, і це серйозний удар по всій російській фінансовій системі.
Істотні кошти, що залишаються у розпорядженні уряду, Кремль змушений вливати в оборонний комплекс. За різними оцінками, Росія планує витратити на військові потреби 140–160 мільярдів доларів у найближчому бюджетному періоді. Усе це, своєю чергою, підсилює дію санкцій для громадян: грошей на розвиток інших секторів просто бракує.
Чому зняття санкцій після припинення вогню надто ризиковане
На фоні цих проблем найгірше для Росії те, що геополітичне ізолювання, втрата довіри інвесторів та складнощі у фінансуванні створюють довгострокові ризики для економіки РФ. Санкції обмежили доступ до технологій, перекрили можливість залучати іноземні інвестиції, зумовили ембарго на мікрочипи та обладнання, а також підважили репутацію країни на міжнародних ринках.
Навіть часткове пом’якшення санкцій у разі припинення бойових дій без чітко прописаних умов — таких як виведення російських військ, відновлення суверенітету України, виплата компенсацій і розслідування воєнних злочинів — стане потужним стимулом для Москви й надалі нарощувати військово-промисловий комплекс. Кремль матиме ресурс для швидкої модернізації збройних сил, і тоді весь сенс міжнародного тиску буде зведено нанівець.
Збереження й посилення санкційного тиску має залишатися головним завданням для тих держав, які прагнуть довгострокової стабільності в Європі. Відмова від санкцій одразу після припинення вогню в Україні є вкрай небезпечною і тому, що Кремль любить грати на «дипломатичних маневрах», затягуючи процес перемовин.
Це дозволяє виграти час і спробувати домовитися з окремими країнами про вигідні контракти чи політичні поступки. Москва намагалася і намагається зруйнувати санкційну коаліцію, пропонуючи дешеві енергоресурси або обіцяючи привабливі інвестиції тим, хто зважиться піти проти спільної позиції Заходу. Як тільки хтось із країн зменшить тиск чи запропонує послаблення, ефективність решти обмежень почне стрімко падати.
Не варто забувати, що санкції запроваджувалися не лише через безпосередню військову агресію. Вони стали відповіддю на анексію Криму, кібератаки, втручання в іноземні вибори, поширення дезінформації й інші ворожі дії Москви. Відтак формальне припинення обстрілів не усуває причин, які призвели до санкційних рішень.
Якщо світова спільнота, насамперед ЄС і США, не залишатиметься консолідованою, ціна такої слабкості може виявитися значно вищою за вигоди, які обіцяє російська дипломатія. Без санкційного тиску Росія навряд чи відмовиться від своїх ревізіоністських планів, а в майбутньому такі плани можуть призвести до чергової дестабілізації всієї системи міжнародної безпеки.
Санкції як передумова справедливого миру
Санкції також є складовою процесу відновлення справедливості: Україна й інші потерпілі від агресії держави мають право вимагати компенсацій. Будь-яке пом’якшення тиску без чіткої системи механізмів відшкодування завданих збитків виглядатиме як поступка агресору, який власне й спровокував нинішню кризу.
Зруйнована інфраструктура та тисячі людських жертв вимагають принаймні часткової матеріальної сатисфакції, і джерелом таких коштів цілком можуть стати конфісковані російські активи. У цьому контексті 300 мільярдів доларів заморожених резервів РФ — найбільш реальний інструмент, що має змусити Кремль не лише припинити вогонь, а й задуматися над довготривалими наслідками нової агресії.
Звісно, іноді лунають пропозиції про часткове зняття санкцій для «жесту доброї волі». Та практика свідчить: як тільки Москва отримує бодай невелике полегшення, одразу використовує це на свою користь — зміцнює військовий потенціал, домовляється з окремими країнами про обхід санкцій, запускає нові схеми імпорту критичних технологій.
Такі вчинки Кремля лише підтверджують, що санкції мають діяти доти, доки Росія не виконає ключових умов миру. Якщо санкції будуть повністю або частково скасовані лише на підставі припинення вогню, світ ризикує зіткнутися з «замороженим» конфліктом, який легко може перейти в новий виток бойових дій.
Висновки: санкції як тривала стратегія для стабільності
Тому санкції проти РФ — це не поодинокий крок, а довгострокова стратегія, що включає фінансовий, політичний та військовий тиск. Сутність цієї стратегії в тому, щоби позбавити агресора дешевих ресурсів та технологій і зробити ескалацію війни невигідною для Кремля в будь-якому часовому проміжку. Історія доводить, що усі заморожені конфлікти, які залишаються нерозв’язаними, стають передумовою нових криз. Якщо Москва й далі отримає можливість діяти безконтрольно, відновивши свій економічний і військовий потенціал, то спокій у Європі триватиме недовго.
Саме тому зняття санкцій одразу після припинення вогню — це шлях у нікуди. Натомість ефективне застосування та збереження обмежень навіть після деескалації дозволить забезпечити сталу безпеку, запобігти повторенню агресії та досягти того, щоб Росія справді рахувалася з міжнародним правом.
І поки не буде доведеного виведення російських військ, поваги до суверенітету України, виплат компенсацій та реального розслідування воєнних злочинів, санкції повинні зберігатися в повному обсязі. Лише комплексний і тривалий підхід дасть змогу уникнути пастки «швидкого миру», який, по суті, стане передишкою перед новою хвилею розв’язаної Росією війни.
