28 лютого 2025 року в Овальному кабінеті Дональд Трамп кинув Володимиру Зеленському фразу, яку потім цитував увесь світ: «У вас немає карт». Минуло півтора року. У жовтні 2026-го той самий Вашингтон просить Київ лише про одне: зупинитися. 10 жовтня Трамп публічно вимагав припинити удари по російських НПЗ, а 11 жовтня в односторонньому порядку оголосив «енергетичне перемир'я». Слабкого гравця не просять зупинитися. Його просто не помічають. Про це пише Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру «Об'єднана Україна», повідомляє Ми–Україна.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга 13 жовтня на Варшавському безпековому форумі сформулював це точно: менш ніж за два роки Україна пройшла шлях від «у вас немає карт» до «не грайте вашими картами». Карти, яких «не було», лежать на столі. І головну з них Зеленський розіграв сам.
Перша карта — енергетична. За даними Kyiv Post від 15 вересня, з початку 2026 року українські дрони вразили російські НПЗ щонайменше 70 разів, і переробка нафти в росії впала до найнижчого рівня за два десятиліття. Міжнародне енергетичне агентство порахувало: за перші вісім місяців року російський НПЗ успішно уражали в середньому раз на три дні. За розрахунками Reuters, у червні росія експортувала менше ніж 1 млн т дизельного пального, тоді як роком раніше — близько 2,5 млн т на місяць. Щонайменше 17 російських регіонів запровадили обмеження на продаж пального. Навіть віцепрем'єр рф олександр новак у липні визнав, що черги на АЗС — наслідок ударів по НПЗ. Це не символіка. Це гроші, якими кремль оплачує війну.
Друга карта — воля. Коли тиск зі Сполучених Штатів досяг піку, Зеленський обрав не поступку, а позицію. 15 жовтня він сказав Financial Times: «Блок знято. Ми закінчили», — і удари по НПЗ відновилися. 18 жовтня горів нафтовий термінал у санкт-петербурзі. Водночас президент не грюкнув дверима. 12 жовтня, у відповідь на «дизельну» угоду Трампа з кремлем, він запропонував Вашингтону власну енергетичну угоду з Україною, а 19 жовтня погодився на нову зустріч з американськими переговірниками. Це і є гра картами: тиснути на ворога й тримати відчиненими двері для партнера.
Третя карта — Європа. 15–16 жовтня в Брюсселі Зеленський провів переговори з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, президентом Франції Емманюелем Макроном, прем'єрами Польщі, Данії та Бельгії, а також першу офіційну зустріч з прем'єром Угорщини Петером Мадяром. Будапешт, який роками блокував наш шлях до ЄС, погодив відкриття ще двох переговорних кластерів. Поки у Вашингтоні сперечаються, Європа стає для України стіною.
Скептики скажуть: які карти, якщо Україна залежить від американської розвідки, Starlink і Patriot? Вразливості є, і Київ їх не приховує. За словами Зеленського в інтерв'ю NBC 18 жовтня, за останній тиждень Україна кілька разів не отримала попередження про запуски балістичних ракет. Але дрони, які б'ють по кірішах і рязані, — українські. Залежність не означає відсутність карт. Відсутність карт — це коли тебе ні про що не просять. А Україну просять.
Головне досягнення Зеленського в тому, що він перетворив Україну з об'єкта чужих домовленостей на гравця, без якого жодна домовленість не працює. кремль торгує з Вашингтоном дизелем в обмін на послаблення санкцій. Зеленський відповідає ударами по тому самому дизелю.
