Наймасштабніше з часів зими 2015 року перекидання російських військ до кордонів України і войовничі заяви російських політиків викликають масу питань, основні з яких - сенс таких «рухів» і чим все це може закінчитися. Днями російські солдати - строковики, що раніше дислокувалися в Республіці Комі а також в Кемеровській і Новосибірській областях, прибули в околиці Донецька. Але варто сказати, що на сьогодні абсолютно незрозумілий обсяг задіяних військ і напрямки переміщення, так як фото та відео з'являються у відкритому доступі вельми хаотично, але цілком собі контрольовано певними російськими структурами. Однак деякі попередні висновки зробити все-таки можна.
Оцінка розмірів масштабів квітневих переміщень військ РФ досить широка - і коливається від 8 до 28 тисяч (остання цифра фігурує в американських джерелах). Але це не армія вторгнення, яка в будь-якому випадку повинна бути в рази (!) більшою. Правда є нюанси, але про це далі.
Географія, фото і відео розміщення військ РФ вражає - від Далекого Сходу і Мурманська стягували до прикордонних з Україною територій.
62-й регіон, 10.04.2021 pic.twitter.com/4c2moXvSm2
- IgorGirkin (@GirkinGirkin) April 11, 2 021
Якщо уважно проаналізувати, то цілком собі проглядається два регіони з максимальною концентрацією військ - Воронезька область і окупований Крим. Дивно, але дуже мало або майже немає фото і відеофіксації колон техніки в Ростовській області - хоча навесні і влітку 2014 року на дорогах там був аншлаг.
Це тільки факти. А ось кажучи про цілі можливої агресії Путіна ми переходимо на «тонкий лід» припущень, тому що реальні плани Генштабу РФ щодо України знають буквально кілька людей у всій Росії. Тому всі припущення західних і вітчизняних політиків і аналітиків вельми широко трактують можливості російської армії.
Можливі цілі і завдання
Отже, в якості основної мети для проведення загальновійськової операції як правило називають «вирішення українського питання» Кремлем - тобто встановлення проросійського політичного режиму в Україні, який визнає анексію Криму, пустить туди воду, а також надасть фактичну автономію з власними збройними формуваннями та іншими «плюшками» в окупованих областях у форматі "Чечні Кадирова". Ну і природно, що ні про який проєвропейський курс України і тим більше вступ до НАТО мови йти не буде в найближчому майбутньому.
Цей сценарій найнебезпечніший для України, так як він буде означати перший потужний удар усіма засобами ураження (авіацією, ракетними комплексами як наземного, так і корабельного базування) по критичній інфраструктурі ЗСУ - командним центрам, базам зберігання, місцях дислокації, складах - з максимальними втратами. Такий удар повинен бути максимально комплексним і найголовніше - несподіваним як для України, так і для колективного Заходу, який просто не встигне зреагувати і вжити якихось заходів у відповідь.
Далі все досить «стандартно» - хаос, пов'язаний з втратою військового потенціалу, плавно перетече в політичну кризу і паралізує роботу державного апарату (а це не тільки і не скільки виплати з бюджету, а й, наприклад, хліб для населення і працююча комунальна інфраструктура). На тлі такого безвладдя (в ідеалі для РФ - хаосу масштабу «Мед Макса») Москва починає торгуватися з Європою про встановлення протектора для контролю над територією в вигляді уряду, набраного з колаборантів. Важіль впливу відпрацьований ще з часів Сирії - сотні тисяч мігрантів, які реально можуть підірвати економіку будь-якої європейської країни.
Читайте також: Найкоротший шлях на Київ: генерал припустив, звідки РФ вдарить по Україні
І для Заходу це буде воістину царський подарунок, тому що заявляти про підтримку на дипломатичному рівні - це одне, а вплутуватися в справжню війну, отримавши під боком «європейський Афганістан» з біженцями та кримінальними бандами - вже зовсім інше. І тут ставка Путіна саме на безхребетність і толерантність Європи цілком собі може спрацювати. І за прикладами далеко не треба ходити - достатньо згадати «війну 0808» - вторгнення Росії в Грузію.
На жаль, протистояти такому сценарію практично неможливо - надто вже в різних вагових категоріях за можливостями знаходяться наші країни. Єдина надія на те, що тиск США - і перш за все військовий - може зупинити реалізацію цього плану. Насправді для цього має відбутися - наприклад, поява пари американських баз десь в Херсонській області, а краще в Харківській. Причому максимально демонстративно.
Варіанти подій
Вищеописаний варіант атаки і вторгнення РФ з ракетними ударами - глобальний. Є варіанти і простіші-краще. Наприклад, локальна операція на підтримку наступів «корпусів» ОРДЛО на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей. Тут про пряму агресію мова не йде зовсім - бо для Росії буде дуже важливо зберегти свій медійний образ країни «над сутичкою», миротворця і мати можливості для подальших переговорів в будь-якому форматі.
Луганськ, Орлоя, 10.04.2021 pic.twitter.com/bSbTijrLOL
- IgorGirkin (@GirkinGirkin) April 11, 2 021
Тут для України вікно можливостей набагато більше - по суті це буде повторення літа 2014 року, але вже на якісно новому етапі. А як спалювати російські Т-72Б3 та брати російських «братушек» в полон наші військові ще пам'ятають. Тим більше зараз, коли на озброєнні є різноманітні смертоносні штуки типу протитанкових «Джавелін» або ударних безпілотників «Байрактар».
Але ось варіант пробиття коридору в Придністров'ї або взяття під контроль структур, необхідних для подачі прісної води в окупований Крим, тобто локальної операції силами все тих же стягнутих до Криму батальйонно-тактичних груп, - мало реальний.
Крим, 11.04.2021 pic.twitter.com/acNatW4nbz
- IgorGirkin (@GirkinGirkin) April 11, 2021
І хоча шанси, що Україна програє в цій ситуації, теж досить великі, але ціна такої перемоги для Кремля буде абсолютно непідйомною.
РЖД, 11.04.2021, крим? pic.twitter.com/5KkOj1TpLi
- IgorGirkin (@GirkinGirkin) April 12, 2021
І тут справа не в тисячах загиблих (на них як суспільству, так і владі РФ плювати зовсім - до сих поіменно не підраховані втрати в літніх боях 2014 року і зимових 2015 року за ДАП і Дебальцеве), а санкції колективного Заходу. Росія автоматично перетворюється в Іран-2.0, стає вже остаточним абсолютним ізгоєм на світовій арені. При цьому у всіх війнах, які зараз ведуться Росією в Азії і Африці (ЦАР, Судан, Мозамбік, Сирія) у неї з'являться серйозні проблеми. І перекриття Босфору може виявитися тільки початком (недарма в Туреччині вже м'яко почали шукати можливості вийти з Конвенції Монтрьо).
Тому в будь-якому випадку нині всі - як на Заході, так і в Україні - очікують конкретних кроків Путіна і тоді вже буде зрозуміло, як реагувати. Хоча все ще залишається не нульовий шанс, що все це - брязкання зброєю. І буквально за пару тижнів «пар може вийти в свисток» і Путін дасть «задню». Хоча при цьому у нас все також залишиться проблема окупованих ОРДЛО і Криму, але тут хоча б є варіанти деокупацію (Азербайджан з Карабахом дуже сильний приклад) і можливості для маневру.
Як уже повідомлялося, раніше все було схоже на те, що Путін не зважиться на повноцінну війну. Адже у ЗСУ вистачить сил для захисту, а Захід задавить санкціями.
