Останні пару тижнів частина уваги європейської та української громадськості перенесена з карантинних проблем і темпів вакцинації на демонстративну «гру м'язами» Росії, яка по всій видимості робить незграбну спробу в черговий раз налякати своїх сусідів і насамперед Україну. Причому відбувається це на тлі спроб звинуватити Україну в нарощуванні сил на лінії розмежування і провокаційних обстрілів в спробу військового вирішення донбаського питання.
Чому це відбувається саме зараз, спробуємо розібратися.
Гра на публіку
Перше, що цілком очевидно - на внутрішньому фронті Кремлю потрібне єднання навколо «національного лідера» напередодні виборів до Держдуми. З іншого боку потрібен час для добудови «Північного потоку-2» (а ніщо так не лякає пересічного європейця як повноцінна війна в центрі континенту).
При цьому не варто забувати і про окуповані території, де нині формально проживає близько півмільйона людей, які отримали російські паспорти і можуть стати серйозною опорою для правлячої партії. Однак вони все більше і більше розуміють, що східний Донбас ніхто не поспішає приймати до складу РФ. А значить і їм теж потрібна демонстрація «турботи» і можливостей для їх захисту.
Але всі ці рухи тіла абсолютно не означають, що Путін готовий розпочати повноцінні бойові дії - з танковими клинами, ударами по Києву, Харкову, Чернігову, Сумам або Миколаєву, з висадкою морських десантів під Одесою в стилі Нормандії 1944 року, як про це навперебій стали писати знаючі або не дуже журналісти.
І тут справа не в Путіні, а в об'єктивних причинах, адже варто тільки проаналізувати відомі факти, як все встає на свої місця.
Читайте також: Танки і гаубиці на лінії фронту: в «ДНР» грубо порушують умови розведення
Чи вистачить сил
Отже, на сьогодні вже очевидно, що всі ці відео з колонами, що рухаються в бік нашого кордону або Криму - всього лише один з елементів інформаційної війни. Адже навіть наш Генштаб устами генерала Хомчака оцінює кількість військ, висунутих безпосередньо до зони конфлікту, - в межах 28 батальйонних груп
«Станом на 30 березня 2021 року вздовж державного кордону України і на тимчасово окупованих територіях України в АР Крим тримають двадцять вісім БТГр, а саме: в Брянській області - 4 БТГр, Воронезької області - 6 БТГр, Ростовської області - 12 БТГр, в Криму - 6 БТГр », - сказав Хомчак, виступаючи на позачерговому засіданні Верховної Ради.
Правда, незрозуміло наводиться ця цифра з урахуванням трьох дивізій, вже розквартированих на кордоні, чи ні, але в будь-якому випадку це всього лише близько 10-12 тисяч осіб, тонким шаром «розкатаних» від Воронежа до Ростова. А така кількість говорить лише про дуже обмежені завдання, які може реалізувати це угруповання.
По суті це всього лише «підпора» для двох «корпусів», розгорнутих на окупованому Донбасі і вже ніяк не ударний кулак, який може пробити умовну «дорогу на Крим» або вийти на лівий берег Дніпра з метою взяття під контроль Північно-Кримського каналу з так необхідної прісною водою.
Також цілком очевидно, що при таких розкладах навіть угруповання ЗСУ на Донбасі цілком успішно може оборонятися - адже для успішного наступу РФ необхідна перевага як мінімум в три, а краще в чотири рази.
Однак це за тієї умови, що Росія не зважиться на відкриту війну з застосуванням авіації і ракетних військ.
Що може завадити Путіну
Що може завадити Кремлю піти на повноцінне вторгнення із застосуванням авіації і ракет? Все той таки - колективний Захід. І тут варто звернути увагу саме на США і Великобританію, які послідовно здійснюють заходи, щоб мінімізувати навіть примарні шанси росіян на пряму військову агресію.
Можна згадати і «повітряний міст» з амуніцією та озброєнням - за останні як мінімум чотири рази американські важкі військово-транспортні літаки С-17 «Глоубмастер» приземлялися у Львові та Борисполі. А також, наприклад, постійні развідпольоти як в районі окупованого Криму, так і біля лінії фронту на Донбасі. Причому крім літаків радіоелектронної розвідки Boeing RC-135V за останні дні додалися протичовнові літаки P-8A «Посейдон» і стратегічні безпілотники RQ-4 Global Hawk.
Все це дозволяє говорити, що умовні «англо-сакси» «тримають» руку на пульсі і в будь-який момент зможуть відреагувати на реальні спроби Росії створити ударне угруповання вторгнення.
Теорія та практика
Очевидно, що якщо Росія і зважиться на військову операцію, то вона не буде ні маленької, ні переможної. Якщо судити по реакції Вашингтона, то навіть локальна військова операція спричинить посилення санкцій тиску на Росію. А після семи років посилювати його далі нікуди - це вже відключення від міжнародної торгівлі і SWIFTа.
Тому будь-які внутрішні вигоди від цього конфлікту будуть перекреслені економічними проблемами. І якщо після «кримнаша» весни 2014 року наснага в російському народі все ж таки була, то зараз падіння економіки буде набагато масштабніше і глибше.
Зрозуміло, що все це тільки теоретичні викладки - реальність вона завжди багатогранна і як показує історичний досвід в обставинах, коли обидві сторони стягнули чималу кількість сил і засобів на обмеженому просторі, ризики того, що «щось може піти не так» збільшуються і дії росіян можуть стати всі менш передбачуваними і керованими.
Таким чином, на сьогодні говорити про те, що війна зовсім неминуча - не можна. На сьогодні є всі шанси, що загострення (здебільшого інформаційне) «вигорить» без зриву в нову масштабну війну. Хоча, звичайно, є зовсім ненульова ймовірність, що на Донбасі буквально в найближчі пару тижнів може різко посилиться активність супротивника у вигляді нових обстрілів, а також спроб захоплення нових позицій в сірій зоні (там, де вона ще залишилася).
Як повідомлялося раніше, бойовики незаконних формувань "ДНР" і "ЛНР" активно готуються до можливого настання на Збройні сили України.
