Останні кілька днів з'являлася інформація, що Росія відкрито готується до повномасштабного вторгнення. Але у Міноборони України спростували ці дані, назвавши їх інформаційно-психологічною операцією РФ. Зокрема, ГУР Міноборони України не фіксує переміщення військ РФ та їх наближення чи нетипове збільшення на кордоні України. Те, що відбувається, трактується як планові заходи в рамках переміщення військ після завершення навчань. Але інформаційна війна – теж війна. І подібні вкидання з боку Кремля схожі на шантаж, причому шантаж не лише України, а скоріше США. Це перевірка на вошивість, щоб підвищити ставки у геополітичній грі.
Так чи інакше, а тим більше в атмосфері дезінфлормації Кремля, бійцям ЗСУ варто дотримуватися граничної боєздатності.
Чи готові ЗСУ до різних сценаріїв розвитку подій, розбирався Realist.online.
Два сценарії
Очевидно, що за роки війни на Донбасі та постійної загрози з боку Росії та її "сателітів" Генеральний штаб ЗСУ розробив кілька варіантів дій збройних сил.
Розглядаються два найбільш реалістичні сценарії:
– наступальні дії проти незаконних формувань на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, що підтримуються Росією як у плані військових ресурсів, так і обмеженим контингентом кадрових військ;
- оборонні дії у разі прямого удару силами Західного та Південного військових округів РФ територією України.
Причому слід зазначити, що за останні кілька років ЗСУ зазнали серйозних якісних та кількісних змін відразу в кількох видах озброєнь тактичної та тактично-оперативної ланки і тому мають можливості для реалізації обох сценаріїв.
Читайте також: Не танком єдиним: в Україні розробили новий тип бронетехніки
На що здатні ЗСУ
Якщо в першому випадку основним завданням для армії стане ізоляція та взяття під контроль Донецька та Луганська по можливості без ув'язування у вуличні бої, то при реалізації другого сценарію метою є завдання істотних втрат російським військам за відносно невеликої втрати власної території. Основне завдання – утримати рубежі за територіальними кордонами Донецької та Луганської областей та переведення під тиском світової громадськості бойових дій у переговорне русло.
Тому з урахуванням млявої поточної позиційної війни та запланованим переходом до агресивно-наступальної ведеться і модернізація збройних сил. Розуміючи неможливість протистояти російським збройним силам, що називається в лоб – тут позначається насамперед розміри збройних сил, економіки та інші моменти щодо західних лекал, українська армія готується до високомобільної війни з масованим використанням підрозділів Сил Спеціальних Операцій. Це війна, спрямована на виснаження противника з метою недопущення "бліцкригу" з поступовим переведенням бойових дій у довготривалу партизанську боротьбу, з упором на саботаж, диверсії та психологічні операції щодо населення.
В рамках цього сценарію триває переформатування всієї системи територіальної оборони, а також переозброєння армії. Як частини ССО (насамперед), так і армійські частини першої лінії, масово отримують сучасну стрілецьку зброю (передусім снайперську), безпілотну розвідувальну та ударну авіацію (включаючи недорогі компактні дрони), високоточні в тому числі й кориговані артилерійські та мінометні боєприпаси. А крім цього – системи розрахунку та підготовки даних для артилерії, сучасну тепловізійну та нічну оптику широкої номенклатури та призначення, системи виявлення снайперських та артилерійських позицій, сучасні комплекси зв'язку та навігації. Причому як західного, так і вітчизняного виробництва.
Читайте також: Великий калібр української піхоти: які кулемети складаються на озброєнні ЗСУ
Війна нового типу
Дуже яскравий приклад успіхів у переозброєнні ЗСУ – насиченість бойових порядків високоточними стрілецькими комплексами (за деякими оцінками їх кількість вже перевищує 5 тисяч) та протитанковими ракетними комплексами. Разом з технічними засобами спостереження це дає незаперечну перевагу не лише над слабопідготовленими та технічно погано оснащеними підрозділами "1 і 2 АК Л/ДНР", а й над мотострілковими частинами та з'єднаннями ЗС РФ.
І правильність такого шляху показав, наприклад, досвід Другої Карабахської війни, коли головну битву за місто Шуша Азербайджан виграв у першу чергу за рахунок дій піхоти, насиченої в тому числі великою кількістю першокласної снайперської зброї та підтримуваної великою кількістю безпілотників різного призначення та протитанковими ракетами типу Спайк ізраїльського виробництва.
Як бачиться, приблизно так само - без масованих артилерійських та авіаційних ударів по містах супротивника зі зіткненнями великої кількості малих груп піхоти, що ведуть бій виключно піхотним озброєнням, і виглядатиме можливе поле бою - принаймні на Донбасі точно.
Вже зараз можна говорити про те, що танкова загроза з боку російської армії багато в чому буде нівельована роботою тих же розрахунків "Джавелінів" або "Стугн", а також певною мірою ударними БПЛА "Байрактар".
До речі, технічну перевагу ЗСУ у засобах поразки бронетехніки усвідомлює і частина російських військових – не дарма ж на більшій частині Т-72Б3 і Т-80, зосереджених на кордоні з Україною, стали з'являтися такі собі саморобні конструкції, які, за ідеєю, мають підвищити шанси виживання танкістів при використанні американських комплексів, що атакують з перевищення в ослаблені частини верхньої півсфери.
Таким чином, можна говорити про те, що армія загалом готова до різних сценаріїв розвитку подій, хоч і вектор розвитку різноспрямований. Так, за останні місяці вищі командні пости зайняли офіцери, які мають серйозний досвід війни на Донбасі, починаючи з 2014 року, які можуть приймати рішення та брати відповідальність, водночас на фінансуванні армії позначається загальна економічна ситуація в країні та нерозуміння політичним керівництвом проблем структури, що воює..
Читайте також: Україна запропонувала війну ХХІ століття: у бойовиків паніка, а у Кремля пріють портки
